Ухвала суду № 55887404, 21.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Матеріал № 640/19433/15-к Слідчий суддя: Єфіменко Н.В.

Провадження № 11сс/790/88/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Зубкова Л.Я.,

суддів - Чопенка Я.В., Меркулової Т.В.,

при секретарі - Безчасній О.Л.,

за участю прокурора - Клименка В.С.,

розглянула в судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами власників майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2015р.

Цією ухвалою за клопотанням ст. слідчого в ОВС 1-го відділу КР СУ ФРГУ ДФС в Харківській області Капіноса О.М., у кримінальному провадженні № 320155220000000123, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, накладено арешт на майно, вилучене 25 грудня 2015 року під час проведення обшуків, зокрема:

-у нежитловому приміщенні АДРЕСА_15, належне ТОВ « Альтаіс»;

-у нежитловому приміщенні АДРЕСА_13, належне ОСОБА_4;

-в АДРЕСА_12, належне ОСОБА_5;

-в АДРЕСА_11, належне ОСОБА_6;

-в АДРЕСА_10, належне ОСОБА_7;

-в АДРЕСА_9, належне громадянам Китаю ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18;

-в АДРЕСА_1, належне ОСОБА_9;

-в автомобілі НОМЕР_1 належне ОСОБА_9;

-в АДРЕСА_14, належне ВМО № 6 МП « Святошин» Київської митниці ДФС;

-в АДРЕСА_8, належне ОСОБА_10;

-в АДРЕСА_2, належне ОСОБА_1;

-в АДРЕСА_3, належне ОСОБА_2;

-в АДРЕСА_4 , належне ОСОБА_11;

-в АДРЕСА_7, належне ОСОБА_12,

-в АДРЕСА_5, належного громадянину Китаю ОСОБА_3.;

-в АДРЕСА_6, належне ОСОБА_14

Дане кримінальне провадження було розпочате на підставі внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про те, що в період 2014 -2015 років службові особи ТОВ « Х-ТД ОПТ» за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, ухилилися від сплати податку на прибуток в особливо великих розмірах шляхом неподання до податкового органу податкової декларації щодо податку на прибуток, отриманий в результаті реалізації товарів, які були імпортовані на митну територію України, а також відомостей про ухилення в 2015 році від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах невстановленими слідством особами, шляхом його недекларування та несплати цього податку при поданні митних декларацій для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів, які, з метою уникнення оподаткування, за підробними документами, ввозилися на митну територію України під виглядом гуманітарної допомоги на адресу благодійних організацій.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна слідчий суддя послався на те, що воно має значення для забезпечення кримінального провадження, за наявністю розумних підозр вважати, що це майно є предметом, засобом чи знаряддям злочину, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину, або отримане за рахунок доходів від злочину, при існуванні можливості його використання як доказу у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційних скаргах, кожен окремо, просять скасувати ухвалу слідчого судді, а у задоволенні клопотання слідчого відмовити в частині арешту грошових коштів, а саме: ОСОБА_1- 12735 доларів США, що були вилучені в АДРЕСА_2, а ОСОБА_15- 5400 доларів США, 74000 гривень, 400 євро, 1300 New Ehegalin, які були вилучені в АДРЕСА_3, посилаючись на те, що вони не є підозрюваними у кримінальному провадженні, а вказані гроші є власністю їх родини і були вилучені під час обшуків, проведених належними особами, та арештовані за клопотанням особи, яка не проводила обшук.

Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора проти задоволення апеляційних скарг та дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина перша статті 170 КПК України передбачає можливість арешту майна за умови наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає певним критеріям, а саме: є предметом, засобом чи знаряддям вчиненого злочину, доказом його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від злочину, або може бути конфіскованим у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 173 КПК України клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню в разі, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Діючи в межах апеляційного розгляду, обумовлених змістом апеляційних вимог, а тому не вдаючись до оцінки правильності арешту іншого майна, окрім позначеного апелянтами, колегія суддів не вбачає підстав погодитись з висновком слідчого судді про те, що грошові кошти, обгрунтованість арешту яких заперечують ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідають критеріям, зазначеним у частині першій статті 170 КПК України, на які послався слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого.

Про це, зокрема, свідчить не тільки посилання у клопотанні слідчого на відсутність відомостей щодо подходження грошових коштів, як предмету арешту, але й пояснення прокурора в судовому засіданні апеляційної інстанції, який не заперечував, що і на даний час досудовим розслідуванням не встановлено безперечних підтверджень відповідності вилучених у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів, зазначеним в ухвалі слідчого судді критеріям з числа передбачених частиною першою статті 170 КПК України.

Поряд з цим на даний час, як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції відомостей, ні ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 не повідомлено про підозру

у вчиненні кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження та цивільного позову до них не заявлено.

Тому посилання прокурора на наявність у клопотання слідчого вказівки на необхідність арешту майна цих осіб в забезпечення можливої конфіскації майна або можливого цивільного позову, є безпідставним.

Посилаючись на доведеність слідчим ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України в обґрунтування можливості застосування арешту майна, слідчий суддя не зазначив, в чому саме ці ризики полягають.

Відсутні послання на них і у клопотанні слідчого всупереч вимогам частини першої статті 173 КПК України.

Викладене вказує на помилковість висновку слідчого судді щодо наявності підстав до задоволення клопотання слідчого про арешт майна, про яке йдеться в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В той же час, ствердження апелянтів на вчинення певних процесуальних дій неналежними особами не узгоджується з наданими в розпорядження апеляційної інстанції відомостями щодо складу слідчої групи в даному кримінальному провадженні .

Враховуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкові від 30 грудня 2015 року в частині арешту 12735 доларів США, що належать ОСОБА_1 і були вилучені в процесі обшуку від 25 грудня 2015 року в в АДРЕСА_2, а також 5400 доларів США, 74000 гривень, 400 євро, 1300 New Ehegalin, що належать ОСОБА_2 і були вилучені 25 грудня 2015 року в процесі обшуку в кв.№ 15 буд. № 5 по вул. Тимошенка в м. Києві - скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого в ОВС 1-г відділу КР СУ ФР ГУ ДФ в Харківській області Капіноса О.М. в частині арешту 12735 доларів США, що належать ОСОБА_1 і були вилучені в процесі обшуку від 25 грудня 2015 року в АДРЕСА_2, а також 5400 доларів США, 74000 гривень, 400 євро, 1300 New Ehegalin, що належать ОСОБА_2 і були вилучені 25 грудня 2015 року в процесі обшуку в АДРЕСА_3, а зазначені грошові кошти повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді: