Ухвала суду № 55875016, 15.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4257/15-ц Головуючий у І інстанції Чирка С. С.Провадження № 22-ц/780/85/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 15.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Суханової Є.М., із участю секретаря Говорун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 18 квітня 2014 року у сумі 1157575,76 грн. та судовий збір - 3654 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що згідно розписки від 18 квітня 2014 року ОСОБА_2 взяла в борг 55 000 доларів США у ОСОБА_3 та зобовязалася їх повернути до 30 червня 2014 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 повернула грошові кошти згідно розписки від 18.04.2014 року ОСОБА_3.

Станом на 27 липня 2015 року 55 000 доларам США еквівалентно 1 178 413,6 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 157 575,76 грн., оскільки позивач просить суд стягнути саме цю суму і суд не вправі вийти за межі позовних вимог у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

ОСОБА_2, не погоджуючись із ухваленим рішенням, подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року та закрити провадження у справі.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 18 квітня 2014 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 за договором позики 55 000 доларів США, які остання зобовязалася повернути до 30 червня 2014 року.

Однак, ОСОБА_2 свої зобовязання за правочином не виконала, унаслідок чого 14 травня 2015 року позивач звернувся до суду із названим позовом та сплатив судовий збір у розмірі 3654 грн. ( а.с. 2, 3-4 ).

Станом на 30 квітня 2015 року заборгованість за правочином в національній валюті становить 1157575,76 грн. ( 55000 : 100 х 2104,6832 ), виходячи із курсу 2104,6832 грн. за 100 доларів США ( а.с. 5 ).

Будь-яких доказів на виконання зобовязань за правочином ОСОБА_2 не надала ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції.

При цьому, вона у встановленому законом порядку не оспорила правочин і його недійсність прямо не встановлена законом, а відтак договір є правомірним у відповідності до положень ст. 204 ЦК України.

Окрім цього, представник ОСОБА_2 у суді другої інстанції підтвердив факт підписання правочину нею особисто.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, місцевий суд правильно прийшов до висновку, на підставі, зокрема, ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 212-215 ЦПК України, про задоволення заявлених позовних вимог і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про незаконність, необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 122, 205, 207 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються матеріалами справи.

Зазначені та інші доводи, викладені у скарзі, зокрема, про те, що суд не зясував усіх обставин справи та не прийняв до уваги той факт, що позивач звернувся і до Шевченківського районного суду м. Києва в рамках кримінальної справи до відповідача з таким самими позовом, про той самий предмет і з тих самих підстав, унаслідок чого місцевим судом неправильно вирішено справу, на переконання апеляційного суду та в силу викладеного, не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Надані суду другої інстанції копії цивільного позову ОСОБА_3 ( а.с. 41-43, 82-84, 88-90 ), протокол допиту потерпілого ( а.с. 44-46 ), клопотання ( а.с. 86 ), обвинувальний акт ( а.с. 93-102 ), з точки зору суду другої інстанції, не свідчать про виконання відповідачем своїх зобовязань за правочином, т.я. згідно їх змісту факт повернення грошових коштів відповідачем не зафіксований, відтак зазначені докази не відносяться до числа допустимих у відповідності до положень ст. 59 ЦПК України.

Вимоги, у даному разі, заявлені до ОСОБА_4, а ОСОБА_2, при цьому, зазначена другою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні цивільного позивача.

Відповідно, цивільний позов ОСОБА_3 заявлений не до відповідача по даній цивільній справі, а тому правові підстави для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі, передбачені ст.ст. 205, 310 ЦПК України, як зазначив апелянт, відсутні.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_5