Рішення № 55894113, 18.02.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/5946/15-ц

2/337/70/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

при секретарі Чалій Т.П.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, про встановлення факту спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання права особистої приватної власності на ? частину квартири, виключення з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про попереднього власника, визнання права особистої приватної власності на автомобіль та витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який після остаточного уточнення (уточнена позовна заява від 04.11.2015р.) мотивує тим, що 31.07.2008р. він придбав автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН,1997р., який зареєстрував у встановленому порядку на своє ім\я, отримавши свідоцтво про реєстрацію ТЗ №АРС-090076 від 31.07.2008р. На початку вересня 2008р. він познайомився з ОСОБА_5, а з жовтня 2008р. став мешкати з нею однією родиною без реєстрацію шлюбу за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,19а/86. Вказана квартира належала йому на праві приватної власності. Від цих відносин у них 19.08.2009р. народилася донька ОСОБА_6. ОСОБА_7 вони зареєстрували 19.08.2014р. З 2008р. до 18.06.2013р. вони родиною мешкали за вищевказаною адресою, а в подальшому вирішили збільшити житлову площу, оскільки квартира була однокімнатною, тому він 18.06.2013р. продав однокімнатну квартиру за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,19а/86 майже за 24тис.доларів США і в цей же день вони придбали трикімнатну квартиру за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,29/133, в якій і стали мешкати. Квартира була оформлена на його доньку від першого шлюбу відповідачку ОСОБА_3 та його дружину (на той час вони ще не знаходились в зареєстрованому шлюбі) ОСОБА_5 в рівних частках по ? частині. Оформленням квартири займалась виключно його дружина, оскільки вона була ріелтором і мала певний досвід роботи в цій сфері. За судовим рішенням 15.10.2015р. шлюб між ним та ОСОБА_4 було розірвано. Після припинення шлюбних відносин відповідачка ОСОБА_4 забрала документи на квартиру і відмовляється вирішувати в добровільному порядку питання переоформлення на нього права власності на ? належну їй частину квартири. Також вона забрала належний йому автомобіль Mazda, утримує його у себе незаконно.

Просить встановити факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу його та ОСОБА_4 з жовтня 2008р. по 18.08.2014р. включно; визнати за ним право особистої приватної власності на ? частину квартири №133 будинку №29 по пр..Юбілейний м.Запоріжжя, право власності на яку нині належить ОСОБА_4; виключити з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про ОСОБА_4 як власника ? частини квартири №133 будинку №29 по пр..Юбілейний м.Запоріжжя; визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН,1997р.; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН,1997р., оригінали документів та ключі від нього і передати йому.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додатково суду пояснив, що з жовтня 2008р. він став мешкати однією родиною без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 (після укладання шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_8 поводили себе як подружжя, мали взаємні права та обовязки, він прийняв її доньку від першого шлюбу, влітку 2009р. у них народилась спільна донька, вони разом мешкали за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,19а/86 в квартирі, що належала йому на праві власності. ОСОБА_8 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, він працював, мав постійний дохід, його дружина знаходилась у відпустці по догляду за дитиною і займалась вихованням дітей. ОСОБА_7 вони вирішили зареєструвати лише в 2014р. В 2013р. вони родиною вирішили купити інше, більше житло, усіма питаннями займалась його дружина, оскільки вона неофіційно після виходу з декрету працювала ріелтором в агентстві нерухомості, мала певний досвід в цьому. Перед купівлею квартири він продав свою однокімнатну квартиру за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,19а/86 за 24 тис. доларів США, за які потім вони купили ? частину квартири за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,29/133. Договір купівлі-продажу цієї частки було оформлено на його дружину ОСОБА_5 Іншу ? частини цієї квартири купила його донька від першого шлюбу ОСОБА_3 З моменту придбання квартири вони стали мешкати в ній родиною, були зареєстровані за цією адресою. В момент укладання даного договору купівлі-продажу він був присутній у нотаріуса, і не заперечував, щоб ? частка була оформлена саме на ОСОБА_5, оскільки він довіряв їй як дружині, в цьому питанні вона була більш досвідчена, ніж він, квартира придбалась в інтересах родини, вони відразу стали мешкати в ній. Для придбання цієї частки він добровільно передав гроші в сумі 24тис.доларів США, що були виручені від продажу однокімнатної квартири, не заперечував проти того, що ці кошти будуть витрачені в інтересах родини. В 2015р. шлюб між ним та ОСОБА_4 було розірвано, вона поїхала від нього до іншого чоловіка, забрала документи на квартиру, попрохала взяти його автомобіль Mazda, щоб перевезти речі, але до теперішнього часу його не повернула, користується ним незаконно. Він намагався вирішити з нею це питання добровільно, але вона на прохання ніяк не реагує. Після припинення шлюбних відносин він вирішив повернути себе ? частину квартири, оскільки вона була придбана за його особисті грошові кошти і саме він є покупцем ? частки цієї квартири.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в уточненій позовній заяві від 04.11.2015р., та поясненнях позивача. Додатково пояснив, що встановлення факту спільного проживання необхідно позивачу для подальшого вирішення майнових спорів щодо майна, яке було придбано в період спільного проживання його з відповідачкою ОСОБА_4 Просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3, допитана в судовому засіданні в порядку, встановленому для допиту свідків, пояснила, що позов визнає повністю, позивач ОСОБА_1 є її батьком. В 2007-2008р. вона мешкала в квартирі №86 будинку №19 по пр..Юбілейний м.Запоріжжя, яка належала її батьку. Восени 2008р. батько познайомився з ОСОБА_5 і став мешкати з нею та її донькою від першого шлюбу в цій квартирі. ОСОБА_8 мешкали як подружжя, мали спільне господарство, бюджет, в 2009р. у них народилась спільна донька і вони мешкали вчотирьох. В 2013р. батько продав 1-кімнатну квартиру №86 і гроші в сумі 23-24тис. доларів США передав цивільній дружині ОСОБА_5 для купівлі 3-кімнатної квартири за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,29/133. Вказана квартира була придбана на двох ? на неї і ? на ОСОБА_5. Під час укладання договору купівлі-продажу батько також був присутній і сказав, щоб ? частину оформлювали на дружину ОСОБА_5, оскільки він повністю довіряв їй, вони придбали житло для спільного проживання їх родини і стали після придбання мешкати в ній. Гроші батько дав і погодився на оформлення договору на ОСОБА_5 добровільно. ОСОБА_7 вони зареєстрували в 2014р., а розірвали в 2015р. Весною 2015р. ОСОБА_9 забрала документи на квартиру, машину, ключі від неї та документи і зїхала зі спірної квартири. Машину батько купив для себе ще до знайомства з ОСОБА_7 в 2008р. До теперішнього часу вона машину не повернула. Без документів на квартиру вона як співвласник на даний час не може розпорядитися своєї власністю, продати належну їй частку, з цього приводу вона зверталась до правоохоронних органів, але їй пояснили, що це цивільно-правові відносини, до суду вона за захистом своїх прав не зверталась. Даний позов вона визнає, але фактично між нею та батьком спору немає, ніяких її прав та обовязків в даному випадку цей спір не стосується.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином в порядку ч.9 ст.74 ЦПК України, заяву про розгляд справи у її відсутність не надала, причини неявки не повідомила.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді справи, вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачки ОСОБА_4.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, знаходить позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_4 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 19.08.2014р., шлюб зареєстровано у Хортицькому відділі ДРАЦС Запорізького МУЮ, актовий запис №389.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.10.2015р., яке набрало законної сили 27.10.2015р., шлюб розірвано.

Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_6, 19.08.2009р.н., яка після припинення шлюбних відносин між сторонами, залишилась мешкати з матірю.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 14.06.2013р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий №1259, позивач ОСОБА_1 продав ОСОБА_11 квартиру №86 будинку №19а по пр..Юбілейний м.Запоріжжя за 195355,50грн, що еквівалентно станом на 14.06.2013р. 24450,00 доларів США, які продавець отримав від покупця повністю до підписання договору.

Згідно інформаційної довідки право власності покупця ОСОБА_11 на вказану квартиру на підставі вищевказаного договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2013р.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 18.06.2013р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий №1293, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 продали відповідачам ОСОБА_5 (після укладання шлюбу ОСОБА_1) О.В. та ОСОБА_3 кожній по ? частині квартиру №133 будинку №29 по пр..Юбілейний м.Запоріжжя за 245000,00грн., які продавці отримали від покупців повністю до підписання цього договору.

Згідно інформаційної довідки право власності покупців ОСОБА_5 (після укладання шлюбу ОСОБА_3) О.В. та ОСОБА_3 на належні кожній з них по ? частці вказаної квартири на підставі вищевказаного договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.06.2013р.

Також судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ АРС-090076 від 31.07.2008р. позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності автомобіль Mazda Xedox 6, державний номер НОМЕР_1, 1997р. випуску, кузов JMZCA12A201211815.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що її чоловік є хрещеним доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_6, 2009р.н. ОСОБА_8 знайомі з ОСОБА_1 тривалий час, часто спілкуються. Їй відомо, що восени 2008р. ОСОБА_16 познайомився з ОСОБА_8, вони зустрічались і перед Новим 2009 роком ОСОБА_1, прийшовши до них у гості, повідомив, що ОСОБА_8 завагітніла і бажає залишити дитину, а він не знає, що робити. Після наполегливості ОСОБА_9 погодився і вони стали разом мешкати в його квартирі за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,19а/86. В 2009р. влітку у них народилась донька ОСОБА_6, її чоловік став хрещеним батьком. ОСОБА_8 спілкувались сімями, ходили один до одного в гості, спілкувались за телефоном. ОСОБА_9 та ОСОБА_16 жили як подружжя, мали спільний бюджет, спільне господарство, ОСОБА_9 працював, а ОСОБА_8 доглядала дітей. Їй відомо, що до спільного життя ОСОБА_9 купив машину Mazda, в період спільного життя він продав однокімнатну квартиру, де мешкали родиною і купили відразу більшу, трикімнатну. Гроші на придбання квартири десь 20-25тис. доларів США дав ОСОБА_9, ці гроші він отримав від продажу однокімнатної квартири, при спілкуванні ОСОБА_8 також казала їй про це. Після купівлі квартири вони родиною переїхали до неї і жили в ній до 2015р. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зареєстрували в 2014р. на день народження доньки, вони потім святкували це разом.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає в квартирі №85 будинку №19 по пр..Юбілейний. В 2007-2008р. в сусідній квартирі №86, що знаходиться в одному тамбурі з її квартирою, мешкала ОСОБА_3, а потім з 2008р. ОСОБА_1 з ОСОБА_7. ОСОБА_8 майже кожного дня бачились, зустрічались в коридорі, на вулиці, потім стали спілкуватись, ходили один до одного у гості, ОСОБА_8 заходила до неї на чай, вона заходила до них. ОСОБА_18 та ОСОБА_8 мешкали в цій квартирі втрьох, у ОСОБА_8 була донька, потім вона бачила ОСОБА_8 вагітною, потім у них народилась ще донька і вони мешкали вчотирьох. ОСОБА_8 вважали їх подружжям, в квартирі побут був організований як для однієї родини, вони були на день народженнях в ОСОБА_1, це була одна родина, хоча шлюб був цивільний, оскільки у ОСОБА_8 було інше прізвище. Це вона дізналась, коли доньці викликали швидку і вона на прохання ОСОБА_8 прийшла до них і остання назвала лікарям інше прізвище, а не ОСОБА_1. Десь три роки тому вони продали квартиру і зїхали з неї. Хто і як продавав квартиру, за що купували нову, їй невідомо. Коли були на святкуванні днів народження в квартирі №86, мати ОСОБА_16 казала, що це його квартира. Після її продажу вона декілька разів бачила на вулиці ОСОБА_8, їх доньку, але тоді все було нормально. Потім побачила якось ОСОБА_1 і він сказав, що вони розлучаються.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.234, п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд вправі встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, факт проживання однією сімєю чоловіка і жінки без шлюбу.

При цьому, виходячи з вимог діючого законодавства та розяснень, що містяться в постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», юридичними є факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Суд може встановлювати такі факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зясувавши повно, всебічно та обєктивно обставини справи, оцінивши надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним факт проживання позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_4 в період з жовтня 2008р. по 18.08.2014р. однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Суд приходить до такого висновку, виходячи з того, що вказані особи поводили себе як подружжя, кохали один одного, з жовтня 2008р. стали мешкати однією родиною за адресою м.Запоріжжя пр..Юбілейний,19а/86. Позивач приймав участь у вихованні та утриманні доньки відповідачки ОСОБА_4 від першого шлюбу ОСОБА_19, 2004р.н., в період спільного проживання 18.08.2009р. у них народилась спільна донька ОСОБА_6. ОСОБА_8 піклувалися та дбали один про одного. Крім того, сторони вели спільне господарство, зокрема, спільно утримували житло, придбали продукти харчування, мали спільний організований побут, мали спільний бюджет, позивач працював, відповідачка ОСОБА_4 знаходилась певний час у відпустці по догляду за дитиною, займалась доглядом за малолітніми дітьми. Влітку 2013р. позивач ОСОБА_1 продав належну йому на праві власності квартиру №86 будинку №19а пр..Юбілейний м.Запоріжжя, в якій вони мешали родиною з 2008р., виручені від продажу грошові кошти потратив на придбання іншого, більшого за площею житла квартири АДРЕСА_1, куди вони з родиною переїхали та мешкали до припинення шлюбних відносин. 19.08.2014р. вони офіційно зареєстрували шлюб, який розірвали 27.10.2015р..

Сукупність вказаних обставин свідчить, на думку суду, про те, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 в зазначений період склались відносини, які притаманні сім'ї, оскільки вони спільно проживали, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки. Ці відносини мали тривалий та усталений характер.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем і безпосередньо дослідженими судом доказами - поясненнями позивача, поясненнями відповідачки ОСОБА_3 доньки позивача, поясненнями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17, актом про фактичне проживання родини за адресою м.Запоріжжя, пр..Юбілейний,19а/86 з 2008р. по 2013р., копією договору купівлі-продажу вказаної квартири, копією договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, копією свідоцтва про народження доньки сторін ОСОБА_6, 18.08.2009р.н., фотознімками родини позивача, копією свідоцтва про подальшу реєстрацію шлюбу, копією трудової книжки позивача та довідкою про отримані ним доходи.

Вказані докази є належними та допустимими, сумнівів в їх достовірності немає, тому суд приймає їх в сукупності за основу при постановленні рішення. Доказів, щоб спростовували ці обставини суду відповідачкою ОСОБА_4 не надано, в судове засідання остання, незважаючи на неодноразові виклики, не прибула, причин неявки не повідомила, заперечень проти позову не надала.

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд виходить з того, що встановлення цього факту необхідно позивачу для захисту його майнових прав, зокрема, у звязку з оспорюванням ним право власності відповідачки ОСОБА_4 на ? частину квартири АДРЕСА_2, яка була придбана в період їх спільного проживання, і визнання за ним права власності на спірне майно. Тобто факт, про встановлення якого просить позивач, має для нього юридичне значення. Можливості встановити цей факт в позасудовому порядку позивач немає.

За вищевказаних обставин, суд вважає необхідним встановити факт проживання позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_4 в період з жовтня 2008р. по 18.08.2014р. однією сімєю без реєстрації шлюбу, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

В той же час, вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права особистої приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про ОСОБА_4 як власника вказаного майна, суд виходить з того, що ? частина квартири АДРЕСА_2 була придбана в період спільного проживання позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в червні 2013р.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18.06.2013р., право власності на це майно було оформлено та зареєстровано в установленому порядку на відповідачку ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_20 ? частини вказаної квартири відповідно до умов договору становила 122500,00грн.

Судом достовірно встановлено, що в зазначений період сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували питання організації сімейного побуту, в т.ч. щодо необхідності придбання більшого за площею житла за рахунок продажу нерухомого майна позивача ОСОБА_1.

Ці обставини в судовому засіданні не заперечував позивач ОСОБА_1, а також підтвердили відповідачка ОСОБА_3, свідок ОСОБА_15 Доказів, які б спростовували ці обставини, відповідачкою ОСОБА_4 суду не надано. Як вже зазначалось, вона в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила, заперечень проти позову не подала.

За вказаних обставин, майно, придбане в період спільного проживання позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності відповідно до вимог ст.74 СК України, незалежно від того на кого оформлено право власності на нього.

Але вимог про визнання ? частини квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю та її поділу позивач ОСОБА_1 не заявляє, хоча фактично посилається на обставини, які підтверджують виникнення саме спільної сумісної власності.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що спірне майно, хоча і придбано в період спільного проживання з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, і оформлено на неї, фактично є його особистою приватною власністю, оскільки придбано за його особисті грошові кошти, що виручені ним від продажу належної йому на праві власності квартири №86 будинку №19а пр..Юбілейний м.Запоріжжя.

Судом встановлено, що дійсно позивачу на праві власності належала квартира №86 будинку №19а пр..Юбілейний м.Запоріжжя, яка з 2008р. по 2013р. використовувалась ним для спільного проживання його сімї відповідачки ОСОБА_4 та двох малолітніх дітей. Вказану квартиру позивач продав за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 14.06.2013р., тобто за чотири дні до укладання договору-купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, отримавши за неї 195355,50грн., що еквівалентно на день посвідчення договору 24450,00 доларам США.

В той же час судом встановлено і це підтверджується поясненнями самого позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_3, свідка ОСОБА_15, що отримані від продажу вказаної квартири грошові кошти в сумі 24000,00 доларів США були витрачені на придбання ? частини квартири АДРЕСА_2. При цьому, вказане майно придбалось в інтересах родини за спільним, узгодженим між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 рішенням про оформлення права власності на нього за ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 проти цього не заперечував, добровільно погодився з цим і добровільно передав грошові кошти, отримані від продажу належної йому на праві власності квартири №86, для оплати вартості ? частини спірної квартири.

Відповідаючи на неодноразові запитання суду, позивач ОСОБА_1 наполягав на тому, що спірне майно було придбано саме в інтересах родини, він добровільно витратив грошові кошти, отримані від продажу особистого майна, на придбання спірної квартири саме в інтересах родини, добровільно погодився на оформлення договору купівлі-продажу на дружину, був присутній у нотаріуса, до розірвання шлюбу з ОСОБА_4 претензій з приводу цього не заявляв і лише після припинення шлюбних відносин, коли між сторонами виникли неприязні стосунки, він виявив бажання оспорити право власності ОСОБА_4 на ? частину квартири №133, заявивши вимогу про визнання за ним право особистої приватної власності на це майно.

Однак в даному випадку, суд вважає, що підстав вважати ? частину квартири АДРЕСА_2 особистою приватною власністю саме позивача ОСОБА_1 немає, оскільки це майно придбано за рахунок коштів, хоча які він і отримав від продажу особистого нерухомого майна, але використав в інтересах сімї.

При цьому, суд враховує, що право власності на спірне майно було зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_4 з дотриманням вимог діючого законодавства, тому відповідно до вимог ст.328 ЦК України вважається набутим правомірно. Укладений 18.06.2013р. договір купівлі-продажу спірного майна недійсним не визнаний, тобто є чинним.

Позивач ОСОБА_1 не обгрунтовує свої позовні вимоги щодо визнання за ним права особистої приватної власності на це майно недійсністю договору купівлі-продажу від 18.06.2013р. Свої позовні вимоги в частині визнання цього договору недійсним, що були викладені в уточній позовній заяві від 23.10.2015р., просив залишити без розгляду і ухвалою суду від 15.02.2016р. його заява була задоволена.

Таким чином, розглядаючи справу на підставі ст.10,11,60 ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі наданих суду доказів, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним права особистої приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН, 1997р.випуску, і витребування цього майна з незаконного володіння відповідачки ОСОБА_4 суд виходить з такого.

Згідно з ст..319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати свої майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН, 1997р.випуску, належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АРС-090076 від 31.07.2008р., що підтверджується відповідною інформацією УДАЇ в Запорізькій області від 16.10.2015р., а також поясненнями позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_3, свідка ОСОБА_15

Вказаний автомобіль придбаний позивачем ОСОБА_1 до моменту спільного проживання його та відповідачки ОСОБА_4 однією сімьєї без реєстрації шлюбу, тому є його особистою приватною власністю.

Крім того, з пояснень позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_3, свідка ОСОБА_15 , відповіді Хортицького РВ ГУ УМВС України в Запорізькій області від 14.08.2015р. вбачається, що вказаний автомобіль, а також реєстраційні документи на нього, ключи від автомобілю на даний час знаходяться у володінні ОСОБА_4 При цьому, судом встановлено, що ніяких договорів з приводу спірного майна, його користування між сторонами не укладено, тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 заволоділа цим майном без відповідної правової підстави, тобто незаконно. Добровільно повернути майно позивачу відмовляється, чим порушує право власності позивача.

За таких обставин, суд вважає необхідним витребувати у відповідачки ОСОБА_4 та передати позивачу ОСОБА_1 автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН, 1997р.випуску, кузов JMZCA12A201211815, оригінали реєстраційних документів на автомобіль та ключі від автомобіля, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4

Вчастині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачки ОСОБА_3 суд вважає необхідним відмовити, виходячи з того, що спору між ними, зокрема, щодо права власності, не існує, ніяких порушень прав позивача ОСОБА_1, які б підлягали судовому захисту в обраний позивачем спосіб, відповідач ОСОБА_3 не допускала. В ході судового розгляду судом встановлено, що фактично ніяких вимог до відповідачки ОСОБА_3 позивач не заявляв, спір виник між ним та відповідачкою ОСОБА_4, тому ОСОБА_3 є неналежним відповідачем за даним позовом.

Керуючись ст.15,16,316,319,321,328,368,387 ЦК України, ст.3,60,74 СК України, ст. 3,4,10,11,57-61,88,212-215,218,234,256 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, про встановлення факту спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання права особистої приватної власності на ? частину квартири, виключення з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про попереднього власника, визнання права особистої приватної власності на автомобіль та витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1, 03.01.1962р.н., та ОСОБА_4, 08.12.1981р.н., однією сімєю без реєстрації шлюбу з жовтня 2008р. по 18 серпня 2014р. включно.

Визнати за ОСОБА_1, 03.01.1962р.н., право особистої приватної власності на автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН, 1997р.випуску, кузов JMZCA12A201211815.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4, 08.12.1981р.н., та передати ОСОБА_1, 03.01.1962р.н., автомобіль Mazda Xedox 6, держномер АР5369ВН, 1997р.випуску, кузов JMZCA12A201211815, оригінали реєстраційних документів на автомобіль та ключі від автомобіля.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення, особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, - в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Пвний текст рішення виготовлено 18.02.2016р.

Суддя Н.А.Мурашова

18.02.2016