Постанова № 55879977, 10.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/22491/15-а

Провадження № 2-а/760/3/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року, 12 годин 55 хвилин, м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача-1 Котова С. В., відповідача-2 Жука С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної екологічної інспекції у Київській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області Жука Сергія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, прийняв таку постанову.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

22.12.2015 позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 001513 від 27.11.2015.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 07.12.2015 отримала постанову про накладення адміністративного стягнення № 001513 від 27.11.2015, відповідно до якої ОСОБА_4, як директор ТОВ «Сіопласт», була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 211 ЗК, та до неї застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Однак, позивач не погоджується з обставинами, які викладені у постанові та вважає, що при накладенні адміністративного стягнення було порушено встановлені вимоги притягнення її до адміністративної відповідальності, а адміністративне стягнення було накладено незаконно та безпідставно.

Так, ТОВ «Сіопласт» є юридичної особою, яка зареєстрована в Солом'янському районі м. Києва, здійснює господарську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства та має орендоване нежитлове приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, 10.

Позивач стверджувала, що ТОВ «Сіопласт» не здійснює підприємницьку діяльність, яка підпадає під контроль екологічної інспекції, однак щодо ТОВ «Сіопласт» проводилась планова перевірка, про яку у встановлені строки керівника підприємства повідомлено не було, жодних документів щодо проведення планової чи позапланової перевірки позивач не отримувала.

Позивач стверджувала, що притягнення її до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки є безпідставним, оскільки відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення № БО 003647 від 01.09.2015 ТОВ «Сіопласт» орендує у ПП «Бізнес-офіс № 6» нежитлове приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, 10, загальною площею 680,3 кв. м., за користування яким сплачує відповідну плату, ніякого відношення до землі, за вказаною адресою немає, самовільно земельну ділянку ТОВ «Сіопласт» не займало, а лише користується приміщенням, яке надано в суборенду.

Крім цього, позивач зазначила що всупереч вимогам встановлених чинним законодавством їй не направили та не надали для ознайомлення та підпису протокол про адміністративне правопорушення від 18.11.2015, а також інші документи пов'язані з проведенням перевірки, а саме: наказ про проведення перевірки, повідомлення про проведення планової перевірки, направлення про проведення перевірки, акт перевірки та документи, які підтверджують повноваження державного інспектора.

Таким чином, на думку позивача, відповідачі порушили правила здійснення перевірок, які регламентовані Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що ставить під сумнів фактичне проведення перевірки щодо ТОВ «Сіопласт».

Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення № 001513 від 27.11.2015, яку позивач отримала 07.12.2015, не надавалась їй для ознайомлення. Запису про відмову від підпису вона не містить.

На підставі вищезазначеного позивач просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 001513 від 27.11.2015.

У судовому засідання представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 та відповідач-2 проти задоволення адміністративного позову заперечували, оскільки перевірка з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення її результатів була проведена з дотриманням вимог встановлених чинним законодавством, в межах наданих державним інспекторам повноважень.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення № БО 003647 від 01.09.2015 ПП «Бізнес-Офіс № 6», в особі директора ОСОБА_5, передав в суборенду ТОВ «Сіопласт», в особі директора ОСОБА_4, в строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення під лакофарбове виробництво за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, 10, загальною площею 680,3 кв. м. (а.с. 8).

15.10.2015 начальник державної екологічної інспекції у Київській області видав наказ № 222 про проведення планової перевірки у період з 20.10.2015 до 31.12.2015 щодо дотримання ТОВ «Сіопласт» вимог природоохоронного законодавства (а.с. 25-26).

Для проведення у період з 10.11.2015 до 30.11.2015 планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ТОВ «Сіопласт», що знаходиться адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, 10, було направлено державних інспекторів Русіна В. З. та Жука С. В. Цей факт встановлений на підставі направленням про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, яке видане начальником Державної екологічної інспекції у Київській області (а.с. 24).

Відповідно до повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.10.2015 № 03-31/1728, ТОВ «Сіопласт» було повідомлено про проведення у період з 10.11.2015 до 30.11.2015 планової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, 10 (а.с. 22).

Під час проведення перевірки ТОВ «Сіопласт» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, державними інспекторами Жуком С. В. та Русіним В. З. було виявлено порушення вимог чинного законодавства, яке полягало у відсутності в ТОВ «Сіопласт»: документів на право користування земельною ділянкою, дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря та декларації на утворення відходів на 2015 рік. Цей факт встановлений на підставі копії акта № 82 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 27-36).

18.11.2015 відповідач-2 склав протокол про адміністративне правопорушення № 001511, в якому зазначив, що 12.11.2015 о 12 год. 00 хв. під час проведення планової перевірки ТОВ «Сіопласт» було виявлено самовільне зайняття земельної ділянки (а.с. 41-42).

Відповідно до припису від 27.11.2015 Державної екологічної інспекції у Київській області з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природнього середовища, проведеної у період з 12.11.2015 до 27.11.2015, державними інспекторами Жуком С. В. та Русіним В. З. було складено припис, яким зобов'язано позивача: оформити документи на право користування земельною ділянкою (строк виконання 1 місяць), отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (строк виконання 1 місяць) та отримати декларацію на утворення відходів (строк виконання 1 місяць) (а.с. 39-40).

27.11.2015 відповідач-2 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № 001513, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 211 ЗК, 53-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с 6).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю з таких підстав.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Відповідно до положень статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд встановив, що постановою про накладення адміністративного стягнення № 001513 від 27.11.2015 ОСОБА_4 притягнута до адміністративної відповідальності за порушення статті 211 ЗК.

Відповідно до положень статті 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

З матеріалів справ випливає, що позивач була притягнута за вчинене правопорушення до адміністративної відповідальності.

Стаття 53-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з статтею 242-1 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 53-1 КУпАП, покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до положень Указу Президента «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 13.04.2011 № 454/2011 центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України).

Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснений правомочним органом.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Абзац другий статті 1 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до Законів «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1524, Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 N 1520 розроблено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі -Порядок).

Дія вищезазначеного Порядку поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України, державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі, Державної Азовської морської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та суб'єктів господарювання.

Відповідно до положень розділу 2 Порядку, для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити:

найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки;

період, за який буде здійснюватись перевірка;

визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

З матеріалів справи випливає, що наказ про проведення планової перевірки № 222 від 15.10.2015 та направлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд не враховує доводи позивача, що йому під час проведення перевірки не було надано наказ про проведення планової перевірки, оскільки на державних інспекторів не покладено обов'язок надавати копію такого наказу посадовій особі суб'єкта господарювання щодо якого проводиться перевірка.

Відповідно до пункту 3.3. Розділу 3 Порядку, орган Держекоінспекції не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки надсилає рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Держекоінспекції, або вручає особисто посадовій особі суб'єкта господарювання під розписку повідомлення про проведення планової перевірки.

У повідомленні про проведення планової перевірки зазначається дата початку та закінчення перевірки, найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється перевірка, найменування органу Держекоінспекції.

З матеріалів справи випливає, що відповідач-1 дотримався вимог чинного законодавства, оскільки повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства містить: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи, щодо діяльності якої здійснюється захід та найменування органу державного нагляду (контролю) (а.с. 22).

Суд не враховує доводи позивача стосовно того, що вищезазначене повідомлення він не отримував, оскільки відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищезазначене повідомлення, яке адресоване ТОВ «Сіопласт», отримав Коноваленко 20.10.2015 (а.с 23).

Відповідно до пункту 4.13. Розділу ІV Порядку, за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

Пункт 4.19. Розділу ІV Порядку передбачає, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

З матеріалів справи випливає, що під час проведення перевірки ТОВ «Сіопласт» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, державними інспекторами Жуком С. В. та Русіним В. З. було виявлено порушення вимог чинного законодавства, яке полягало у відсутності в ТОВ «Сіопласт» документів на право користування земельною ділянкою, дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря та декларації на утворення відходів на 2015 рік.

Крім цього, суд встановив що суб'єкт господарювання відмовився підписувати акт № 82 перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, що було відображено у самому акті.

Таким чином, твердження позивача про необізнаність з результатами проведеної перевірки не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи, оскільки в акті про проведення перевірки зазначено, що суб'єкт господарювання відмовився підписувати акт.

У разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 N 264 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення».

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення № 001511 від 18.11.2015 було складено посадовою особою, яка відповідно до норм чинного законодавства має повноваження його складати.

У протоколі про адміністративне правопорушення № 001511 від 18.11.2015 зазначено, що 12.11.2015 о 12 год. 00 хв. під час проведення планової перевірки ТОВ «Сіопласт» було виявлено самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої в влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Суд не враховує посилання представника позивача на договір суборенди від 01.09.2015, оскільки предметом цього договору є тимчасове платне користування нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: Київська область, с. Дмитрівка ,вул. Леніна, 10, площею 680,3 кв.м. Використання земельної ділянки, яка знаходиться біля цього приміщення і, як встановлено на підставі акту, використовується ТОВ «Сіопласт» для здійснення господарської діяльності, цим договором не передбачено.

Пунктом 4.22 Порядку передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

З припису від 27.11.2015 випливає, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на позивача було покладено обов'язок оформити документи на право користування земельною ділянкою (строк виконання 1 місяць), отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (строк виконання 1 місяць) та отримати декларацію на утворення відходів (строк виконання 1 місяць), однак вимоги вищезазначеного припису позивачем у встановлені законом строки виконані не були.

Таким чином, 27.11.2015 державний інспектор, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 18.11.2015, у зв'язку з наявністю діях позивача складу адміністративного правопорушення виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Аналіз наведених обставин та вимог закону підводить суд до висновку про те, що оскаржена постанова за результатами перевірки ТОВ «Сіопласт» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи вищенаведене, посилання представника позивача на протиправність дій відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з боку відповідачів не було допущено протиправних дій щодо позивача.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Суд констатує, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели у судовому засідання правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтею 19 Конституції України, 211 ЗК, Законом «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Указу Президента «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 13.04.2011 № 454/2011, Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року N 464, статтями 9, 53-1, 242-1, 251, 254, 255, 256, 268, 280, 283, 287- 289, 293 КУпАП, 2, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 171-2, 254 КАС, суд

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Державної екологічної інспекції у Київській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області Жука Сергія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. В. Шевченко