Рішення № 55893896, 12.02.2016, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа №325/1728/15-ц

Провадження №2/325/13/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2016 року Приазовський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді: Шеїної Л.Д.

при секретарі: Красновій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Приазовське Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

08 вересня 2015 року позивач ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» ( надалі ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму грн. 15323,57 доларів США, що за курсом 21,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2015 року складає 330376,17 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на ті обставини, що 06.02.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ZPBDGK00000098 на підставі якого він отримав кредит у розмірі 18880,00 доларів США на термін до 05.02.2027 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

На думку позивача, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Договором, відповідач, напроти, свої зобовязання за Договором не виконав: не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_2 станом на 06.08.2015 року має заборгованість у сумі 15323,57 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять три долари США 57 центів) і яка складається із:

- заборгованості за кредитом 13647,77 доларів США.,

- заборгованості по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США.;

- пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 237,88 доларів США.

Під час розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви ( а.с.130-132) і просив суд стягнути з відповідача по справі ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, яка станом на 06.08.2015 року становить 15323,57 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять три долари США 57 центів) і яка складається із:

- заборгованості за кредитом 13647,77 доларів США.,

- заборгованості по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США.;

- пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 5128,70 гривень.

В обґрунтування позову послався на ті ж підстави і просив суд позов задовольнити.

Позивач у в судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду справи, спрямував до суду заяву щодо розгляду справи в його відсутність і просив суд позов задовольнити, а у зустрічному позові ОСОБА_2 до Банку , відмовити ( а.с.. 159, 162-163 ).

Відповідач в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи ( а.с. 165 ).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 спрямував до суду зустрічну позовну заяву ( а.с. 45-46) до ПАТ «ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року недійсним, мотивуючи тим, що умови кредитного договору є несправедливими, так як кредитний договір укладений всупереч загальним засадам цивільного судочинства: справедливості, добросовісності, розумності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов*язків на шкоду споживача кредитних послуг ( а.с. 45-47).

На думку відповідача, він же позивач за зустрічним позовом, несправедливими є , зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту у доларах США, що передбачає, згідно умов кредитного договору, погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, ОСОБА_3 покладає виключно на позичальника, і що, на думку ОСОБА_2, є грубим порушенням ч.3 ст.13 ЦК України.

Крім того, як зазначає відповідач, він же позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , що відповідно до ст..99 Конституції України, ст..ст. 192,533 ЦК України, незалежно від валюти боргу, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов*язання і його виконання є національна валюта України гривня.

Отже, на його думку, ОСОБА_3 не мав права вносити в умови кредитного договору положення про те, що позичальник щомісяця повинен робити платіж у сумі 210,00 дол. США ( абз.3 п.1.1 Договору). Використання позивачем долару США , як предмету доказування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій. Отже, п.1.1.Договору містить несправедливі умови, весь тягар коливання курсової різниці доларів США по відношенні до гривні ліг на позичальника. Порівняно з 2007 роком курс долару США зріз більш ніж у чотири рази, що потягло за собою невиправдане здороження кредиту. А у випадку, коли б ОСОБА_3 попередив позичальника про такі можливі ризики укладання договору в доларах США, то , можливо, він, як позичальник, обрав би національну валюту.

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору, ОСОБА_2 посилається також на порушення Банком ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів». Зокрема, у відповідності до ст.11 названого ОСОБА_3, у редакції чинній на момент виникнення зазначених правовідносин, ОСОБА_3 зобов*язаний перед укладанням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши кредитні умови, зокрема: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі зобов*язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту ( перелік всіх витрат, пов*язанних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо ); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Перелічені вимоги ОСОБА_3 не виконав, тому порушив його права як споживача.

На думку відповідача ОСОБА_2, він же позивач за зустрічним позовом, в момент укладання договору, ОСОБА_3 не попередив його, що послуги, зважаючи на їх ціну ( вартість ), явно не задовольнятимуть його інтереси і вимоги.

Також, на думку відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не попередив його, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору, тобто, на його думку, ОСОБА_3 не надав йому інформацію відносно предмету кредитного договору, яка необхідна для здійснення свідомого вибору щодо валюти кредиту, чим, на його на думку, ОСОБА_3 порушив вимоги ст..11 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів».

Він не є фахівцем у в галузі фінансів, тому не міг передбачати таких змін курсу національної валюти та прийти до висновку , що ціна договору та розмір фактичного здороження кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам та є більшими. Ненадання йому на момент укладення договору інформації про можливість різкого та значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні та наслідків такого подорожчання спричинило придбання позичальником продукції ( кредиту) , яка не має потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит.

А відтак, на думку відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, наявні правові підстави для визнання укладеного між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитного договору №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року, недійсним, про що і просить суд.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , будучи відповідачем за зустрічним позовом, проти зустрічного позову заперечував, виклавши заперечення у письмовій формі ( а.с. 137-141) і зазначив, що у розділі 2 кредитного договору чітко зазначені підстави для припинення або зміни договору, посилання ОСОБА_2 не є такими, які тягнуть за собою безумовне припинення або зміну договору кредиту.

Посилання ОСОБА_2 на неправомірність надання у кредит грошових коштів в іноземній валюті, вважає неспроможними і такими, що не є підставою для визнання кредитного договору недійсним так як, на думку представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», по-перше, кредитний договір не є операцією, а є лише підставою для її здійснення, по-друге, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у відповідності до ст..5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 на день укладання кредитного договору мав і має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Представник Банку вважає неспроможними посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 щодо порушення Банком ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», так, як ОСОБА_3 при укладанні спірного кредитного договору довів до відома позичальника всю необхідну інформацію , внаслідок чого позичальник ОСОБА_2 фактично прийняв пропозицію Банку до укладання договору ( отримав кредит, сплачував періодичні платежі).

Представник Банку вважає безпідставним посилання ОСОБА_2 щодо неврахування Банком його майнових інтересів як сторони кредитного договору , так як валютні коливання спричиненні не подорожчанням долару США, а подешевшанням ( зниженням купівельної спроможності) української гривні в цілому, і, відповідно , по відношенню до долару США, а відтак, на думку, представника Банку, Банк несе такі самі ризики, що і позичальник. Тому і співвідношення майнових інтересів сторін кредитного договору фактично не змінилось у зв*язку з зазначеними валютними коливаннями. Крім того, на думку представника Банку, з цього приводу свою позицію висловив Вищий спеціалізований Суд України у своїй постанові «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, де зазначив, що саме по собі зростання /коливання/ курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті ( а.с. 139-143).

В задоволені зустрічного позову просив відмовити.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи встановив наступні фактичні обставини:

так, 06.02.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ZPBDGK00000098 на підставі якого він отримав кредит у розмірі 18880,00 доларів США на термін до 05.02.2027 року ( а.с.9-10).

Договір набув чинності з дати його укладання та діє до 05.02.2027 року ( а.с. 9).

Відповідно до розрахунку (а.с.4-7,125-129) сума боргу ОСОБА_2 перед Банком станом на 06.08.2015 року становить 15323 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять три долари США 57 центів) і яка складається із: заборгованості за кредитом 13647,77 доларів США., заборгованості по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США.; заборгованості по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США.; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 5128,70грн.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.15, 121-122), надано право на надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 ОСОБА_3 України «Про Банки та банківську діяльність» відповідно до банківської ліцензії №22-2 від 04 грудня 2001 року виданої Національним Банком України, тобто на здійснення операцій з валютними цінностями( а.с. 14, 52-56, 122-125).

Наведені фактичні обставини свідчать про укладення між сторонами договору кредиту, предметом якого є грошові кошти у розмірі 18880,00 доларів США на термін до 05.02.2027 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються правила параграфа 1 розділу 71 ЦК України.

Форма і зміст договору відповідають вимогам ст.ст. 1054, 1055 ЦК України.

Отже, згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредиторові заїм (грошові кошти в тій же сумі) в строк і в порядку, встановлених договором.

При вирішенні питання про дострокове повернення кредиту суд враховує положення статей 1050,1054 ЦК України і виходить з того, що якщо договором встановлено обов*язок позичальника повернути кредит частинами ( із розстроченням ), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

А відтак позивач має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики ( разом із нарахованими процентами ), що підлягають сплаті.

Відповідно до п.1.2 Договору кредит надається в обмін на зобов*язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти, винагороду та комісії в установлені Договором строки.

Відповідно до абз. 2 пункту.2.2.7.Договору позичальник зобов*язується погасити суму кредиту , сплатити проценти за його використання не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У випадку непогашення цієї частини кредиту , в указаний строк, вона вважається простроченою.

З долученого до матеріалів справи розрахунку (а.с. 126-130) вбачається, що ОСОБА_2 вніс черговий платіж 20 листопада 2014 року , нарахування суми боргу за кредитом, по процентам за користування кредитом, комісії та пені здійснено за період з 20 листопада 2014 року по 06 серпня 2015 року.

А згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув всю суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму і відсотки, розмір і порядок яких встановлюється договором (ст.1048 ЦК України).

Згідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов договору та вимог відповідно до звичаїв, ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обовязковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст..610ЦК України , порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання ).

Верховний Суд України , розглянувши справу №6-116цс13 , зробив правовий висновок, згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору ( погашення кредиту) про погашення боргу частинами ( щомісячними платежами ) починається стосовно кожної частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов*язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики ( разом з нарахованими процентами ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно правової відповідальності за різні порушення, його одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

В силу ст..360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами ) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов*язковим для всіх суб*єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов*язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Судку України.

ОСОБА_2 свої зобов*язання за кредитним договором порушив, останній раз черговий платіж сплатив 20 листопада 2014 року ( а.с.128), отже ПАТ «ПРИВАТБАНК» набув права вимоги до нього щодо стягнення суми боргу за кредитним договором з даного часу.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.14 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз*яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку , встановлених законом ( ч.2 ст.192 ЦК України, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет №15-93).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок суми боргу і встановив, що заборгованість ОСОБА_2 перед Банком станом на 06.08.2015 року складається із заборгованості за кредитом 13647,77 доларів США., заборгованості по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США.; заборгованості по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США., що становить 15085,69 дол. США, що за курсом 21,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2015 року ( а.с.4-8 ) складає 325.247,47грн. та пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором, що у гривневому еквіваленті становить 5128,70грн. , а відтак загальна сума боргу становить 330376,17 грн., яку належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК», тим самим позов ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Посилання відповідача щодо недійсності кредитного договору з підстав укладання договору в іноземній , а ні в національній валюті, несправедливості умов договору про покладання на позичальника ризику знецінення національної валюти, порушення вимог розумності та справедливості , не попередження його Банком, що в разі укладання договору кредиту в іноземній валюті, валютні ризики під час виконання зобов*язань за кредитним договором несе він як споживач банківських послуг і що тим самим порушено вимоги ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», суд вважає неспроможними з наступних підстав:

статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на несправедливість умов договору про покладання на позичальника ризику знецінення національної валюти як на підставу визнання договору недійсним суд вважає неприйнятним, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а п. 3. 8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за № 541/13808, встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Така норма запроваджена і у статтях 11,18, 21 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів».

Однак слід зауважити, зазначені правові норми набули чинності після укладення 06 лютого 2007 року сторонами спірного кредитного договору.

Відповідно до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом*ягшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, зазначено, що саме по собі зростання /коливання/ курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21«Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 , затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Із доданого до матеріалів цивільної справи кредитного договору ( а.с. 9 -10) вбачається, що договір укладено 06.02.2007 року, тобто, тобто до набуття чинності зазначеними правовими нормами.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, а відтак, ненадання банком такої інформації споживачу також не є підставою визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків, на території України за зобов'язанням допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 ОСОБА_3 України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього ОСОБА_3 визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України, «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями, банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою відповідачу,який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» , Національним банком України №22-2 від 04 грудня 2001 року ( а.с.52-56, 122-125), ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Тому, суд приходить до переконання, що відповідач ПАТ «ПРИВАТБАНК» законно надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті із зобов'язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті.

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст..10 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з?ясуванню обставин справи: роз*ясніє особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязків , попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів належного виконання зобовязань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1,3 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позов ПАТ «ПРИВАТБАНК» суд задовольнив у повному обсязі, отже, з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку « ПРИВАТБАНК» належить стягнути судовий збір на суму3303,76грн. ( три тисячі триста три гривні 76 копійок), що підтверджено платіжним документом ( а.с.16 ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 10, 11, 60,88, 209,212-215,218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 543, 553, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку « ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», розташованого за адресою 49094 місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги , будинок 50 код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 розрахунковий рахунок для погашення заборгованості № 29092829003111 заборгованість за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року, а саме заборгованість за тілом кредиту у сумі 13647,77 доларів США.( тринадцять тисяч шістсот сорок сім доларів 77 центів ), заборгованість по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США.( одна тисяча сто вісімдесят один долар 92 центи); заборгованості по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США ( двісті п*ятдесят шість доларів), а всього на загальну суму 15085,69 дол. США ( п*ятнадцять тисяч вісімдесят п*ять доларів 69 центів), що за курсом 21,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2015 року становить 325.247,47грн.( триста двадцять п*ять тисяч двісті сорок сім гривень 47 копійок) та пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором, що у гривневому еквіваленті становить 5128,70грн.( п*ять тисяч сто двадцять вісім гривень 17 копійок) , а всього на загальну суму 330376,17 грн.( триста тридцять тисяч триста сімдесят шість гривень 17 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку « ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 3303,76грн. ( три тисячі триста три гривні 76 копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку « ПРИВАТБАНК» про визнання кредитного договору недійсним, відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо йог не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному прядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Д. Шеїна