Постанова № 55872371, 20.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р. Справа № 804/11797/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця підприємця ОСОБА_1, в якій просила стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 1792,25грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має податковий борг, який утворився внаслідок несплати у встановлений законом строк авансових внесків з єдиного податку, сум самостійно задекларованих грошових зобов'язань з орендної плати за землю, а також нарахованої контролюючим органом в порядку приписів ст.129 Податкового кодексу України пені у загальному розмірі 1792,25грн. Заборгованість у добровільному порядку протягом строків, визначених чинним законодавством, не погашена, тому податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не зявився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, в якому також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1Є.) (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) перебуває на податковому обліку в Дніпродзержинській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків.

Відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Судом також встановлено, що відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку другої групи, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №1903/ш від 14.09.2012р. від 14.09.2012р., проте рішенням позивача від 01.01.2015р. відповідно до п.п.299.10.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України було анульовано свідоцтво платника єдиного податку (а.с.8-9).

Так, згідно п.293.1 та п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

При цьому п.295.1 та п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Як зазначалося вище, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування відповідача, ФОП ОСОБА_1 належить до другої групи платників єдиного податку.

Таким чином, відповідач повинен був не пізніше 20 числа (включно) кожного поточного місяця здійснювати авансові внески по єдиному податку у розмірі 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У звязку із несплатою ФОП ОСОБА_1 нарахованих контролюючим органом авансових внесків по єдиному податку з фізичних осіб у строки, визначені п.295.1 та п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України та у розмірах, передбачених п.293.1 та п.293.2 ст.293 цього Кодексу, у відповідача виник податковий борг за період з 20.01.2015р. по 20.07.2015р. у загальному розмірі 1703,23грн.

Крім того, позивачем в порядку ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу відповідача була нарахована пеня.

Так, п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

З огляду на вказані приписи закону позивачем було нараховану пеню на суму наявного податкового боргу відповідача у загальному розмірі 3,34грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом по платежу «єдиний податок з фізичних осіб» всього у сумі 1706,57грн. (1703,23грн.+3,34грн.).

Крім того, відповідач має податковий борг з орендної плати за землю.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.288.1-п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

У відповідності до ст.285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 була подана до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) на 2014 рік №1400003268 від 20.02.2014р., в якій відповідачем самостійно визначено розмір грошового зобовязання з орендної плати на загальну суму 763,00грн., у тому числі за січень листопад 2014 року по 63,58грн., та за грудень 2014 року 63,62грн. (а.с.6-7).

Згідно приписів п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, податкове зобовязання з орендної плати на 2014 рік, самостійне визначене відповідачем в означеній податковій декларації є узгодженим з моменту подачі вищезазначеної декларації.

Проте, в порушення приписів ст.287 Податкового кодексу України, відповідачем не було сплачено суму самостійно задекларованого грошового зобовязання з орендної плати відповідно до податкової декларації з плати за землю №1400003268 від 20.02.2014р. у розмірі 63,62грн. за грудень 2014 року.

Внаслідок означеного у відповідача утворився податковий борг з орендної плати за землю за грудень 2014 року у розмірі 63,62грн.

Крім того, позивачем в порядку ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу відповідача з орендної плати за землю було нараховано пеня у сумі 22,06грн.

Отже заборгованість відповідача з орендної плати за землю складає 85,68грн. (63,62грн. + 22,06грн.).

Враховуючи вищевикладене, загальна заборгованість ФОП ОСОБА_1 складає 1792,25грн. (1706,57грн. + 85,68грн.).

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, ще 09.12.2014р., з урахуванням приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ФОП ОСОБА_1 була виставлена податкова вимога форми «Ф» від 09.12.2014р. №18725-04 про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу з єдиного податку у сумі 373,58грн. та отримана останнім 09.12.2014р.(а.с.10).

Станом на час розгляду справи доказів погашення відповідачем податкового боргу на загальну суму 1792,25грн. суду не надано, натомість позивачем суду надано довідки, згідно яких сума боргу ФОП ОСОБА_1 не сплачена та складає 1792,25грн. (а.с.11-13).

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п.95.1, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем-субєктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості із сплати податкового боргу по авансовим внескам з єдиному податку з фізичних осіб та з орендної плати за землю, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, вул. Піонерська, буд. 29, смт. Царичанка, Царичанський район, 51000) на користь бюджету податковий борг з єдиного податку та з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 1792,25грн. (одна тисяча сімсот девяносто дві гривні двадцять пять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_2