Рішення № 55875051, 17.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1081/15-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/842/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 17.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

за участю секретаря: Вербової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди та зобовязання укласти договір,

у с т а н о в и л а:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з метою здійснення валютно-обмінної операції з приводу придбання швейцарських франків або євро за українські гривні 11 січня 2015 року він звернувся до відділення ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» в аеропорту Бориспіль, термінал «D». Відповідач у здійсненні цієї операції йому відмовив з посиланням на відсутність технічної можливості для цього. Позивач вважає такі дії незаконними, які суперечать вимогам ст. 633 ЦК України та Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операції на території України, затвердженої постановою правління НБУ від 12 грудня 2002 року № 502, вони порушують його права як споживача, а тому на їх захист просить відшкодувати завдану моральну шкоду, яку оцінив у 5000 грн., та зобовязати відповідача укласти договір купівлі-продажу готівкової іноземної валюти (100 швейцарських франків) за курсом ПАТ «ПУМБ» станом на 11 січня 2015 року.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» на користь ОСОБА_3 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої неправомірною відмовою у здійсненні валютно-обмінної операції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 4 грудня 2015 року заяву ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправних дій відповідача було порушено споживчі права позивача на отримання послуги валютно-обмінної операції, а тому у нього є право на відшкодування моральної шкоди.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11 січня 2015 року близько 16-00 год. позивач звернувся до відділення ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» в аеропорту Бориспіль, термінал «D» з метою придбання 100 швейцарських франків або євро за курсом 16 грн. 20 коп. за 1 швейцарський франк.

Незважаючи на фактичну наявність коштів у відділенні, у вчиненні вказаної валютно-обмінної операції позивачу відмовлено з посиланням на технічні проблеми.

У відповідь на скаргу позивача банк у листі від 3 березня 2015 року вих. № КІЕ-17/6 повідомив, що його відділення у м. Бориспіль було забезпечено коштами для здійснення валютно-обмінних операцій. Проте протягом січня 2015 року мали місце технічні збої в роботі програмного забезпечення, викликані навантаженням при здійсненні валютно-обмінних операції в цілому по банку.

Згідно відповіді Національного банку України від 3 лютого 2015 року № 09-104/1949, наданої на звернення ОСОБА_3, Головним управлінням здійснено перевірку відділення ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» в аеропорту Бориспіль з питань дотримання порядку організації та здійснення валютно-обмінних операції, в ході якої встановлено порушення вимог Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операції на території України, затвердженої постановою правління НБУ від 12 грудня 2002 року № 502.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що такі дії працівників банку суперечать вимогам ст. 633 ЦК України та п. 4 розділу ІІІ вказаної Інструкції, а тому, як на підставу для задоволення своїх вимог позову посилався на положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають, зокрема, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

За змістом ст. 1 указаного Закону послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Покладаючи на ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» обов'язок відшкодування завданої моральної шкоди, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув та не врахував, що розділяючи поняття «продукція» й «послуга», законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди лише за постачання небезпечної для життя та здоровя людей продукції, а тому його висновок про стягнення моральної шкоди за безпідставну відмову у здійсненні валютно-обмінної операції є помилковим.

Отже, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України належним чином не перевірив позовні вимоги, не визначився з характером правовідносин, які виникли між сторонами та з урахуванням зазначених норм закону не встановив обставин, з якими закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди, не з'ясував, чи завдало шкоди життю й здоров'ю позивача відмова відповідача у здійсненні валютно-обмінної операції, чи є правові підстави для відшкодування моральної шкоди, не звернув уваги на підстави позову та те, що між сторонами склалися договірні відносини з приводу надання послуг, що призвело до порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на відсутність підстав для застосування до даного спору положень Закону України «Про захист прав споживачів», рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» задовольнити.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: