Рішення № 55880111, 11.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-385/16

№760/19105/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру і встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до відповідача та просила змінити частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, збільшивши її частку з 1/2 до 3/4, і відповідно, зменшивши частку відповідача з 1/2 до 1/4.

Встановити порядок користування кімнатами відповідно до визначених часток у праві спільної часткової власності на квартиру, а саме виділити позивачу та синам у користування:1-у кімнату площею 22,1 кв., 2-у кімнату площею 8,5 кв.м., 3-у кімнату площею 10,2 кв.м., а також лоджію площею 2,1 кв.м., до якої входять кімнати 2-а і 3-а, а відповідачу виділити у користування 4-у кімнату площею 14,5 кв.м.

Встановити режим спільного користування нежитловою площею, а саме кухнею, ванною, вбиральнею, лоджією, коридором та вбудованою шафою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.02.2001 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого вони мають дітей сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.05.2013 року шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу на утриманні позивача залишились двоє неповнолітніх синів.

Відповідач не приймає участі у вихованні дітей та матеріально не забезпечує.

Позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, а саме кожному належить по 1/2 частині зазначеної квартири, на підставі рішення суду від 05.08.2014 року.

Вважає, що вона має право на збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні.

Також, зазначила, що небажання надавати матеріальну допомогу своїм неповнолітнім дітям та відсутність у відповідача будь-якого інтересу щодо їх подальшої долі, має істотне значення та є підставою для зміни частки у праві власності на квартиру, а також встановлення порядку користування нею.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що підстав для збільшення частки позивача у праві спільної часткової власності немає, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.02.2001 року по 17.05.2013 року, що підтверджується рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.05.2013 року.

Від вказаного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2015 року було стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісяця у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 червня 2015 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Встановлено, що за час проживання у шлюбі подружжям була набута квартира АДРЕСА_1.

Згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2014 року було розподілено майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу.

Виділено ОСОБА_1 із спільного майна подружжя та визнано за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_2 із спільного майна подружжя та визнано за ним право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач просила змінити частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, збільшивши її частку з 1/2 до 3/4, і відповідно, зменшивши частку відповідача з 1/2 до 1/4, на що слід зазначити наступне.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, що не суперечать закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона має право на збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що діти проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні.

Також, зазначила, що небажання надавати матеріальну допомогу своїм неповнолітнім дітям та відсутність у відповідача будь-якого інтересу щодо їх подальшої долі, має істотне значення та є підставою для зміни частки у праві власності на квартиру, а також встановлення порядку користування нею.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями позивача та вважає їх необґрунтованими.

У деяких випадках частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення, за рішенням суду (ч. 2 ст. 372 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна між подружжям суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї тощо.

Очевидно, що у даному випадку йдеться про несумлінну поведінку одного з подружжя.

Навпаки, частка одного з подружжя може бути збільшена за рішенням суду, якщо з ним проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК України).

Разом з тим, у задоволенні позову в частині збільшення частки позивача у спірній квартирі з 1/2 до 3/4, і відповідно, зменшення частки відповідача з 1/2 до 1/4 квартири слід відмовити, оскільки посилання позивача на проживання разом з нею у квартирі неповнолітніх дітей та несплату відповідачем аліментів на утримання дітей як на підставу збільшення її частки у спірній квартирі суд не може визнати достатнім обґрунтуванням позову в даній частині.

Крім того, позивачем не надано суду належних доказів несплати відповідачем аліментів на утримання їх дітей.

Також, слід зазначити, що вказані обставини були враховані судом при ухвалені рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Державна реєстраційна служба України про поділ спільного майна подружжя від 05.08.2014 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремлити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Позивачем не надано доказів того, що нею були проведені заходи поліпшення спільного майна шляхом проведення ремонту у квартирі.

Також не підлягають задоволенню вимоги про встановлення порядку користування кімнатами, оскільки суд вважає, що такий порядок користування житловим приміщенням, який просить встановити позивач, не відповідає часткам сторін у праві спільної часткової власності.

Збільшення ідеального розміру частки позивача в даному випадку порушить право іншого співвласника на його право володіння та користування тією частиною спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Що стосується пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 то суд не приймає їх до уваги, оскільки їх судження є упередженими і такими, що не розкривають об'єктивної картини справи. Крім того, вони не спростовують висновків суду, щодо вирішення даного спору, а тому суд критично ставиться до даних ними пояснень і бере їх до уваги лише в частині загального опису подій, які передували зверненню до суду.

Також суд не приймає до уваги висновки перевірок Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, оскільки вони не стосуються предмету розгляду справи та не є підставою для зміни частки позивача в праві спільної часткової власності на квартиру.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення вимог позивача немає.

Керуючись ст.ст. 319, 355, 356, 357 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру і встановлення порядку користування квартирою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня наступного після його проголошення.

Суддя