Ухвала суду № 55897288, 11.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/802/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Кравця Ю.І., Фальчука В.П.

при секретарі: Книгиницькому О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу у розмірі 150000 гривень та 3 % річних у розмірі 6000 гривень, мотивуючи це тим, що 25.03.2011 року ОСОБА_2 за договором позики передав ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 150000 гривень під проведення посівних робіт на полях відповідача. На підтвердження отриманих грошових коштів ОСОБА_3 надав йому розписку та зобов`язався повернути грошові кошти до 25.11.2011 року. На неодноразові звернення позивача щодо повернення грошових коштів, відповідач постійно ігнорує.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Позивач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим, в засідання судової колегії не з`явився надавши заяву від 10.02.2016 року про те, що він погано себе почуває. При цьому у заяві не зазначено чи відкриває особа лікарняний лист чи готова надати його суду. Тобто у заяві йде мова про погане самопочуття людини станом на 10.02.2016 року.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 проти відкладення справи за наведених обставин категорично заперечував вважаючи це затягуванням розгляду справи та посилаючись на те, що заява позивача немотивована, не конкретизована і тому не може бути взята до уваги як підстава для відкладення розгляду справи. Крім того, представник відповідача зазначив, що взагалі явка не обов`язкова. Позивач у заяві про відкладення не зазначив про причини за яких він хоче бути присутнім в судовому засіданні, не заначив про витребування нових доказів, що є підставою у разі задоволення заяви судом для оголошення перерви тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Судова колегія приймаючи до уваги, що позивач будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з`явився, належних доказів поважності причин не явки не надав, не знаходить підстав для відкладення судового засідання.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення грошових коштів за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами договору позики від 25.03.2011 року було визначено термін повернення грошових коштів 25 листопада 2011 року, а тому звернення позивача 22 вересня 2015 року з відповідним позовом про стягнення боргу лежить за межами строку позовної давності, визначеної законом у три роки. Представник відповідача надав суду заяву про застосування строків позовної давності, поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем нічим не обґрунтована.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і заснований на законодавстві.

Як вбачається з матеріалів справи 25.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 за договором позики передав ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 150000 гривень. При цьому сторонами у договорі позики було визначено термін повернення грошових коштів 25 листопада 2011 року.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначав, що він виплатив позивачеві борг у повному обсязі, але той не повернув боргову розписку, не знищив її і в подальшому недобросовісно скористався нею для підтвердження заявлених вимог про стягнення боргу у судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вказані заперечення відповідача, які не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Водночас відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів за договором позики у вересні 2015 року не обґрунтувавши причини пропущення ним строку позовної давності .

Відповідно до ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Положення цивільного законодавства про позовну давність поширюється лише на випадки пред`явлення обґрунтованого позову.

Пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові.

Таким чином суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем не спростовані заявлені вимоги про стягнення боргу і набув об`єктивного висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Разом з тим, враховуючи подану відповідачем до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності, сплив строку позовної давності, відсутність обставин, що підтверджують переривання або зупинення перебігу строку позовної давності та приймаючи до уваги відсутність з боку позивача належних обґрунтувань про поважність причин пропущення позовної давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Доводи апеляційної скарги зведені виключно до обґрунтованості заявленого позову про стягнення боргу і при цьому не містять жодного спростування висновків суду першої інстанції про сплив позовної давності, як підстави для відмови у заявлених вимогах, що поширюється лише на випадки пред`явлення обґрунтованого позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для обов`язкового скасування або зміни рішення суду, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

ОСОБА_4