Ухвала суду № 55875591, 09.02.2016, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1642/15-ц

Провадження № 4-с/553/8/2016

У Х В А Л А

Іменем України

09.02.2016м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в складі:

головуючого судді - Кононенка С.Д.,

при секретарі - Бобильовій А.П.,

за участю скаржника ОСОБА_1, представника Київського ВДВС Полтавського МУЮ старшого державного виконавця Пєлєвіна О.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 в порядку ст.ст.383-387 ЦПК України та ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» про незаконні дії та неправомірну бездіяльність посадових осіб органів Державної виконавчої служби системи Міністерства юстиції України,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в порядку ст.ст.383-387 ЦПК України та ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» про незаконні дії та неправомірну бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби системи Міністерства юстиції України, в якій просить: 1. Із 05.01.2016 р. визнати умисною та протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_2 та заступника начальника Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_3; 2. Одночасно визнати протиправною, незаконною постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 15.01.2016р. ВП №49821732 про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого листа.

В судовому засіданні скаржник свою скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції старший державний виконавець Пєлєвін О.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити скаргу без задоволення, надавши письмові заперечення проти неї.

Суд, вислухавши скаржника, представника Київського ВДВС Полтавського МУЮ старшого державного виконавця Пєлєвіна О.М., дослідивши матеріали скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.11.2015 року Ленінським районним судом по м.Полтави ( головуючий суддя Коконенко С.Д.. справа №553/1642/15) було постановлено рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з боржника АТ Банк «Фінанси та Кредит» 9333 грн.60 кой. судових витрат та моральної шкоди.

05.01.2016 р. ОСОБА_1 до Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції було подано та відповідно зареєстровано: 1) його заяву про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, цінні папери, банківські метали боржника та примусове стягнення суми боргу; 2) одночасно надано оригінал виконавчого листа Ленінського районного суду м.Полтави про стягнення з боржника АТ Банк «Фінанси та Кредит» 9333 грн.60 коп. судових витрат та моральної шкоди.

Однак, як зазначив в своїй скарзі та в судовому засіданні ОСОБА_1, тільки 26.01.2016 р. із надійшовших по пошті від ВДВС відповіді за підписом заступника начальника Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_3 та копії постанови старшого державного виконавця Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_2 йому стало відомо, що тільки 15.01.2016 р. тобто через 10 діб після надходження виконавчого документу до ВДВС, державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (№49821732) та повернення виконавчого листа. А згідно поштового штемпеля на конверті, вищевказані копії документів органом ДВС надіслані йому по пошті тільки 20.01.16 року, чим було порушено вимоги ст.ст.25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», так як вказаний виконавчий документ підлягав до розгляду не пізніше ніж в триденний термін після його надходження, а їх копії протягом доби мали були надіслані йому. Але посадові особи органу ДВС вимоги чинного законодавства проігнорували..

При цьому згідно постанови старшого державного виконавця Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції ОСОБА_2 ( яка датована 15.01.16) відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду мотивована лише тим, що з 18.12.2015р. розпочато процедуру ліквідації юридичної особи-боржника. Чим на думку скаржника, порушено вимоги ст.26 п.6-1 Закону України «Про виконавче провадження», так як за даних обставин, вищевказана норма права передбачає відмову у відкритті виконавчого провадження тільки в разі визнання боржника банкрутом. Однак, такого факту не було.

Таким чином, приводом для звернення до суду із скаргою стали вищевказані незаконні дії, фальсифікація матеріалів виконавчого провадження та бездіяльність з боку державних службовців органу ДВС, системи Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з вказаними у скарзі доводами, старшим державним виконавцем було надано суду заперечення, в яких зазначено, що на адресу відділу Київського ВДВС Полтавського МУЮ 08.02.2016 з Ленінського районного суду м. Полтави надійшла ухвала від 01.02.2016 року по справі № 553/1642/15-ц про відкриття судового провадження за скаргою ОСОБА_1 про незаконні дії та неправомірну бездіяльність посадових осіб органів ДВС системи Міністерства юстиції України.

Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скаргу ОСОБА_1 вважає такою, що не підлягає задоволенню.

В силу ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених цим Законом, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 6-1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. У скарзі ОСОБА_1 вказує на той факт, що на момент винесення даної постанови була розпочата процедура ліквідації юридичної особи-боржника, а визнання боржника банкрутом не відбулося. Вважаємо дане твердження необгрунтованим з наступних причин.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Однак цим Законом, а саме ч. З ст. 2, також визначено, що особливості провадження у справах про банкрутство банків регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність». Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На підставі даної норми законодавства постановою Національного банку України № 898 від 17.12.2015 відкликано банківську ліцензію у АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Згідно офіційно оприлюдненого повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Виходячи з вищевикладеного можна встановити, що застосування процедури банкрутства до банку є неможливим, оскільки відкликання банківської ліцензії неминуче призводить до ліквідації банку. Отже, державним виконавцем не було допущено порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Також у скарзі ОСОБА_1 стверджує, що у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець вказав завідомо неправдиві дані, а саме дату подання виконавчого документа 13.01.2016, в той час як ним було подано заяву про примусове виконання рішення 05.01.2016. Київського ВДВС Полтавського МУЮ не може погодитись з цим на підставі наступного.

Згідно відмітки про прийняття заяви стягувача, дана заява була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції 13.01.2016. Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена 15.01.2016. Отже державним виконавцем не було порушено строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд приходить до висновку, щ державним виконавцем було порушено терміни відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу не вплинуло на правомірність винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.01.2016 року, в зв»язку із ліквідацією боржника.

Згідно до Закону України «Про судовий збір» та ст.22 ч.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», скаржник звільнений від сплати судового збору та витрат по справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 26, 85-86 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 383 - 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 в порядку ст.ст.383-387 ЦПК України та ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» про незаконні дії та неправомірну бездіяльність посадових осіб органів Державної виконавчої служби системи Міністерства юстиції України відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4