Постанова № 55872452, 23.05.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

< для копії >

Справа № 2270/4858/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 < за участі >< перелік сторін >

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМ-Спецтранс" < 3-тя особа > до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому < 3-тя особа > про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІМ-Спецтранс» (далі ТОВ «ТІМ-Спецтранс») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі ДПІ у м. Хмельницькому), в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000762304/0/9237 від 09.12.2010 року, № 0000772304/0/9238 від 09.12.2010 року та №0000762304/1/15 від 06.01.2011 року, №0000772304/1/16 від 06.01.2011 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі акту перевірки №11929/23-4/33282435 від 22.11.2010р. ДПІ у м.Хмельницькому винесено податкові повідомлення-рішення, що суперечать чинному законодавству України, а саме законодавчо-процесуальна недоведеність фіктивності Договору не надавала податковим органам законних підстав робити висновок про фіктивність правочину. Такими діями відповідач порушив вимоги п.2.3.4. Порядку оформлення результати невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотриманні податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до якого «не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущені перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання» «привласнення», «описка» тощо)».

Крім того, посилання в акті перевірки ґрунтуються тільки на порушену кримінальну справу відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3 та відповідні його покази, які в процесуальному законом порядку не доведені судом, що також не давало правових підстав донараховувати позивачу платежі до бюджету.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив зазначені у позовній заяві обставини, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснив, що висновки акту податкового органу ґрунтуються на вимогах законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з наступних причин.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м.Хмельницькому було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТІМ-Спецтранс» з питань правових відносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.07.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 22.11.2010 за № 11929/23-4/33282435. Вказану перевірку проведено на підставі отриманих відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТІМ-Спецтранс» п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток у сумі 6995 грн., в т.ч. за три місяці 2008 року в сумі 6 995 грн., за 2008 рік в сумі 6 995 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5 596,0 грн., в т.ч. по звітних періодах у грудні 2008 року в сумі 5 596 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Хмельницькому винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач неодноразово оскаржував вищевказані податкові повідомлення рішення в досудовому порядку, але згідно наявних у справі рішень про результати розгляду скарг в задоволені таких відмовлено.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що відповідно до договору про технічне обслуговування (фарбування) причепів б/н від 28.09.2008р., згідно рахунку-фактури за №800 від 30.09.2008р., видаткової накладної за №800 від 30.09.2008р., акту здачі-прийняття робіт від 30.09.2008р. за №800 ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виконало для Позивача роботи по підготовці причепів до фарбування, фарбування причепів та надало матеріали для фарбування на загальну суму 33577,0 грн., в т.ч. ПДВ - 5596,0 грн.

Перевіркою встановлено та в акті відображено, що договір, податкова накладна, акт здачі-прийняття робіт скріплені печаткою виконавця - ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та підписані директором товариства ОСОБА_3

Крім того, під час перевірки використано акт від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, інформацію з бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ», протокол допиту свідка від 18.08.2010 року - директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3 та постанову про порушення кримінальної справи від 27.09.2010 р. за № 69-107.

Податковим органом в ході аналізу податкової звітності встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, майстерень або інших технічних приміщень, які б можна було використовувати для проведення ремонтних, фарбувальних робіт, також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно з поданими до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток було зроблено висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток.

Крім того в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особа.

Фактично згідно з податковою звітностю у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп» станом на 14.10.2010 р. не звітує, останній звіт був наданий до ДШ у Печерському районі м. Києва за березень 2010 р.

В провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 18.08.2010 року проведеним старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області ОСОБА_4 у приміщенні службового кабінету СУ ПМ ДПА України з виконанням вимог ст.68-70, 85, 167, 170 КПК України допитано в якості свідка засновника та директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3, який повідомив, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» здійснює специфічну діяльність, а саме займається «обналічкою» грошових коштів, тобто поза межами правового поля.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення цієї статті ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, а саме пунктом 5.1 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно до п.п.5.2.1 даного Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Тобто, законодавцем чітко встановлені обмеження щодо включення до складу валових витрат суми витрат, сплачені/нараховані протягом звітного періоду.

Відповідно до п.п.5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чітко встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону наявність податкової накладної не являється єдиною безумовною підставою для формування податкового кредиту у покупця.

У судовому засіданні судом встановлено, що в період з 28 вересня 2008 року по 30 вересня 2008 року (період у який відбувалася господарська операція - договір про технічне обслуговування (фарбування) причепів б/н від 28.09.2008р., рахунок-фактура за №800 від 30.09.2008р., видаткова накладна за №800 від 30.09.2008р., акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2008р. за №800) причепи д/н НОМЕР_1, ВХ7812ХХ, ВХ7810ХХ, ВХ7813ХХ та ВХ8240ХХ перебували за межами державного кордону України, про що свідчать подорожні листи вантажних автомобілів у міжнародному сполученні.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість реального здійснення платником податків зазначеної господарської операцій з урахуванням часу її здійснення та місця знаходження майна, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом правомірно.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМ-Спецтранс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2011 року

< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >

Суддя< для копії >ОСОБА_1< для копії > < для копії >