Ухвала суду № 55872159, 17.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3849/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91) Литовченка Романа Вікторовича, Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівської області (№ 91), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, за участю прокуратури Чернігівської області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91) Литовченка Романа Вікторовича, Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91), Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, за участю прокуратури Чернігівської області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 31.01.2014 року відбував покарання в Менській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91), а 03.04.2015 вибув до Маріупольського СІЗО Донецької області на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.

В обґрунтування позовної заяви та апеляційної скарги позивач зазначає, що 26.11.2014 року близько 16 год. 00 хв. - 16 год. 15 хв. молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91) Литовченко Р.В. не дозволив покинути локальну зону відділення № 8 та не супроводив позивача до будівлі чергової частини, чим позбавив його права на відправлення та отримання кореспонденції, а також здійснення телефонного дзвінка своєму захиснику.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний адміністративний суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема: здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет; одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Пунктом 43 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 року № 275, визначено, що відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді.

Відповідно до п. 46 вказаних Правил, адміністрація установи за наявності технічної можливості забезпечує надання засудженим телефонних розмов, які проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації, згідно з графіком у неробочий час. Для проведення телефонних розмов використовується телефон чергової частини установи або встановлюється таксофон. Факт надання розмови засудженим реєструється у спеціальному журналі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з Довідки начальника Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91) Голуба Т.Г., з метою забезпечення права засуджених на листування, передбаченого статтею 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, при вході в їдальню установи встановлено 3 поштові скриньки, в які засуджені мають змогу вкидати листи під час проведення масових заходів, а саме сніданку, обіду та вечері, передбачених розпорядком дня установи. Цензор установи, за винятком вихідних днів (неділя, понеділок) двічі на день проводить збір листів з даних поштових скриньок.

Крім того, як вбачається з Журналу № 1419 обліку засуджених, яким надаються телефонні розмови, у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, позивач неодноразово протягом листопада 2014 користувався телефонним зв'язком, в тому числі і 26.11.2014 року, здійснюючи дзвінки матері та адвокату.

Відповідно до посадової інструкції молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91) до його обов'язків входить, зокрема, надавати телефонні розмови за письмовою вказівкою начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки.

Враховуючи фактичне надання позивачу можливості користуватись телефонним зв'язком та відправляти поштову кореспонденцію, а також неможливість молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91) надання без письмової згоди начальника установи можливості позивачу користуватись телефонний зв'язком, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача.

Також, слід зазначити, що, згідно довідки № 721 від 24.03.2015 року, виданої старшим оперуповноваженим оперативного відділу Менської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 91) Дмитренком М.В., до оперативного відділу вказаної установи будь-яких усних чи письмових заяв від позивача з питань ненадання можливості йому відправити кореспонденцію не надходило, працівниками оперативного відділу будь-якої службової перевірки по вищевказаному факту не проводилось.

Враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди є наслідком встановлення порушень відповідачами прав позивача, які в даній справі встановлені не були, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідні вимоги також задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.02.2016 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.