Рішення № 55874207, 12.02.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області

м.Бровари № справи 361/7366/15-ц

№ провадження 2/361/331/16

12.02.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2016 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Білик Г.О.

при секретарі Коваль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Михайліни до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Михайліна звернулась до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.Обгрунтовуючи позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви зазначила, що є власницею земельної ділянки із садовим будинком за адересою Київська обл., Броварський район, с. Богданівка, Садівниче товариство «Заліське», вул. Польова 4. Однак, громадянка ОСОБА_2 котра є власником земельної ділянки по вул. Дачна, 3, у тому ж Садівничому товаристві «Заліське», з невідомих причин систематично вчиняє дії котрі порушують законне право позивача користування власністю, тобто земельною ділянкою, та порушує немайнові права, зокрема, право на повагу до гідності та честі. Зокрема відповідач систематично поширювала та поширює недостовірну інформацію викладаючи таку у заявах до різних державних органів, розголошуючи її на офіційних зібраннях, повідомляючи її третім особам. Так, 10.06.2013р. Відповідач направила скаргу з недостовірною інформацією до Броварської районної державної адміністрації та до ДЗ «Броварської рай СЕС» МЗ.

Управлінням ветеринарної медицини в Броварському районі, за поданою Відповідачем скаргою, 16.07.2013р. було проведено перевірку-обстеження садового участка по вул. Польова, 4 в СТ «Заліське», про що складено Акт проведеного обстеження. Правопорушення провіряючим виявлено не було. 22 квітня 2014 року Відповідач направила чергову скаргу з недостовірною інформацією до Державної санітарно-епідеміологічної служби України щодо нецільового використання земельної ділянки та розведення на ділянці тваринницького господарства з ціллю отримання прибутків Управлінням ветиринарної медицини в Броварському районі за поданою Відповідачем скаргою, 07.05.2014р. було проведено позапланову перевірку садового участка по вул. Польова, 4 в СТ «Заліське», про що складено відповідний Акт № 7/16. Правопорушення виявлено не було.

Разом з тим, Броварською районною державною адміністрацією Відповідачу була надана відповідь за № Б 164-2 від 15.05.2014р. в якій не зазначено жодних правопорушень вчинених зісторони позивача. Також, Відповідачу були надані відповіді від Управління ветеринарної медицини у Броварському районі № 01-01/133 від 12.05.2014р. та Броварського районного управління СЕС № 643 від 08.05.2014р. в яких зазначено, що тваринницького господарства на садово-городній ділянці Ст «Заліське», вул. Польова, 4, не виявлено, правопорушення не встановлено, а інформація яка зазначалась у скарзі Відповідача від 07.05.2014р., - свого підтвердження не знайшла.Також вказала на те,що у питанні № 4 протоколу № 8 засіданні Правління СТ «Заліське» від 18.07.2015 року йшлося про заяву відповідача про порушення позивачем уставу товариства, а саме утримання домашнього господарства. А оскільки зазначені в заяві відомості на засіданні Правління СТ «Заліське» вже були предметом розгляду різних державних органів, то вважає, що відповіч надала неправдиву та недостовірну інформацію.Просила визнати відомості поширенні на засіданні правління СТ «Заліське» такими, що не відповідають дійсності, зобов?язати відповідача ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію шляхом публічного вибачення на засіданні Правління СТ «Заліське».

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, надала суду заперечення та зазначила, що саме протиправна поведінка позивача слугувала підставою для звернення до органів правління СТ «Заліське» та різних державних інстанції з вимогами прийняти запобіжних заходів до позивача по припиненню нею протиправної діяльності, а саме утримання господарства, оскільки її, як сусідці позивача створювались негативні умови проживання (шумове забруднення, неприємні запахи). Також вказала на те, що на зборах СТ «Заліське» жодного разу не була виступаючою, тому твердження позивача про розповсюдження негативної інформації про неї є вигадкою. Просила в позові відмовити.

Суд,заслухавши позивача, представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши обставини всправі, об'єктивно дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи тавирішенняспору по суті,знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією.

За змістом ст.10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Україною в 1997 році, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

Відповідно до ст.ст.277, 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист гідності та честі.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації , має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Відповідно до ст.200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 275, 280 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Як роз'яснено у п. п.18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) .

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму №4 від 31 березня 1995 року).

Судом встановлено, що між сторонами по справі, які є сусідами в Садівничому Товаристві «Заліське», склалися неприязні стосунки, оскільки тривалий час відповідач звертається до різніх державних органів з заявами про проведення перевірок в звязку з розведенням позивачем на своїй ділянці тваринницього господарства.

За результатами перевірки вказаних звернень надавалися відповіді у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

18.07.2015 року на засіданні правління СТ «Заліське» протоколом № 8 розглянуто заяву ОСОБА_2 питання № 4 в звязку з порушеннями уставуз боку сусідки ОСОБА_3, а саме: «в течении 3 лет на своем участке Полевая 4 (6 соток) содержит домашнее хозяйство: утки, куры, индюки, кроли, свинью. Все это вызывает, на прилежащих территориях, сильный, вонючий запах. Кроме этого, такое количество животных это постоянный шум. По этому вопросу в 2003 году была создана комиссия из членов правления, которые подтвердили данные факты и выдали гражданке ОСОБА_4 предписание и предупреждение о том что она нарушает устав и права ближлежайших соседей».

Виступили ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Як вбачається з потоколу № 8 вопрос № 4 в заяві ОСОБА_2 йдеться мова про неприємний сморід та галас від тварин яких утримує позивач, що відповідачу як сусідці позивача, створює некомфортні умови для проживання на садовій ділянці, та невиконання позивачем приписів та попередженнь щодо порушень прав сусідів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" позовна заява про захист честі і гідності внаслідок розповсюдження про особу недостовірної інформації має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

Відповідно до п.15. Постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За змістом п.16 Постанови, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав, і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Таким чином в ході судового розгляду було встановлено, що дійсно з боку відповідача мало місце неодноразове звернення до компетентних органів та до Правління СТ «Заліське» із заявами стосовно утримання останьою на садовій ділянці тваринницького господарства.

Однак, у судовому засіданні не встановлено, що відповідач у зверненні навів завідомо неправдиві відомості відносно позивача, оскільки як вбачається із досліджених у судовому засіданні заяв ОСОБА_2 до компетентних органів, в тому числі і до Правління СТ «Заліське», відповідач лише вказує на порушення своїх прав, зазначаючи, що дії позивача порушують її конституційні права та гідні умови на проживання, ці звернення було спрямовано на реалізацію своїх прав, містило в собі вимоги щодо вжиття певних заходів, а отже не може бути розцінене ані як неправдива інформація, ані як оціночне судження, висловлене у брутальній або іншій принизливій формі.

Доказів тієї обставини, що звернення відповідача до органів державної влади викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, а мало на меті поширення неправдивої інформації суду надано не було.

При цьому, у досліджених в судовому засіданні заявах відсутня пряма вказівка на якісь неправдиві відомості, які б порочили, чи принижували честь та гідність позивача, а лише викладенні факти, які на думку відповідача підлягають перевірці компетентними органами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення ОСОБА_2 з заявами до компетентних органів та до Правління СТ «Заліське» з приводу дій ОСОБА_1 є реалізацією передбаченого ст.40 Конституції України права на звернення, а тому не є розповсюдженням неправдивих відомостей в розумінні ст.ст.200, 277 ч.1 ЦК України, оскільки критична оцінка певних фактів, думки, судження, припущення та ідеї не являються, розповсюдженням негативної інформації, і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, а тому в позові слід відмовити.

Враховуючи, що на позивача покладений обов'язок довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, що відповідачем не поширювалася та інформація, яку позивач вважає неправдивою та суд вважає, що крім того, позивачем не доведено яке його особисте немайнове право порушено.

Отже юридичний склад правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення позову позивачем не доведений та судом не встановлений.

Щодо посилання позивача на твердження відповідачем про керування транспортним засобом в нетверезому стані ОСОБА_1, суд вважає цю обставину недоведеною, оскільки як вбачається з Протоколу № 8 ОСОБА_2 на засіданні Правління СТ «Заліське» не виступала та в питанні № 4 міститься лише інформація з посиланням на заяву ОСОБА_2, однак як вбачається з матеріалів справи заява ОСОБА_2 відсутня та й в судовому засіданні позивач її суду не надала.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову та відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та вимоги про судові витрати, оскільки дана частина позовних вимог є похідною від вимог про захист честі, гідності.

керуючись ст. ст.32, 34, 68 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.09.1990 № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» , постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" ст.ст. 3, 10-11, 15, 57-60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 200-201, 275-277, 280, 297 Цивільного кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 Михайліни до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації в частині поширення неправдивих відомостей ОСОБА_2 на засіданні Правління Садівничого товариства «Заліське» від 18.07.2015 року про незаконне утримання підсобного господарства (качок, індюків, кролів), про створення антисанітарних умов, про порушення громадського порядку, про керуваня транспортним засобом у нетверезому стані та відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 (десять тисяч) грн. залишити без задоволення повністю.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2016 року.

Суддя Г.О. Білик