Ухвала суду № 55872663, 17.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14623/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податку, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0000462205; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо складання акта перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення; зобов'язання поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.10.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Укрстройдевелопмент» з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт від 30.12.2014 року №3272/26-53-22-05-21/39123472.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 2 903 104,00 грн..

Підставою для вказаних висновків стала відсутність реального виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем з контрагентом правочином.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0000462205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 354 656,00 грн., у тому числі 2903104,00 грн. - основний платіж, 1 451 552,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний адміністративний суд виходить із наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій по складанню акта перевірки та податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0000462205 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Згідно з п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи те, що складення акта перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення є дискреційним повноваженням відповідача у зв'язку із виявленим під час перевірки правопорушеннями колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що складення акта перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що визначений Податковим кодексом України. А тому, позовні вимоги у відповідній в частині задоволенню не підлягають.

Щодо скасування позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №0000462205 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрстройдевелопмент» (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду від 02.04.2014 року №ГПФ01/4-Л, відповідно до якого замовник доручає, а генеральний підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами та засобами, відповідно до проектної документації, діючих будівельних норм та правил, у встановлені терміни, в порядку та на умовах визначених цим договором, за плату здійснити будівельно-монтажні роботи на об'єкти: «Комплекс житлових будинків з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземними автостоянками по вулиці Лохвицькій в Дніпровському районі міста Києва», та здати замовнику у встановленому чинним законодавством порядку та у строк зазначений у цьому договорі. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти форми КБ-2в про приймання будівельних робіт, податкові накладні, акт приймання-передачі будівельного майданчику та фотографії об'єкту будівництва.

На думку апелянта, вказаними первинними документами повністю підтверджується реальність здійснених господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Так, позивачем не надано передбачених укладеним договором первинних документів, а саме: проектної документації (пункт 1.3 договору), календарного графіку виконання робіт, який оформлений Додатком №2 до договору (пункт 3.1 договору), актів приймання прихованих робіт, журналу виконаних робіт, актів посвідчення випробувань та приймання кожної системи окремо, протоколів випробувань та лабораторних обстежень (якщо такі були), акта здачі-прийняття об'єкта (пункт 4 договору).

Крім того, пп. 6.1.7 п. 6.1 договору передбачено забезпечення здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом, забезпечення присутності на будівельному майданчику представника замовника, який здійснює технічний нагляд. Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, не надано жодних доказів встановлення авторського та технічного нагляду на об'єкті будівництва.

Також, пунктом 5 договору визначено, що постачання, приймання, розвантаження, складування, зберігання, подача на будівельний майданчик будівельних матеріалів, конструкцій та обладнань, здійснюються силами замовника або генерального підрядника з обов'язковим письмовим погодженням асортименту, кількості, якості, вартості. Комплектності із замовником. У разі здійснення замовником постачання будівельних матеріалів, конструкцій та обладнання для роботи - постачання оформлюється видатковою накладною. Проте, позивачем не надано інформації хто саме займався матеріально-технічним забезпеченням та відповідно не надано письмових доказів, а саме копії письмових погоджень асортименту, видаткових накладних, тощо.

При цьому, посилання позивача на фотодокази, які на думку останнього, підтверджують фактичне будівництво вказаного об'єкту, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відповідачем не заперечується факт будівництва вказаного об'єкта, проте ставиться під сумнів, що відповідні роботи здійснювались саме ТОВ «Укрстройдевелопмент».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність формально складених окремих первинних документів не є беззаперечним доказом реальності укладеного правочину та, як наслідок, правомірності формування позивачем податкового кредиту за податку на додану вартість. Натомість оцінка здійснених господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу фактичних обставин та матеріалів справи, що і було належним здійснено судом першої інстанції.

Так, з наявних матеріалів справи не можливо встановити факт виконання будівельних робіт ТОВ «Укрстройдевелопмент», економічну доцільність укладення відповідного правочину, а також використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи фактичні обставини справи та доведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.02.2016 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.