Постанова № 55880168, 20.01.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33073/15-а

Провадження №2-а/761/48/2016

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 січня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Юзькової О.Л.

при секретарях Голопич Н.Р., Козак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2011 року було задоволено йог позов, а саме: визнано дії відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії, виходячи із середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням та відмову здійснити перерахунок пенсії протиправним; зобов»язано у відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» здійснити перерахунок та виплатити різницю недоотриманої пенсії починаючи з 31 грудня 2010 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за військовою посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з урахуванням здійснених виплат. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року постанова суду першої інстанції залишено без змін. Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист та державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Новак Г.М. відкрито виконавче провадження. 06.05.2015 р. відповідачем в адресу державного виконавця відповідачем направлено лист, з якого вбачається, що було проведено перерахунок пенсії у відповідності до вимог чинного законодавства починаючи з 31.12.2010 року в порядку встановленому судовим рішенням та нараховано кошти за період з 31.12.2010 р. по 18.06.2011 р.. Додатково в розрахунку зазначено, що починаючи з 01.10.2014 р. сума пенсійного забезпечення склала 8321,83 грн. Таким чином відповідачем протиправно, всупереч судовому рішенню не було нараховано та виплачено різницю недоотриманої пенсії за період з 19.06.2011 р. по 30.09.2014 р. За таких обставин позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України щодо неперерахування та невиплати ОСОБА_1, різницю недоотриманої пенсії у відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2004 року) за період з 19 червня 2011 року по 30 вересня 2014 року; зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2004 року) здійснити перерахунок пенсії та виплатити різницю недоотриманої пенсії ОСОБА_1, починаючи з 19 червня 2011 року по 30 вересня 2014 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, з урахуванням здійснених виплат.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення вимог. Пояснив, що на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням здійснених виплат починаючи з 31.12.2010 року по 18.06.2011 р. на суму 5 694,95 грн. Для проведення виплати зазначену суму включено у додаткову відомість. Суб»єкт владних повноважень не може бути зобов»язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Також, наголосив представник Управління, норми Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачають застосування положень ст. 43 Закону у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України 2011 рік. Таким чином виплата сум пенсій у розмірах, що перевищують її розміри, може здійснюватись у разі надходження відповідних коштів Державного бюджету України. Головним управлінням не порушувались права позивача, а тому підстави для задоволення його вимог відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію відповідно до положень Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2014 р. задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов»язання здійснення перерахунку пенсії.

Дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії, виходячи із середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням та відмову здійснити перерахунок - протиправними.

Зобов»язано відповідача у відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року) здійснити перерахунок пенсії та виплатити різницю недоотриманої пенсії, ОСОБА_1, починаючи із 31 грудня 2010 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з урахуванням здійснених виплат.

Також встановлено, і не заперечується представниками сторін, що відповідачем на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києві від 11 серпня 2011 року відповідно до виконавчого листа проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 04.04.2006 р.) у розмірах, встановлених законодавством з урахуванням здійснених виплат починаючи з 31.12.2010 р. в порядку, встановленому судовим рішенням та нараховано кошти за період з 31.12.2010 р. по 18.06.2011 р. на суму 5694,95 грн. Для проведення виплати вказану суму включено в окрему відомість.

Представник позивача зазначає, що дії відповідача щодо обмеження в часі періоду перерахунку пенсії та періоду нарахування та виплати недоотриманої пенсії, є неправомірними та таким, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 45 Закону України року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається (а відповідно, і перераховується) довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

В свою чергу ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, ОСОБА_1, звільнений з військової служби згідно наказу Міністра оборони України від 27 грудня 2010 року №1528 та виключений зі списків особового складу згідно наказу Директора Департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України від 30 грудня 2010 року №95.

Не оспорювалась представником відповідача та обставина, що датою призначення пенсії позивачу є 31 грудня 2010 року.

З аналізу приписів зазначених вище норм права вбачається, що пенсія як призначається, так і перераховується, довічно починаючи з певної дати. Обмеження періоду призначення чи перерахунку пенсії чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, ОСОБА_1, звільнений з військової служби згідно наказу Міністра оборони України від 27 грудня 2010 року №1528 та виключений зі списків особового складу згідно наказу Директора Департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України від 30 грудня 2010 року №95.

Не оспорювалась представником відповідача та обставина, що датою призначення пенсії позивачу є 31 грудня 2010 року.

Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон N 3491-VI) доповнено Прикінцеві положення Закону України від 23 грудня 2010 року N 2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" пунктом 4 такого змісту: 2Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», відповідно до пункту 5 якої, зокрема, установлено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону N 2262-XII, мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону, у тому числі за вислугу років, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Вказана Постанова втратила чинність 1 січня 2012 року у зв'язку із закінченням строку її дії (п. 8 Постанови).

Водночас редакція цього нормативно-правового акта щодо інших категорій соціально незахищених осіб, зокрема, чорнобильців, дітей війни, встановлювала обов'язок виплачувати раніше нараховані пенсії в зменшених розмірах.

З огляду на наведене відповідач помилково застосовує до спірних відносин Закон N3491-VI, що набрав чинності 19 червня 2011 року, та постанову N745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Таким чином, положення Закону №3491-VI та абзац перший пункту 5 постанови N745 могли поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли ПІСЛЯ набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося ПІСЛЯ набрання згаданими актами чинності.

Враховуючи наведене, правова позиція відповідача не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки пенсійне забезпечення позивача мало здійснюватися відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII (у редакції Закону N 3591-IV), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Прийняті пізніше дати призначення пенсії позивачу (31.12.2010 року) нормативно-правові акти не впливали на його пенсійне забезпечення, зокрема зменшення розміру пенсій. Тому відповідач не мав правових підстав обмежувати виплату присудженої пенсії датою набрання чинності Законом N3491-VI.

Аналогічної правової позиції притримується як Вищий адміністративний суд України як свідчить постанова від 12.05.2015 р. у справі N К/800/61217/14 (N К/800/61218/14), так і Верховний Суд України, що викладено у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова адміністративного суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що представником відповідача не доведено в судовому засіданні правомірність бездіяльності, а тому вважає за можливе задовольнити вимоги позивача.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 17, 158-163 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неперерахування та не виплати ОСОБА_1 різниці недоотриманої пенсії пенсії у відповідності до вимог ст.. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року) за період з 19 червня 2011 року по 30 вересня 2014 року.

Зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відповідності до вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року) здійснити перерахунок пенсії та виплатити різницю недоотриманої пенсії ОСОБА_1, починаючи з 19 червня 2011 року по 30 вересня 2014 року, виходячи з розмірі грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням , процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (набавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах установлених законодавством, з урахуванням здійснених виплат.

На постанова суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в разі пропущення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: