Рішення № 55877120, 09.02.2016, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №568/1117/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Драновської С.З.

при секретарі Саган В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за вимушений прогул, моральної шкоди та витрат за надання юридичної допомоги,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 1995 року вона працювала директором Козинської середньої школи, яка на даний час реорганізована у Козинський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум» .

До виконання обовязків ставилася добросовісно і жодних стягнень на протязі 20 років не мала.

Наказом Відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації від 26 серпня 2015 року № 98-К її звільнено із займаної посади у звязку з одноразовим грубим порушенням трудових обовязків за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а укладений раніше з нею трудовий договір, розірвано.

Підставою для звільнення відповідач вважає начебто, недоліки у веденні документації шкільної їдальні, зокрема відсутність декількох відміток про бракераж готової продукції, які ні до яких шкідливих наслідків не призвели.

Дані недоліки допущено не з її вини, оскільки відповідальною за дану ділянку роботи є інша особа, а по-друге, таке порушення не можна кваліфікувати, як грубе.

Розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації з наведених підстав вважає незаконним.

Звільненням її з роботи, та ще і у переддень Дня знань, призвело до нервового зриву та моральних страждань, погіршенням стану здоровя викликаних несправедливою оцінкою її багаторічної праці, а саме 37-м років із яких 17-ть років вчителем і 20-ть директором та бездушним ставленням до особи, яка усе життя віддала шкільній педагогіці.

Завдану їй моральну шкоду визначила у розмірі 5000 гривень.

Враховуючи наведене, просила визнати незаконним наказ Відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації від 26 серпня 2015 року № 98-К яким її звільнено із займаної посади у звязку з одноразовим грубим порушенням трудових обовязків за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та поновити на посаді директора Козинського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум».

Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 гривень в якості компенсації за завдану моральну шкоду та судові витрати, в тому числі і по наданню їй юридичної допомоги в сумі 5000 гривень.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1. підтримав з підстав викладених в позові. Також пояснив, що позивачка тривалий час працювала та сумлінно виконувала свої обовязки.

01.09.2014 року ОСОБА_1 видано наказ про порядок організації безкоштовного харчування і відповідальною за організацію безкоштовного харчування призначено заступника з НВК ОСОБА_3.

26.08.2015 року комісією з відділу освіти у складі семи чоловік фактично перевірено один аспект, а саме стан ведення бракеражної документаці. В акті записано, що у період з 19.05.2015 року по 28.05.2015 року харчування дітей проводилось без проведення бракеражу готової продукції. Такий висновок комісії вважає невірним і таким, що зроблено лише через відсутність відмітки в Бракеражному журналі готової продукції Козинського колегіуму хоча фактично бракераж продукції проводився.

Наказ про звільнення видано на позивачку і при цьому не враховано, що відповідальною за даною ділянкою роботи попереднім наказом визначено ОСОБА_3

Начальник відділу освіти Радивилівської районної державної адміністраці ОСОБА_4 позову не визнавала і пояснила, що згідно наказу №98-к від 26.08.2015 року ОСОБА_1 була звільнена у звязку з одноразовим грубим порушенням трудових обовязків та недотримання посадової інструкції за п.1 ст.41 КЗпП України постільки у період з 19.05.2015 року по 28.05.2015 року харчування дітей проводилось без дотримання бракеражу, всупереч вимог ст.ст.22, 25 Закону України «Про загальну середню освіту» та посадової інструкції директора якими контроль за організацією харчування покладено на керівника.

Крім того, нею та членами комісії також було враховано, що ОСОБА_1 не здійснювала контроль за підлеглими на цій ділянці роботи стосовно харчування дітей. Подія проведення бракеражу в Козинському колегіумі не відбулася бо таке не відображено в журналі і відсутні підписи. Це також знайшло підтвердження і в процесі спілкування із кухарем ОСОБА_5 та заступником з НВК ОСОБА_3 та іншими відповідальними особами. Наказом №68 дійсно покладено контроль за організацію пільгового харчування на іншу особу, однак у колегіумі директором повинен вестися контроль за харчуванням дітей як за бюджетні так і за батьківські кошти.

Враховуючи всі обставини комісія прийшли до висновку, що була загроза для отруєння дітей і визнали це грубим порушенням трудових обовязків саме позивачкою.

Представник відповідача ОСОБА_6 позову не визнавав та вважав позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та безпідставними і поянив, що Наказом відділу освіти районної державної адміністрації від 26.09.2015 № 98-К «Про звільнення ОСОБА_1С.», позивачку звільнено з посади директора Козинського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум» у звязку з одноразовим грубим порушенням трудових обовязків та недотриманням посадової інструкції за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Підставою прийняття такого наказу зазначено акт відділу освіти від 26.08.2015 року та пояснювальну записку від 26.08.2015 року. Під час перевірки стану ведення бракеражного журналу та роботи питань контролю з боку керівника було виявлене грубе порушення трудових обовязків, а саме, в період з 19.05.2015 р. по 28.05.2015 р. проводилося харчування дітей без проведення бракеражу готової продукції, наслідком чого могло стати масові отруєння дітей, погіршення стану їх здоровя.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про освіту», ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про загальну середню освіту» відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів, а п.10 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 та погодженого ОСОБА_7 освіти і науки України № 1/12-1459 уточнено, що щоденний контроль за організацією і якістю харчування покладається на засновників (власників), керівників навчальних закладів, медичний персонал.

Таким чином, відповідно до посадової інструкції директора Козинського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум», затверджену начальником відділу освіти районної державної адміністрації від 01.10.2011 р., директор здійснює загальне керівництво всіма напрямами діяльності школи відповідно до статуту і законодавства України, а також планує, координує і контролює роботу педагогічних та інших працівників школи, що було не забезпечено у зазначеному випадку ОСОБА_1.

Заслухавши позивачку, адвоката ОСОБА_2, який представляє інтереси позивачки, відповідачку ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_6, свідків, та дослідивши матеріали справи суд встановив слідуюче:

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі. Кожна стороназобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено,що 15.08.1978 року ОСОБА_1 була призначена вчителем математики Іващуківської восьмирічної школи (наказ по райвно №144/5 від 15.08.1978 року). 29.09.1995 року ОСОБА_1 переведена на посаду директора повної середньої школи, яка з 27.08. 2001 року та 20.09.2002 року реорганізована в Козинський колегіум.

Під час судового слідства встановлено, що у Козинському навчально-виховному комплексі «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум», навчальному закладі проводилось харчування дітей за бюджетні кошти для малозабезпечених дітей, та дітей сиріт, яких перебувало на обліку 120-ть учнів та харчування дітей за батьківські кошти і таких учнів у навчальному закладі перебувало 60-т. (Накопичувальні відомості з витрачання продуктів харчування та меню-вимоги додаються на 16-ти аркушах).

01.09.2014 року ОСОБА_1 видано наказ «Про порядок організації безкоштовного харчування» і відповідальною за організацію безкоштовного харчування призначено заступника з НВК ОСОБА_3. Пунктом 8-м наказу передбачено, що контроль за виконанням даного наказу ОСОБА_1 залишила за собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про освіту», ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про загальну середню освіту» відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів.

Згідно п.п.2.5, 2.19 посадової інструкції директора Козинського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум» затвердженої начальником відділу освіти 01.10.2011 року ОСОБА_4 контроль за організацією харчування покладено на керівника.

Судом встановлено, що позивачка таких вимог Закону не дотримувалась. Зокрема, під час перевірки за участі представників районного відділу освіти 26.08.2015 року встановлено, що подія проведення бракеражу в Козинському колегіумі не відбулася бо таке не відображено в журналі і відсутні підписи із 19.05.2015 року по 28.05.2015 року (10-аркуш Бракеражного журналу готової продукції Козинського колегіуму).

Факт не здійснення бракеражу за вказаний період в Козинському колегіуму підтвердили в судовому засіданні і свідки по справі, а саме заступник з НВК ОСОБА_3 та головний повар ОСОБА_5. Свідки також пояснювали, що повідомляли про таке начальнику відділу освіти ОСОБА_4 26.08.2015 року.

Із пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 встановлено, що під час перевірки роботи по бракеражу готової продукції в Козинському колегіумі виявили відсутність із 19.05.2015 року по 28.05.2015 року в журналі бракеражу відмітки про якість їжі та підпису про дозвіл на видачу їжі, що є грубим порушенням, так як є загрозою для здоровя дітей.

26.08.2015 року працівниками районного відділу освіти було складено акт про виявлене одноразове грубе порушення трудових обовязків директором ОСОБА_1 та начальником відділу освіти відібрано пояснення.

Наказом начальника відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації від 26.09.2015 року № 98-К «Про звільнення ОСОБА_1С.» - ОСОБА_1 директора Козинського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум» звільнено з займаної посади у звязку з одноразовим грубим порушенням трудових обовязків та недотриманням посадової інструкції за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України. Підстава: акт відділу освіти від 26.08.2015 року та пояснювальна записка від 26.08.2015 року.

Як вбачається із змісту акту оформленого працівниками відділу освіти від 26.08.2015 року, який став підставою для видачі наказу про звільнення позивачки, під час перевірки стану ведення бракеражної документації «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум» встановлено, що у період з 19.05.2015 року по 28.05.2015 року проводилось харчування дітей без проведення бракеражу готової продукції, наслідком чого могли стати масові отруєння дітей та погіршення їх стану здоровя, тощо. В акті зазначено, що такі дії директора ОСОБА_1 грубо порушують пункт 20 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах та п. 10 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 та погодженого ОСОБА_7 освіти і науки України від 05.06.2001 року № 1/12-1459 зокрема вимоги про те, що щоденний контроль за організацією і якістю харчування покладається на засновників (власників), керівників навчальних закладів, медичний персонал.

Із пояснень наданих ОСОБА_1 26.08.2015 року після встановлення факту порушень вбачається, що в журналі бракеражу готової продукції виявлено відсутність підпису відповідальної особи ОСОБА_3, але отруєнь не трапилось. Вину свою усвідомлювала.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.п. 22, 27 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Саме до цього зводяться правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України у справі №6-33цс14 від 21.05.2014 року.

Відповідно до вимог ст.147 КЗпП України звільнення є видом стягнення, яке застосовується за порушення працівником трудової дисципліни.

Звільнення за пунктом 1 ст.41 КЗпП є дисциплінарним стягненням і має проводитись із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Слід зазначити, що право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством ( ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Таким чином, з урахуванням вимог КЗпП України у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Одноразове грубе порушення позивачем своїх посадових обов'язків повністю зайшло своє підтвердження та встановлено матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) всіх форм власності, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Відповідно до ст.41, п.1 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року визначено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Суд погоджується із висновками зробленими відповідачем, що не проведення бракеражу готової продукції у період з 19.05.2015 року по 28.05.2015 року директором Козинського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум» та відсутність контролю з її сторони як під час харчування дітей за рахунок бюджетних так і батьківських коштів могло призвести до масових отруєнь дітей та погіршення їх стану здоровя, тобто могло завдати шкоду здоровю дітей.

Оскільки звільнення за п. 1 ст.41 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення, то при розірванні трудового договору необхідно враховувати правила, передбачені для накладення дисциплінарних стягнень.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

На підставі наведеного судом встановлено, що при звільненні позивачки з підстав п. 1 ч. 1 чт.41 КЗпП України відповідачем був дотриманий порядок і строки застосування до порушника трудової дисципліни такого дисциплінарного стягнення як звільнення з роботи та судом не встановлено, а позивачем не надано доказів, що порушені були її трудові права при звільненні.

Оскільки суд не знаходить підстав для визнання незаконним наказу та поновлення ОСОБА_1 на роботі, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат за надання юридичної допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.43 Конституції України, ст.25 Закону України «Про освіту», ст.22 Закону Україним «Про загальну середню освіту, ст.ст. 41, 148, 149, 221, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 212, 213,215 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації про визнання незаконним наказу відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації від 26 серпня 2015 року №98-К про звільнення з посади у звязку із одноразовим грубим порушенням трудових обовязків за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, поновлення на посаді директора Козинського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-колегіум», та стягнення заробітної плати за вимушений прогул в розмірі 30413 (тридцять тисяч чотириста тринадцять) гривень70 копійок, 5000 (пять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди та 5000 (пять тисяч) гривень за надання правової допомоги.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя: С.З.Драновська