Ухвала суду № 55884490, 11.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/150/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016 року м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Іванова Д.Л.,

суддів Поступайло Н.І., Петрової І.М.,

секретаря Сакари І.І.,

за участю прокурора Агеєва В.М.,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015120020009276 від стосовно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою заступника прокурора прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, що не працює, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що не має судимості,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобовязано періодично зявлятись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Ухвалено про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 430 грн. 50 коп. процесуальних витрат.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за таких обставин.

30 вересня 2015 року близько 15 год. 10 хв. ОСОБА_4, перебуваючи на подвірї будинку № 72 по вул. Жовтневої Революції в м. Кіровограді помітив каналізаційний люк.

Реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення металевої кришки вказаного люку, ОСОБА_4, діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою власної наживи, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу до чужого майна, таємно викрав металеву кришку каналізаційного люку, яка належить ПАТ «Укртелеком», ринкова вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1880 від 16.10.2015 року становить всього 261 грн. 90 коп.

Однак, після виконання всіх дій, які ОСОБА_4 вважав необхідними для вчинення крадіжки металевої кришки каналізаційного люку, відразу після вчинення даного кримінального правопорушення був затриманий на подвірї будинку № 72 по вул. Жовтневої Революції в м. Кіровограді, трьома перехожими чоловіками.

Таким чином, ОСОБА_4 не розпорядився викраденим майном на власний розсуд і не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

В апеляційній скарзі заступник прокурора прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 не оспорюючи юридичної кваліфікації дій та висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить змінити вирок суду першої інстанції, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України та призначити йому умовне покарання у виді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням.

Свої доводи обґрунтовує тим, що районний суд при ухваленні оскаржуваного вироку не дотримався вимог ч.3 ст. 68 КК України та призначив ОСОБА_4 покарання у виді 3 років позбавлення волі, тобто строк більший ніж 2/3 максимального строку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України.

В судове засідання обвинувачений ОСОБА_4 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи або наявність поважних причин свого неприбуття від ОСОБА_4 до суду не надходило.

На підставі ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає, що неприбуття обвинуваченого ОСОБА_4 в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги прокурора по суті за участю його захисника - адвоката ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3, яка також підтримала апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Перевіркою матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України) не встановлено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у закінченому замаху на крадіжку, при обставинах, викладених в обвинувальному акті та встановлених вироком є правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на оголошених та досліджених, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України доказах, які є достовірними, достатніми, належними і допустимими, оскільки зібрані у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку та взаємоузгоджені між собою.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції в оскаржуваному прокурором вироку зазначив про те, що враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку в наркодиспансері з приводу вживання опію, є особою, що не має судимості.

Обставиною, яка помякшує ОСОБА_4 покарання, суд визнав щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 409, ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Згідно розяснень п.п. 1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Так, оскаржуваним вироком обвинуваченому ОСОБА_4 призначено покарання за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Разом з тим, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки ч.3 ст. 68 КК України та п.6-1Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», чітко регламентовано, що у разі засудження за замах на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.

Санкцією ч.1 ст. 185 КК України передбачено максимальний вид та розмір покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Таким чином, строк покарання визначений ОСОБА_4 судом за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України не повинен перевищувати 2/3 максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченою санкцією вказаної статті, тобто 2 років позбавлення волі, а тому в цій частині вирок суду підлягає зміні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе і без ізоляції його від суспільства та можливість призначення йому умовного покарання,із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 420, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання.

ОСОБА_4 вважати засудженим ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобовязати періодично зявлятись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

В решті вказаний вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_4 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_7