Рішення № 55884200, 27.01.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/8208/15-ц

Провадження №2/405/2044/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді Іванової Л.А.,

при секретарі Береді Я.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства "Кіровгеологія" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача КП "Кіровгеологія", в якому, з посиланням на ст.ст.117, 237-1 КЗпП України просить стягнути з відповідача на свою користь 44 397 грн. 70 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральну шкоду в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 1993 року він перебував у трудових відносинах з ГРЕ №37, яка є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія», працюючи техніком геофізиком 1 категорії. 01 листопада 2013 року звільнений з посади у звязку із скороченням чисельності на підставі ст.40 КЗпП України. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2014 року, яке набрало законної сили 26 травня 2014 року, стягнуто з КП «Кіровгеологія» на його (позивача) користь заборгованість по заробітній платі. Відділом ДВС Печерського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, однак до теперішнього часу відповідач рішення суду не виконав. Згідно з виданою відповідачем довідкою, розмір його середньої заробітної плати становить 1 790 грн. 23 коп., а тому КП «Кіровгеологія» має сплатити йому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з дня звільнення 01 листопада 2013 року і до 25 листопада 2015 року, що загалом складає 24 місяці 24 дні та становить 44 397 грн. 70 коп. (1 790,23 грн. х 24,80 місяців = 44 397 грн. 70 коп.)

Крім того, позивач зазначив, що з вини відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилася в тому, що він переживає, має душевні потрясіння, порушено його звичний ритм життя, відсутність коштів на найнеобхідніше змушує його постійно докладати зусиль для пошуку грошей щодо організації свого життя, при цьому, відповідач ні в день звільнення і до теперішнього часу так і не провів з ним повний розрахунок, заборгованість по заробітній платі не виплатив, що, в свою чергу, заподіяло йому додаткові моральні страждання, у звязку з чим розмір моральної шкоди оцінив в розмірі 12 000 грн. 00 коп. та просив стягнути з відповідача КП «Кіровгелогія».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача КП "Кіровгеологія" в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду справи належним чином повідомлений, надав письмові заперечення проти позову за вх. № 1938 від 25.01.2016 року, в яких вказав, що КП «Кіровгеологія» створено за постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 року № 987 шляхом перетворення Державного геологічного підприємства «Кіровгеологія», є його правонаступником і належить до сфери управління Державної служби геології та надр України. Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського кодексу України основним (понад 50 % споживачем продукції (робіт, послуг) казенних підприємств виступає держава. Переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним. Частиною 1 статті 77 Господарського кодексу України передбачено, що Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить. Відповідно до розділу - III (Ядерна енергетика) плану заходів щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року (затверджено Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27.07.2006 року №436-р) КП «Кіровгеологія» є одним з виконавців цієї роботи. Відповідно до Статуту Підприємства основною метою діяльності підприємства є геологічне вивчення надр, проведення геолого-пошукових і геологорозвідувальних робіт на стратегічну сировину (радіоактивні і рідкісні елементи, алмази і благородні метали), радіоекологічних досліджень і вивчення природних джерел випромінювання на території України. КП «Кіровгеологія» проводить геологорозвідувальні роботи за рахунок коштів державного бюджету та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1992 року №709-3 «Про питання пов'язані з геологорозвідувальними роботами на уран, іншу стратегічну сировину та радіоекологічними дослідженнями» (ТАЄМНО). З цією метою щороку в державному бюджеті передбачається обсяг видатків, який в установленому порядку доводиться до розпорядника бюджетних коштів - Державної служби геології та надр України, далі «Замовник». Порядок проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету визначається постановою Кабінету Міністрів України № 279 від 14 березня 2006 року. Цей порядок визначає процедуру доведення геологічних (технічних) завдань, прийняття та оцінки їх результатів, фінансування геологорозвідувальних робіт, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету на території України. Оплата виконаних геологорозвідувальних робіт здійснюється Замовником згідно з договором між Замовником та КП «Кіровгеологія» та порядком обслуговування державного бюджету за видатками шляхом перерахування коштів на поточний рахунок КП «Кіровгеологія», в межах видатків на місяць. Призупинення виробничого процесу до вирішення питання повного та своєчасного фінансування геологорозвідувальних робіт може привести до зриву виконання Державного замовлення. Отже, враховуючи специфіку діяльності Підприємство існує тільки за рахунок коштів від державного замовлення (державного фінансування). Зазначена заборгованість по заробітній платі у КП «Кіровгеологія» виникла у зв'язку із недофінансуванням Державою геологорозвідувальних робіт, а саме, Державною службою геології та надр України, яка є замовником зазначених робіт, які здійснює підприємство. Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що вина підприємства стосовно невчасної виплати заборгованості по заробітній платі відсутня, тому прямої вини у нездійсненні своєчасного розрахунку при звільненні з позивачем немає. Позивач при обґрунтуванні позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати на підставі положення ст. 117 КЗпП України помилково вважає, що встановлення наявності вини КП «Кіровгеологія» у невиплаті належних йому при звільненні сум рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2014 року у справі № 405/1500/14-ц є преюдиційною обставиною і звільняє його від необхідності доведення вини КП «Кіровгеологія». З аналізу норми ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку, випливає, що підставою такої відповідальності є вина власника. Законодавство, що регулює трудові відносини не передбачає виплату будь-яких компенсаційних виплат через невиконання судових рішень у трудових спорах. Відповідальність Боржника за невиконання рішення встановлюється Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, стягнення додаткових сум за прострочення виконання судового рішення за ст. 117 КЗпП України з Казенного підприємства «Кіровгеологія» буде суперечити законодавству. При цьому, позивачем в зазначеному в позові розрахунку сума за час затримки розрахунку складає 44 397 грн. 70 коп. З таким способом розрахунку та визначеним позивачем розміром середнього заробітку представник відповідача не погоджується та вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку складає 42 231 грн. 03 коп.

Крім того, в обґрунтування письмових заперечень представник відповідача звертає увагу суду на те, що підстави, на які посилається позивач для отримання моральної шкоди ставляться під сумнів, тому що можливість прийняття як доказу в завданні моральної шкоди переживань ніяким чином не підтверджуються будь-якими доказами. Позивач просить стягнути, з відповідача моральну шкоду в розмірі 12000 грн., при цьому не надає належних доказів завдання йому моральної шкоди та належним чином не обґрунтовує саме таку грошову суму. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Як вже зазначалось в першій частині даного заперечення, заборгованість по заробітній платі на підприємстві виникла у зв'язку з відсутністю на момент звільнення державного фінансування КП «Кіровгеологія». Таким чином, вина підприємства у невиплаті заборгованості по заробітній платі відсутня, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши позивача, враховуючи письмові заперечення проти позову відповідача, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши докази по справі в їх сукупності, зясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, разом з тим підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці, що ОСОБА_1 з 09.08.1993 року перебував у трудових відносинах з ГРЕ №37, яка є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія», та 01.11.2013 року був звільнений з роботи на підставі ст.40 КЗпП України у звязку із скороченням чисельності штату.

Судом також встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2014 року, яке набрало законної сили 26 травня 2014 року, та в порядку ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України є обовязковим для виконання на всій території України всіма субєктами права, позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 11 408,53 грн. та моральну шкоду в розмірі 150 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом також встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 25 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №405/1522/14-ц, провадження №2/405/273/14, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда 24 червня 2014 року про стягнення з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 11 408,53 грн. та моральної шкоди в розмірі 150 грн. 00 коп.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на зазначене, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-144ц13 від 29 січня 2014 року).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З огляду на викладене вище, судом відзначається, що позивач ОСОБА_1 мав правові підстави для звернення до суду з зазначеним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після ухвалення на його користь 13 травня 2014 року судового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, в свою чергу, відповідач, маючи рівні з позивачем процесуальні права щодо подання суду доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, не довів суду шляхом подання в порядку ст.ст.10, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів відсутність вини у не проведенні з позивачем розрахунку при звільненні з виплатою належних позивачу сум.

Як на підстави позовних вимог позивач посилався на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 13 травня 2014 року. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проведений позивачем, виходячи з довідки ГРЕ №37 КП «Кіровгеологія» від 17 листопада 2015 року №2/300 про розмір середньомісячної заробітної плати, яка складає 1 790 грн. 23 коп. на місяць.

Зазначене рішення суду від 13.05.2014 року не було оскаржене і 26.05.2014 року набрало законної сили. Доказів того, що воно було виконано в матеріалах справи немає.

Більш того, відповідно до довідки ГРЕ № 37 КП «Кіровгеологія» від 17.11.2015 року № 2/299 станом на 17.11.2015 року ГРЕ № 37 КП «Кіровгеологія» має заборгованість по заробітній платі та польовому забезпеченню перед колишнім працівником ОСОБА_1 в сумі 11 408 грн. 53 коп.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.11.2013 року по 25.11.2015 року (24 місяців 24 дні) в сумі 44 397 грн. 70 коп.(24,80 місяців період затримки х 1790 грн. 23 коп. середньомісячна заробітна плата = 44 397 грн. 70 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку), з яким суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 із змінами, - нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час затримки ОСОБА_1, наданого КП «Кіровгеологія», за підписом головного бухгалтера КП «Кіровгеологія» ОСОБА_2, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 становить 81 грн. 37 коп., який розрахований, виходячи з розміру середньомісячного заробітку позивача, який складає 1790,23 грн. поділений на 22 робочих днів (середня кількість робочих днів за вересень жовтень, 2013 року) та становить 81 грн. 37 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку визначається шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів за період затримки виплат, розрахованих відповідно до розрахунку норм тривалості робочого часу за 2013, 2014, 2015 роки, тобто 81 грн. 37 коп. середньоденний заробіток х 519 робочих днів за період з 01 листопада 2013 року по 25 листопада 2015 року = 42 231 грн. 03 коп.

За таких обставин, суд приймає до уваги зазначений розрахунок середньоденного заробітку за весь час затримки, наданий відповідачем КП «Кіровгеологія», та вважає його обґрунтованим. Позивачем зазначений розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, а так само розмір середньоденного заробітку неоспорений.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки, та з урахуванням наведеного вище, вважає, що сума середнього заробітку за весь час затримки, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01 листопада 2013 року по 25 листопада 2015 року, становить 42 231 грн. 03 коп.

Позивачем ОСОБА_1 пред'явлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 12 000 грн. 00 коп., які не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо ), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( зі змінами та доповненнями) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2014 року на користь позивача стягнуто моральну шкоду з відповідача, при цьому, позивачем на обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, не надано доказів того, в чому саме полягає моральна шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань, на підставі чого, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 551 грн. 20 коп., за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за весь час затримки).

Відповідно до ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до казенного підприємства Кіровгеологія про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з казенного підприємства Кіровгеологія (код ЄДРПОУ №14308279) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 листопада 2013 року по 25 листопада 2015 року в розмірі 42 231 (сорок дві тисячі двісті тридцять одна) грн. 03 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 000 грн., - відмовити.

Стягнути з казенного підприємства Кіровгеологія (код ЄДРПОУ № 14308279) на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова