Ухвала суду № 55875056, 17.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/1608/15-ц Головуючий у І інстанції Бабоїд О. М.Провадження № 22-ц/780/1281/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 17.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

за участю секретаря : Вербової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 7 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулися до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 21 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % річних з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки позичальник свої зобовязання за цим договором належним чином не виконувала, у неї станом на 30 вересня 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 16 880,23 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь.

ОСОБА_2 заявлені вимоги визнала частково, вказавши на те, що договір між сторонами не переукладався на тих самих умовах після закінчення строку дії картки, банк не видавав грошових коштів та нової платіжної картки. Крім того, гранично можливий строк дії картки «Універсальна» закінчився 21 жовтня 2013 року, а тому з вказаної дати заборгованість не підлягає до стягнення.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 7 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2, на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2008 року, що станом на 31 жовтня 2013 року становить 5 526,50 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % річних з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.

У заяві на видачу кредиту позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті,складає між нею та банком кредитний договір.

Звертаючись до суду з позовом, представник банку вказав, а позичальник частково визнала, що у звязку з невиконанням взятих на себе зобовязань станом на 30 вересня 2015 року вона має заборгованість в загальному розмірі 16 880,23 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5 311,03 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 9 027,28 грн., заборгованість за пенею та комісією 1 500 грн., штрафу (фіксованої частини) - 250 грн. та штрафу (процентна складова) 791, 92 грн., що має своє відображення у наданому розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обовзки виникають у кожного контрагента.

Згідно з пунктом 9.12 Умов та Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Відповідно до пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік) вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Строк дії картки «Універсальна», яка видана на імя ОСОБА_2, закінчився 21 жовтня 2013 року.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач письмову заяву про закриття рахунку не подавала і банк нової платіжної картки відповідачу також не видавав.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «Приват Банк», місцевий суд правильно виходив з того, що пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений.

Зважаючи, що після закінчення строку дії договору банк не видавав ОСОБА_2 грошових коштів і нової платіжної картки, а остання свої зобовязання за договором не виконала, тому пролонгація договору не відбулася, правовідносини сторін за договором припинилися з закінчення строку його дії і відповідно нарахування відсотків та комісії може мати місце лише з межах строку дії договору.

Такий висновок відповідає положенням ст. ст. 631, 526, 599, 625 ЦК України, а також позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року (справа № 6-103цс14).

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Разом з тим, до апеляційної скарги долучено роздруківку з програмного комплексу «Приват-24», з посиланням на яку представник ПАТ КБ «Приват Банк» вказав, що після закінчення строку дії картки «Універсальна», відповідачу були нараховано грошові кошти на нову платіжну картку й вона користувалася ними.

Натомість при аналізі вказаної роздруківки, як нового доказу у справі, колегія суддів приходить до висновку, що посилання банку не відповідають дійсності, так як з часу припинення строку дії картки (21 жовтня 2013 року) ОСОБА_2 не було вчинено жодних спрямованих на користування кредитним коштами, а ПАТ КБ «Приват Банк» в односторонньому порядку здійснювалося списання процентів за кредитом та нарахування штрафів за прострочку кредиту, про що й свідчать дані роздруківки.

Крім того, оскільки судом першої інстанції роздруківка не досліджувалася,в судове засідання апеляційного суду для надання пояснень представник банку не зявився, а неподання цього доказу з поважних причин позивачем в апеляційній скарзі не обґрунтовано, колегія суддів, з урахуванням положень ст. ст. 10, 60, 131, 303 ЦПК України, а також розяснень, викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», вважає за необхідне не приймати до уваги такий доказ.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 7 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.І. Антоненко

ОСОБА_3