Рішення № 55895545, 16.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 449/612/14 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.

Провадження № 22-ц/783/1205/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Тропак О.В.

секретаря Бохонко Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

Позивач ПАТ КБ «Приват Банк» в травні 2014 року звернувся в суд з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вимоги обґрунтовує тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 10.07.2006 року уклали кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач ПАТ КБ «Приват Банк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 3700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконує, у встановлений строк згідно графіку погашення кредитних коштів ОСОБА_2 не повертає, проценти не сплачує. На день звернення до суду заборгованість відповідача становить 11498.33 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПАТ «ПриватБанк» (49094. м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРП0У 14360570. рах. №29092829003111, МФО № 305299) заборгованість у розмірі 11498,33 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570. рах. №64993919400001, МФО № 305299) судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою суду від 29 травня 2015 року заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 листопада 2014 року скасовано, справу за позовом ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості призначено до розгляду в загальному порядку.

Оскаржуваним заочним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 листопада 2015 року у позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що оскаржуване рішення ухвалено на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі покликається на те, що сама по собі наявність судового наказу, виданого у 2007 році, без своєчасного виконання відповідачем зобовязань, не припиняє зобовязальних відносин сторін договору і не звільняє боржника від сплати процентів за фактичне користування кредитом та відповідальності за несвоєчасність виконання ним грошового зобовязання, а також не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору. Крім цього, суд не звернув увагу на те, що судовий наказ виконано лише 26.06.2009 року, за цей час кредитний договір діяв та здійснювалися всі нарахування.

На переконання апелянта, кредитний договір залишається діючим, а тому позивач має право звернутися в суд з позовом про стягнення заборгованості, що залишилась непогашеною.

З посиланням на розяснення, викладені у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та судову практику, стверджує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі.

Просить скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 листопада 2015 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про виклик в судове засідання (а.с. 92), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки зайнятий в іншому судовому засіданні, при цьому доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин не подав, а відповідач ОСОБА_2 не повідомив суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 10.07.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»ПАТ та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви про надання кредиту, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 3700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а ОСОБА_2 зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Своїм підписом на Заяві про надання кредиту від 10.07.2006 року відповідач погодився, що ця заява з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 14).

В силу положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, між сторонами був укладений договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти(ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитного зобов'язання виникла заборгованість.

Судовим наказом Перемишлянського районного суду Львівської області від 05.11.2007 року по справі № 2н-72 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «ПриватБанк» 4246,54 грн., з яких 3063,79 грн. заборгованість за кредитом, 1142,25 грн. заборгованість за процентами (справа № 2н-72/07, а.с. 1-10).

Згідно із наданої копії квитанції № 24 боржник ОСОБА_2 25.02.2009 року сплатив на рахунок ВДВС Перемишлянського РУЮ 4246,54 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору (а.с. 61).

Постановою державного виконавця Тиника О.Я. від 26.06.2009 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2н-72 від 05.11.2007 року у зв»язку з повним виконанням рішення згідно із виконавчим документом (а.с. 60).

В свою чергу, з поданого розрахунку суми заборгованості по даній справі встановлено, що заборгованість в розмірі 11498,33 грн. складається з 2729,42 грн. заборгованість за кредитом, 7745,18 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 24.07.2006 року по 31.03.2014 року), 1023,73 грн. заборгованість за судовими штрафами (а.с. 9-13).

Підстави припинення зобов'язань зазначені уст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають можливості припинення зобов'язань у зв'язку з ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як зазначено вище, позивач скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до відповідача про виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого 05.11.2007 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості, нарахованої станом на 22.10.2007 року у розмірі 4246,54 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 3063,79 грн. та процентами в сумі 1142,25 грн. за період з 01.08.2006 року по 22.10.2007 року, при цьому оплата вказаного розміру заборгованості проведена відповідачем одним платежем 25.02.2009 року.

Відтак, власні зобов»язання по сплаті заборгованості по кредиту та процентах станом на 22.10.2007 року відповідач ОСОБА_2 виконав в повному обсязі 25.02.2009 року.

В свою чергу, системний аналіз ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові № 6-1206цс-15 від 23.09.2015 року).

Враховуючи те, що термін дії кредитної картки відповідача ОСОБА_2 був до липня 2009 року, судовий наказ виконано відповідачем лише 25.02.2009 року, кошти надійшли на рахунок банку 01.03.2009 року, відтак банк має право на стягнення заборгованості з процентів та штрафів, які нараховані за період з 22.10.2007 року по 01.03.2009 року.

Згідно поданого представником позивача розрахунку, за період з 22.10.2007 року по 01.03.2009 року нараховано 2313,74 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами.

Крім цього, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, за порушення клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов»язань, передбачених цим договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Враховуючи наведені умови, до стягнення підлягає 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 115,69 грн. штраф (процентна складова).

Таким чином, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення по часткове задоволення позовних вимог, відповідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 10.07.2006 року в сумі 2929,43 грн., з яких 2313,74 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 115,69 грн. штраф (процентна складова).

В свою чергу, відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути в користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 62,12 грн. за звернення із позовною заявою та 68,33 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 10 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 10.07.2006 року в сумі 2929 (дві тисячі дев»ятсот двадцять дев»ять) грн. 43 коп., з яких 2313,74 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 115,69 грн. штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» 62 грн. 12 коп. судового збору, сплаченого при зверненні із позовною заявою та 68 грн. 33 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

ОСОБА_4