Рішення № 5589509, 13.08.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 серпня 2009 р. Справа 7/185-09

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Київ.

до: ТОВ "Ямпільська ЦА", м. Ямпіль, Вінницька область.

про стягнення 29143,30 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Андрушко Я.С.

Представники

позивача : ОСОБА_1 - представник, довіреність від 28.07.2009 року б/н.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з колективного підприємства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська центральна аптека" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 29143,30 грн., у тому рахунку 13336, 14 грн. основного боргу, 12946,13 грн. пені, 2861,03 грн. штрафу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 145/06 від 03.01.2006 року.

За вказаним позовом ухвалою від 20.07.2009 року порушено провадження у справі № 7/185-09 та призначено до розгляду на 13.08.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання доказів.

При цьому суд зауважує, що ухвала від 20.07.2009 року відповідачу надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_2). Згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 13.08.2009 року № 13/4/1673 станом на 12.08.2009 року адресою Ямпільської центральної аптеки значиться АДРЕСА_2, що є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилалась ухвала у справі. Слід зазначити, що ідентифікаційний код відповідача вказаний у позовній заяві співпадає із ідентифікаційним кодом, який значиться в довідці Головного управління статистики у Вінницькій області від 13.08.2009 року № 13/4/1673.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 20.07.2009 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

З огляду на відсутність повідомлення про вручення поштового відправлення суд в судовому засіданні оглядав реєстри рекомендованих поштових відправлень господарського суду Вінницької області. Як вбачається з реєстру № 5 від 21.07.2009 року та фіскального чеку відділення зв'язку № 4533 ухвалу від 20.07.2009 року відповідачу було надіслано 23.07.2009 року.

З врахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за № 1383/14650), а саме п.п.4.1.2, 4.1.4, 4.2 суд дійшов висновку, що ухвалу від 20.07.2009 року відповідач повинен був отримати до дня судового засідання.

Слід зазначити, що ухвала надіслана відповідачу до суду не повернулась, а відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника тощо.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вказує позивач 03.01.2006 року між ТОВ "Сігмафарм" та КПОВ "Ямпільська центральна аптека" було укладено договір № 145/06.

Відповідно до п. 1.1 даного договору Постачальник (позивач) зобов'язується передати, а Покупець (відповідач) прийняти медичні препарати в кількості, асортименті, та оплатити в термін згідно з видатковими накладними, які є складовою частиною цього договору.

Відповідач зобов'язувався проводити розрахунок за Товар на підставі видаткової накладної, в якій вказується термін оплати, узгоджений між сторонами (п.2.2 Договору).

В подальшому, 25.02.2009 року між ТОВ "Сігмафарм" (Первісний кредитор) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 2, згідно п.1.1 якого Первісний кредитор, в рахунок погашення своєї заборгованості, передає в повному об'ємі, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу від Боржника - колективного підприємства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська центральна аптека" по договору № 145/06 від 03.01.2006 року на суму 14305,14 грн. боргу.

Згідно п.2.1.1 Договору Первісний кредитор зобов'язувався одночасно із підписанням даного Договору передати Новому кредитору пакет документів, що засвідчують борг, що вказаний у п.1.1 даного Договору та повідомити факти, що мають значення для здійснення вимоги.

В пункті 2.2 Договору сторони погодили, Первісний кредитор зобов'язується письмово повідомити Боржника, який вказаний в п.1.1 даного Договору, про перехід в повному об'ємі всіх прав вимоги по заборгованості, що вказана в п.1.1 даного Договору, до Нового кредитора.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів в підтвердження існування вказаного в п.1.1 розміру боргу Первісний кредитор надав Новому кредитору видаткові накладні за період з 27.08.2008 року по 10.09.2008 року, а також обопільно підписаний та засвідчений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Сігмафарм" та ТОВ "Ямпільська центральна аптека" станом на 01.02.2009 року в якому зі сторони відповідача зафіксовано борг в розмірі 14305,14 грн.. Із наданих суду накладних вбачається, що сторонами було погоджено відстрочення оплати за ними на 1 місяць з моменту отримання Товару.

ТОВ "Сігмафарм" в листі від 26.02.2009 року № 3/1 повідомило про укладення договору відступлення права вимоги та заміну кредитора у зобов'язанні, яке виникло із договору від 03.01.2006 року № 145/06.

16.03.2009 року ПП ОСОБА_1 надіслав претензію відповідачу з вимогою оплатити протягом 14 календарних днів з моменту отримання претензії суму основного боргу.

Факт надіслання претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком № 1214 та повідомленням про вручення поштового відправлення № 38683. Із вказаного повідомлення вбачається, що претензію відповідачем отримано 02.04.2009 року.

Як вказує позивач відповідачем було погашено лише частину боргу - 10.04.2009 року 500,00 грн., 05.05.2009 року 469,00 грн..

На підтвердження факту проведення відповідачем розрахунків суду надано виписки банківських установ щодо руху коштів по особовому рахунку.

З огляду на вказане сума боргу відповідача складає 13336,14 грн. (14305,14-969,00).

Крім того, в письмовому поясненні позивач вказує на зміну відповідачем організаційно-правової форми підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю зазначаючи, що останній при цьому не змінив свого ідентифікаційного коду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії ТОВ "Сігмафарм" по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обовязку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що заміна кредитора у зобов'язанні, яка відбулась на підставі договору від 25.02.2009 року № 2 є правомірною та відповідає умовам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось раніше, безпосередньо у видаткових накладних сторони погоджували відстрочку платежу на 1 місяць.

Також слід вказати про те, що 16.03.2009 року позивачем заявлено претензію з вимогою оплатити суму основного боргу.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2861,03 грн. штрафу та 12946,13 грн. пені за результатами чого суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст.514 України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із п.1.1 Договору відступлення права вимоги № 2 від 25.02.2009 року сторони за ним погодили передачу права вимоги лише стосовно боргу, який виник по договору № 145/06 від 03.01.2006 року на суму 14305,14 грн.. Як вбачається із договору відступлення права вимоги № 2 від 25.02.2009 року в ньому не обумовлено передача права вимоги Новому кредитору стосовно штрафних санкцій - пені та штрафу.

Виходячи з наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені заявлена без правової підстави, а тому суд відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 20.07.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу та пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 292,00 грн. державного мита, що підтверджується квитанцією № 26 від 07.07.2009 року. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 29143,30 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 291,43 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням позивача 13.08.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.11, 509, п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.513. ст.514, ч.1 ст.516, ст.ст. 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська центральна аптека", вул. Котовського, 4, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 01975123, р/р - 2600937650 в Вінницьке обласне У ВАТОЩАД, МФО - 302076) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 02068 - (інформація про реквізити - р/р - НОМЕР_3 в "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ МФО-НОМЕР_4, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) - 13336 грн. 14 коп. боргу, 133 грн. 36 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 144 грн. 15 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 12946 грн. 13 коп. пені та 2861 грн. 03 коп. штрафу відмовити.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 57 коп. Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 02068 - (інформація про реквізити - р/р - НОМЕР_3 в "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ МФО-НОМЕР_4, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) сплаченого за квитанцією № 26 від 07.07.2009 року оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 7/185-09.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 серпня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Драгоманова, 13/10, кв. 176, м. Київ.

3 - відповідачу - вул. Леніна, 140/38, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500.