Рішення № 55889322, 15.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/2463/15-ц Провадження № 22-ц/772/186/2016Головуючий в суді першої інстанції Лисенко Т. Ю.Категорія 52 Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді Нікушина В.П.,

суддів Денишенко Т.О., Луценко В.В.,

при секретарі Маркевич Я.С.,

за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа відділ опіки і піклування Могилів-Подільської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року, ухвалене по даній справі,

встановила:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який було розірвано 06.07.2010 року. Від спільного подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4, який проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні та вихованні.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не займається його вихованням, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його життям, з сином не зустрічається.

Не сплачує аліменти на утримання сина, станом на 26.08.2015 року заборгованість по аліментам становить 20217 грн. 33. коп.. Крім того, відповідач перешкоджає оздоровленню дитини, оскільки без обґрунтованих пояснень не надає дозволу на виїзд за кордон сина.

Викладене послужило підставою для звернення з вказаним позовом в суд про позбавлення ОСОБА_3 його батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.12.2015 року позов задоволено, з яким не погодився ОСОБА_3 та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає оскаржуване рішення незаконним. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позбавляючи його батьківських прав, судом першої інстанції не обумовлено, який саме позитивний результат у долі дитини настане після позбавлення його батьківських прав. Скаржник зазначає, що судом не враховано того факту, що висновок органу опіки та піклування носить рекомендований характер, а не зобов'язальний. Крім того, судом не враховано й того, що на розгляді органу опіки та піклування перебуває заява ОСОБА_3 щодо вирішення питання про його участь у вихованні дитини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4, батьками якого, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 6).

Шлюб між сторонами розірвано 06.07.2010 року згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 (а. с. 7).

Згідно довідки виданої відділом ДВС Могилів-Подільського МРУЮ №383 від 26.08.2015 року загальна заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів станом на 26.08.2015 року становить 20217, 33 грн. (а. с. 8).

Згідно висновку виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 27.08.2015 року №253 позбавлення батьківських справ ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним (а. с. 18 - 19).

Суд першої інстанції, позбавляючи ОСОБА_3 його батьківських прав виходив із того, що останній протягом п'яти років не проявляв до дитини батьківської турботи та любові, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечував необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, а також не спілкувався з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, не створював умов для отримання нею освіти, не сплачував аліменти.

Дійшовши таких висновків, суд посилався на відсутність доказів, які б вказували на те, що відповідачу чинилися перешкоди у виконанні ним батьківських обов'язків.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини, схваленої Урядом України 27.02.1991 року застерігає, що розлучення дитини з батьком допускається у виняткових випадках, і то, якщо таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Положення цієї норми міжнародного права реалізовані в національному законодавстві України. На цих засадах ґрунтується і існуюча судова практика.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

З аналізу вказаних норм вбачається, що позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття, є крайнім заходом впливу в наявності, не виконання батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Про ухилення від обов'язку виховувати дитину, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, мова може йти лише за умови винної поведінки особи, свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов'язками.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 неналежно виконує свої батьківські обов'язки відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте, відповідних доказів, щодо навмисного характеру таких дій відповідача, ОСОБА_2 не надано. Несплата аліментів не є безспірним доказом того, що відповідач навмисного не виконує своїх обов'язків по вихованню спільного сина.

Судом в основу обґрунтування висновків прийнятого рішення покладено висновок комісії з питань захисту прав дитини та показання свідків, які підтверджують факт невиконання ОСОБА_3 батьківських обов'язків і доводять, що він ухиляється від їх виконання.

Висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради про порушення клопотання про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 сформований зі слів позивача з урахуванням поведінки ОСОБА_3 на засіданні комісії, без дослідження та без з'ясування вагомих підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав і без обґрунтування, що лише такий захід є конче необхідним для дитини.

Не вбачається із показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_10, що відповідач ухилявся від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_4.

При розгляді справ даної категорії слід враховувати той факт, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Так, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Докази, які б свідчили про винну поведінку ОСОБА_3 щодо дитини, або данні про обставини, що до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, в матеріалах справи відсутні.

Із пояснень позивача вбачається, що основним лейтмотивом позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є намір усунути перешкоди у виїзді дитини за кордон.

Що стосується питання щодо надання дитині дозволу на виїзд за кордон, то позивач не позбавлена можливості врегулювання цього питання в судовому порядку шляхом звернення до суду з окремим позовом.

За правилами ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Ця правова норма полягає також у тому, що той з батьків з ким проживає дитина зобов'язана забезпечити дитині повноцінне спілкування з іншим із батьків, іншими родичами (бабусею, дідусем) для правильного духовного та морального розвитку, формування її як особистості, самоусвідомлення дитини, як члена суспільства, з дотриманням прав на належне батьківське виховання, на безперешкодне спілкування з батьком, інших гарантів, передбачених Сімейним Кодексом та Конвенцією про права дитини.

Виходячи з наведеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись, ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа відділ опіки і піклування Могилів-Подільської міської ради, про позбавлення батьківських прав, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: