Рішення № 55893920, 16.02.2016, Токмацький районний суд Запорізької області

328/391/16-ц

16.02.2016

2/328/219/16

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просить поновити її на роботі у комунальному закладі «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради на посаді вихователя та стягнути з комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2015 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала в комунальному закладі «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради на посаді вихователя з 01.09.2005 року. Адміністрацією закладу 28.08.2015 року був виданий наказ про попередження працівників щодо звільнення на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України в тому числі і її. Згоди на звільнення у зв'язку з скороченням штату вона не давала. Наказом директора ОСОБА_2, 02.11.2015 року вона була звільнена з займаної посади на підставі наказу № 314-к від 30.10.2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності штату за п.1 ст.40 КЗпП України.

Порівняно з іншими вихователями та іншими працівниками, які залишилися працювати, вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, крім того має вищу педагогічну освіту за спеціальністю вчителя біології, стаж 10 років.

Крім того, на її утриманні знаходяться четверо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 Дітей виховує самостійно без їх батька, отримує аліменти в розмірі 1000 грн. Інших доходів не має.

Вона вважає, що мала переважне право на залишення на роботі, однак при звільненні керівництво закладу не взяло це до уваги, а тому не законно її звільнено.

У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові та просила їх задовольнити. Крім того, в судовому засіданні позивач подала клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку (а.с. 27), оскільки з питання про поновлення її на роботі зверталася в листопаді 2015 року до гарячої лінії на що отримала відповідь, потім звернулася до суду в січні 2016 року, але суд повернув документи оскільки вона не виправила недоліки. Крім того, з листопада 2015 року по лютий 2016 року знаходиться на лікарняному з дітьми, які постійно хворіють, а тому не змогла вчасно підготувати документи до суду.

В подальшому позивач обєднала всі свої вимоги, про що подала до суду уточнення до позовної заяви (а.с. 120-121) та просила поновити їй строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, поновити її на роботі у комунальному закладі «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради на посаді вихователя та стягнути з комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2015 року по день поновлення на роботі.

Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, позов не визнав та надав письмові заперечення (а.с. 33-37). В судовому засіданні пояснив, що керуючись Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.12.2008 року № 1105 «Про затвердження Типових штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2008 року № 1250/15941 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіті науки України від 05.02.2009 року № 69 (20179-09) у липні 2015 року адміністрацією закладу було видано економічно обґрунтований наказ від 14.07.2015 № 40/1 «Про скорочення чисельності штату комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради. У наказі вказано перелік посад та кількість працівників, які будуть виключені зі штатного розпису закладу.

За три місяці до запланованого звільнення працівників, до виборного органу первинної профспілкової організації закладу направлене повідомлення за № 183-2/01-21 від 14.07.2015 про видання вищезазначеного наказу, що стало офіційною інформацією про початок проведення спільних консультацій відповідно до статті 49-4 КЗпП України.

Протягом 30 днів адміністрація закладу проводила консультації із профспілкою про заходи щодо запобігання звільненню чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Під час консультацій визначено кількість і категорії працівників, які будуть попереджені про майбутнє вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності штату закладу, а також інші спільні заходи.

Під час проведення консультацій соціальні партнери (адміністрація закладу і профспілка) дотримувались норм частини першої ст. 42 КЗпП України згідно якої переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Також, відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України та інших законодавчих актів визначено працівників, які мають переваги в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників.

Після завершення вищезазначених консультацій і переговорів соціальні партнери визначилися з конкретними прізвищами вивільнюваних працівників, куди ввійшло і прізвище позивача ОСОБА_1, як такої, яка має низьку продуктивність праці, якій у лютому 2015 року оголошено чергову догану за порушення трудової дисципліни та має нижчу кваліфікацію на відмінну від інших педпрацівників закладу, на підставі чого відповідно до статті 49-2 КЗпП України адміністрацією закладу видано наказ від 28.08.2015 № 47 «Про попередження працівників щодо звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України», який офіційно доведений до відома працівників під власний підпис 28.08.2015 року на загальних зборах педагогічного колективу, де громадянка ОСОБА_1 також була присутня, та поставила власний підпис.

Одночасно із попередженням працівників до Токмацького міськрайонного центру зайнятості направлене відповідне спеціальне повідомлення про можливе звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Виходячи з вимог статті 49-2КЗпП України, одночасно з попередженням конкретних працівників і протягом двох місяців адміністрація закладу пропонувала попередженим працівникам всі наявні вакансії, від яких ОСОБА_1 відмовилась, про що поставила власний підпис.

15.10.2015 року, незадовго до закінчення двомісячного строку адміністрація закладу надала профспілці обґрунтоване подання для отримання згоди звільнення працівників - членів профспілки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, на що отримала згоду від профспілки закладу на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

02.11.2015 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги згідно з чинним законодавством України на підставі наказу № 314-к від 30.10.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності штату». Вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення з посади вихователя за п. 1 ст .40 КЗпП України є необґрунтованими.

Заперечують і проти тверджень позивача щодо невиконання адміністрацією закладу Припису головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління держпраці у Запорізькій області. Адміністрація Комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради невідкладно надала головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління держпраці у Запорізькій області увесь пакет витребуваних документів стосовно проведеного скорочення чисельності штату закладу в яких була чітко зазначена дата майбутнього звільнення працівників закладу. На час звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме 02.11.2015 року, до адміністрації закладу не надійшло жодного Припису від Головного управління держпраці стосовно незаконного звільнення позивача.

Заперечують і проти термінів подання позовної заяви ОСОБА_1 Вважають, що позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу подана позивачем до Токмацького районного суду Запорізької області із порушенням термінів та не має підлягати розгляду, оскільки позивач пропустила місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У звязку з наведеним представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та дійшов наступного висновку.

Згідно із змісту ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала трудову книжку 09.11.2015 року, про що міститься підпис позивача в трудовій книжці (а.с. 6), і ОСОБА_1 не заперечувала проти вказаного факту.

Враховуючи, те що позивач, ОСОБА_1, з обєктивних причин у встановлений законом строк не звернулася до суду з вказаним позовом, оскільки з питання про поновлення її на роботі зверталася на урядову гарячу лінію на що отримала відповідь (а.с. 32), потім звернулася до суду в січні 2016 року, але суд повернув документи оскільки вона не виправила недоліки (а.с. 149-150). А також те, що її діти хворіли та перебували на санаторно-курортному лікуванні, а саме ОСОБА_4 перебувала на лікуванні з 08.10.2015 року по 02.11.2015 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували на лікуванні з 05.11.2015 року по 02.12.2015 року, що підтверджується копіями санаторно-курортних книжок (а.с. 122-123). За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 з обєктивних обставин, які від неї не залежали вчасно не звернулася до суду з вказаним позовом, тому її вимоги в частині поновлення строку на звернення до суду є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої стаття 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно наказу № 130 від 01.09.2005 року була прийнята на посаду вихователя з 01.09.20005 року в Молочанську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей-сиріт, що підтверджується записом в трудовій книжці БТ-ІІ № 7700083 та витягом з наказу про прийом на роботу (а.с. 6-7, 81).

ОСОБА_1 є матірю чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 11-14).

Згідно рішення Запорізької обласної ради від 29.10.2009 року № 21 в Молочанську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків перейменовано в комунальний заклад «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради.

Комунальний заклад «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи, фірмові бланки. Права та обовязки юридичної особи заклад набуває з дня його державної реєстрації, що передбачено п. 1.3. Статуту комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради (далі - Статут) (а.с. 125-148).

Згідно п. 1.4. Статуту, заклад є підзвітним, підконтрольним та підпорядкованим Запорізькій обласній раді та за галузевою спрямованістю, підвідомчим управлінню освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації.

В п. 1.8 Статуту передбачено, що заклад самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України та цим Статутом.

Згідно п. 4.1. Статуту безпосереднє керівництво навчальним закладом здійснює його директор. Директор призначається на посаду і звільняється з посади рішенням Запорізької обласної ради.

ОСОБА_2 призначено директором комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради шляхом укладання з ним контракту відповідно до чинного законодавства та порядку, визначеного обласною радою, що підтверджується рішенням тридцять восьмої сесії шостого скликання Запорізької обласної ради № 5 від 30.10.2014 року (а.с. 23)

Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних та інших працівників й інші трудові відносини регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про загальну середню освіту» та іншими законодавчими актами, що передбачено п. 3.6. Статуту.

В період з 22.11.2010 року по 10 грудня 2010 року ОСОБА_1 навчалася за фахом «вихователі Ш-І для дітей з вадами фізичного, інтелектуального розвитку», що підтверджується посвідкою № 5402 про підвищення кваліфікації при КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР (а.с. 28).

27.02.2012 року ОСОБА_1 підтвердила відповідність кваліфікаційній категорії «Спеціаліст» за умови виконання заходів спрямованих на усунення виявлених недоліків до 27.02.2013 року, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача та атестаційним листом (а.с. 7, 51).

15.02.2013 року ОСОБА_1 підтвердила відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «Спеціаліст», що підтверджується записом в трудовій книжці позивача та атестаційним листом (а.с. 7, 29, 50).

Керуючись Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.12.2008 року № 1105 «Про затвердження Типових штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2008 року № 1250/15941 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіті науки України від 05.02.2009 року № 69 (20179-09) у липні 2015 року адміністрацією закладу було видано наказ від 14.07.2015 № 40/1 «Про скорочення чисельності штату комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради. Згідно наказу прийнято рішення внести зміни до штатного розпису КЗ Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, провести скорочення чисельності штату комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01.11.2015 року в кількості 16 штатних одиниць, а саме: вчитель (6 одиниць), вихователь (10 одиниць) та повідомити профспілковий комітет КЗ Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР про скорочення чисельності штату в кількості 16 одиниць (а.с. 38).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями з ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При звільнення працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Адміністрацією закладу, за три місяці до запланованого звільнення працівників, до виборного органу первинної профспілкової організації закладу направлене повідомлення за № 183-2/01-21 від 14.07.2015 про видання вищезазначеного наказу, що стало офіційною інформацією про початок проведення спільних консультацій відповідно до статті 49-4 КЗпП України (а.с. 39).

На засіданні профспілкового комітету КЗ «МСЗОШ-І» члени профкому погодилися з рішенням адміністрації школи-інтернату про необхідність скорочення штату педагогічних працівників, що підтверджується випискою з протоколу № 7 від 21.07.2015 року засідання профспілкового комітету КЗ «Молочанська школа-інтернат ЗОР» (а.с. 40).

На засіданні робочої комісії по здійсненню контролю за виконанням колективного договору КЗ «МСЗОШ-І» ЗОР на 2015-2017 роки було розглянуто пропозицію адміністрації КЗ «МСЗОШ-І» ЗОР про кандидатури педпрацівників, які підлягають попередженню про звільнення з посади відповідно до наказу від 14.07.2015 року № 40/1 «Про скорочення чисельності штату КЗ «МСЗОШ-І» ЗОР. За період дії наказу адміністрацією школи-інтернату разом з профкомом проведено ряд консультацій, були визначені відповідно до КЗпП України і діючого законодавства підхід і критерії, такі як кваліфікація, продуктивність праці, наявність певних пільг, за яким буде проводитися скорочення чисельності штату закладу. Запропоновані порівняльні таблиці з цими показниками на кожного педпрацівника, згідно яких визначалися для попередження про вивільнення з посади 6 кандидатур учителів і 10 вихователів. Комісія дійшла висновку, що пропоновані адміністрацією школи-інтернату кандидатури педагогічних працівників для попередження про вивільнення з посади у звязку з скороченням чисельності штату закладу визначені відповідно до КЗпП України і діючого законодавства, що підтверджується відповідним протоколом від 26.08.2015 року (а.с. 41).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 статті 42 КЗпП України передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

За змістом вказаної норми превалюючими критеріями щодо наявності у працівника переважного права на залишення на роботі є його більш висока кваліфікація та продуктивність праці, та тільки при рівності цих умов досліджуються решта критеріїв, передбачених в ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Так, з урахуванням наведених норм, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

ОСОБА_1 має категорію спеціаліста та стаж роботи в інтернаті 10 років та не заперечує того факту, що працівники, які залишилися працювати мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Вказані обставини зокрема і підтверджуються порівняльною таблицею з показниками щодо кваліфікації та продуктивності праці (а.с. 42-43).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

ОСОБА_1 притягувалася до відповідальності за скоєння порушень трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку, має догани, що підтверджується характеристикою, доповідними, наказом про оголошення догани (а.с. 49, 52-60).

Дисциплінарне стягнення, у вигляді догани оголошене ОСОБА_1 згідно наказу № 34-к від 24.02.2015 року і повідомлене працівникові під розписку, у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувалося. Стягнення не зняте. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

Після завершення консультацій і переговорів між адміністрацією школи-інтернату та профкомом, останні визначилися з конкретними прізвищами вивільнюваних працівників, куди ввійшло і прізвище позивача ОСОБА_1, як такої, яка має низьку продуктивність праці, якій у лютому 2015 року оголошено чергову догану за порушення трудової дисципліни та має нижчу кваліфікацію на відмінну від інших педпрацівників закладу.

28.08.2015 року адміністрацією закладу видано наказ № 47 «Про попередження працівників щодо звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України», який доведено до відома працівників під власний підпис. Відповідно до вказаного наказу, ОСОБА_1 попереджена про звільнення з посади вихователя з 01.11.2015 року, про що в наказі міститься підпис позивача (а.с. 44) і чого ОСОБА_1 не заперечувала в судовому засіданні.

Одночасно із попередженням працівників до Токмацького міськрайонного центру зайнятості направлене відповідне спеціальне повідомлення про можливе звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджується звітністю інформація про заплановане масове вивільнення працівників у звязку зі змінами в організації виробництва та праці (а.с. 46).

Адміністрація закладу одночасно з попередженням конкретних працівників і протягом двох місяців пропонувала попередженим працівникам всі наявні вакансії, від яких ОСОБА_1 відмовилась, про що поставила власний підпис (а.с. 45, 47-48).

15.10.2015 року адміністрація закладу надала профспілковому комітету КЗ «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР подання для отримання згоди на звільнення працівників - членів профспілки на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, на що отримала згоду від профспілки закладу на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 61).

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. п. 1, 2-5, 7 ст. 40 може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

23.10.2015 року відбулося засідання профспілкового комітету КЗ «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, де розглядалось подання адміністрації школи-інтернату про надання згоди на розірвання трудового договору з окремими працівниками членами профспілки за п. 1 ст. 40 КЗпП України. За результатами розгляду подання, було прийнято рішення дати згоду на розірвання трудового договору з вихователем ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 62-63).

Згідно наказу комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради № 314-к від 30.10.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 у звязку зі скороченням чисельності штату», керуючись п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до Статуту КЗ «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, згідно наказів № 40/1 від 14.07.2015 року «Про скорочення чисельності штату комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради, № 47 від 28.08.2015 року «Про попередження працівників щодо звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України», згоди профспілкового комітету закладу (протокол № 11 від 23.10.2015 року) прийнято рішення звільнити ОСОБА_1, вихователя, 02.11.2015 року у звязку зі скороченням чисельності штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою грошової компенсації за 9 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01.09.2015 року по 02.11.2015 року та виплатою вихідної допомоги згідно чинного законодавства України (а.с. 64).

В трудовій книжці позивача міститься запис під № 15 від 02.11.2015 року про звільнення у звязку зі скороченням чисельності штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу № 314-к від 30.10.2015 року (а.с. 7)

ОСОБА_1 отримала трудову книжку, 09 листопада 2015 року, про що міститься відповідний запис позивача в трудовій книжці (а.с. 6).

Позивач вказує, що має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, яких виховує сама, а тому вважає, що має переважне право на залишення на роботі, однак при звільненні керівництво закладу не взяло це до уваги. Обґрунтовує свою позицію тим, що на підставі її звернення на Урядову гарячу лінію Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області проведена перевірка додержання законодавства про працю відповідачем. Листом від 09.11.2015 р.№ 07/07-21/711 її повідомили, що на виконання наказу Міністерства освіти і науки від 05.12.2008 року № 1105 в КЗ «МЗОШІ ЗОР» згідно наказу від 14.07.2015 р.№40/1 «Про скорочення чисельності штату» було встановлено скоротити 16 штатних одиниць педпрацівників з 01.11.2015 року. Наказом від 28.08.2015 року № 47 був визначений перелік працівників для попередження щодо звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. В перелік працівників про скорочення також була включена посада позивача. В зв'язку з тим, що на її утриманні знаходиться четверо неповнолітніх дітей це скорочення відбувається з порушенням ст.42 КЗпП України «Переважне право на залишення на роботі при звільненні». За результатами перевірки складено акт, директору комунального закладу ОСОБА_2 винесено обов'язковий для виконання припис. Та повідомлено, що поновлення порушених трудових прав визначено кодексом законів про працю України та пропонують звернутися до суду (а.с. 15, 32)

Вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

За результатами перевірки заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області встановлено, що позивача було звільнено з порушенням статті 42 КЗпП України, а саме, не було враховано, що ОСОБА_1 має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей (а.с. 66-78).

Саме на ці висновки посилалась позивач, вважаючи своє звільнення незаконним.

Акт перевірки від 02.11.2015 року є одним із доказів у справі, який оцінюється судом наряду з іншими доказами.

Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності та штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва та праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи в даній організації чи установі тощо.

З огляду на вимоги цієї норми, учасники трудового спору вправі надавати будь-які допустимі ЦПК України докази, що підтверджують факт наявності у звільненого працівника більш високої кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами, зокрема, можуть бути документи й інші відомості про освіту та присвоєння кваліфікаційних розрядів чи класів, про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про тимчасове виконання обовязків більш висококваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про розширення зони обслуговування, виконання норм виробітку, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про сумісництво професій тощо.

За змістом ст. 42 КЗпП України превалюючими критеріями щодо наявності у працівника переважного права на залишення на роботі є його більш висока кваліфікація та продуктивність праці, та тільки при рівності цих умов досліджуються решта критеріїв, передбачених в ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має категорію спеціаліста та стаж роботи в інтернаті 10 років та не заперечує того факту, що працівники, які залишилися працювати мають більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Вказані обставини зокрема і підтверджуються порівняльною таблицею з показниками щодо кваліфікації та продуктивності праці.

Крім того, ОСОБА_1 притягувалася до відповідальності за скоєння порушень трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку, має догани, що підтверджується характеристикою, доповідними, наказом про оголошення догани.

Дисциплінарне стягнення, у вигляді догани оголошене ОСОБА_1 згідно наказу № 34-к від 24.02.2015 року і повідомлене працівникові під розписку, у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувалося. Стягнення не зняте.

За матеріалами справи видно, що питання щодо вивільнення конкретних працівників було предметом розгляду на засіданні профспілкового комітету КЗ «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, та який надав одностайну згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 працювала вихователем, на вказану роботу погодилася добровільно, хоча за спеціальністю - вчитель біології, має вищу освіту.

Під час роботи вихователем ОСОБА_1 отримала категорію спеціаліста.

Доводи позивача про те, що вона мала більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, ніж інші вихователі КЗ «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, яких не скорочено не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Твердження позивача про наявність законних підстав для його поновлення на роботі на посаді, з якої його було звільнено у звязку з наявністю в нього переважного права на залишення на роботі є помилковим та не узгоджується з положеннями ч.1 ст. 235 КЗпП України.

За таких обставин, вимоги позивача про поновлення на роботі, не можуть бути задоволені судом, оскільки звільнення позивача відбулось з дотриманням норм трудового законодавства України.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не можуть бути задоволені судом, оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено факту порушення його законних прав та зазначені вимоги є похідними від вимоги про поновлення на роботі.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 р. у справі N 6-40цс15, де вказано, що частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою та третьою статті 49 2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Молочанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

з оригіналом згідно

Суддя: