Рішення № 55878896, 15.02.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/834/16 Справа №754/15217/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

15 лютого 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Чернишової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова товариство «Іллічівське» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (надалі - ПАТ «СТ «Іллічівське»), звернувся до суду даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.10.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-011892, предметом якого є страхування транспортного засобу «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1. 16.10.2014 року в м. Києві відбулось дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Шевролет», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Згідно довідки ДАІ та постанови Деснянського районного суду м. Києва, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в наслідок порушення відповідачем ПДР України. До позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав при цьому усі необхідні документи. 29.10.2014 року позивачем на підставі Звіту № 437 від 20.10.2014 року, було складено страховий акт та розрахунок до нього. На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 33366,93 грн. Посилаючись на зазначені обставини представник ПАТ «СТ «Іллічівське» просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 33366,93 грн. та судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. Зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.54)

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про місце і час розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив. Судові повістки направлені рекомендованим повідомленням повернулися до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі ненадання фізичними особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за адресою її місця проживання або місця реєстрації, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України за згодою позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

18.10.2013 року між ПАТ «СТ «Іллічівське» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-011892, предметом якого є страхування транспортного засобу «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1. (а.с.4,5).

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2014 року по справі № 754/18423/14-п, номер провадження № 3/754/464/14, встановлено, що 16.10.2014 року о 08 год. 30 хв. в м. Києві на перехресті вул. Бальзака - Градинська водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 не був досить уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався попереду та зупинився, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 9).

16.10.2015 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.10).

Позивачем на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 № 437 від 20.10.2014 року (а.с.11-17) було складено страховий акт (а.с.24) та розрахунок суми страхового відшкодування (а.с.25).

На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 33366,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10863 від 07.11.2014 року (а.с.26).

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦК України: «... постанова суду у і про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою».

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 06.02.2015 року було направлено претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однак станом на момент розгляду справи вказана претензія залишена відповідачем поза увагою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з відповідача ОСОБА_3. підлягають задоволенню у повному об'ємі.

Судовий збір необхідно стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у відповідності зі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 993, 1166, 1191, 1187 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст.ст. 4, 10, 11,60, 88, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_5) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 33366,93 грн. та судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.Г.Таран