Постанова № 55872021, 10.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р. Справа № 805/5115/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року № НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Кіндратівський вогнетривкий завод» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість на суму 1237158 грн., у тому числі за основним платежем на суму 824772 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 412386 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амірант-центр», Товариством з обмеженою відповідальністю «Батофага», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. 12 січня 2016 року представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Батафога», Товариством з обмеженою відповідальністю «Амірант-центр». Представник відповідача 12 січня 2016 року надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Кіндратівський вогнетривкий завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191767, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 липня 2015 року, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 20 січня 1995 року, свідоцтво № 38789664.

З 30 жовтня 2015 року по 5 листопада 2015 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобовязань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2015 року з урахуванням виявлених фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Батафога» за період з 1 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Амірант-центр» за період з 1 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року, на підставі якою було складено акт від 5 листопада 2015 року № 70/05-10-1530/00191767 (надалі акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 134) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено податковий кредит за квітень 2015 року на зальну суму 1237158 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення вiд 19 листопада 2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання на загальну суму 1237158 грн. за платежем: податок на додану вартість, в тому числі за основним платежем у сумі 824772 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 412386 грн. за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 2 березня 2015 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Батафога» як підрядником був укладений договір № 02/03-4/8-15, відповідно до якого замовник поручає, а підрядчик зобовязується виконати демонтаж преса Laeis HPF IV 1000 з складанням дефектного акту. На виконання умов договору від 2 березня 2015 року № 02/03-4/8-15 між сторонами договору був складений дефектний акт на демонтаж преса Laeis HPF IV 1000. Факт реального виконання робіт підтверджується комерційним кошторисом обєкта, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису на демонтаж преса № 2-1-1, зведеним кошторисним розрахунком вартості обєкта будівництва, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за квітень 2015 року, договірної ціною, локальним кошторисом на будівельні роботі № 2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року. Зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме виробництво вогнетривких виробів, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Судом також встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амірант-Центр» як постачальник був укладений договір поставки від 3 березня 2015 року № 03/15-2, відповідно до якого постачальник зобовязується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності визначені у специфікаціях, а покупець зобовязується прийняти у власність та оплатити товар відповідно до специфікацій до даного договору. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 3 березня 2015 року № 1 позивачем придбано лом шамотний, лом ПУ, лом ПХС на загальну суму 225856 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ у сумі 37642 грн. 76 коп. Згідно зі специфікацією від 14 квітня 2015 року № 2 позивачем придбано лом шамотний, лом ХП, ПХ, лом ПУ на загальну суму 955526 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ у сумі 159254 грн. 40 коп. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні від 15 квітня 2015 року на суму 39254 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 6542 грн. 40 коп., від 24 квітня 2015 року на суму 12614 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 2102 грн. 40 коп., від 29 квітня 2015 року на суму 77184 грн., у тому числі ПДВ 12864 грн., від 29 квітня 2015 року на суму 77184 грн., у тому числі ПДВ 12864 грн., від 29 квітня 2015 року на суму 76972 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 12828 грн. 80 коп., від 29 квітня 2015 року на суму 126120 грн., у тому числі ПДВ 21020 грн., від 29 квітня 2015 року на суму 145080 грн., у тому числі ПДВ 24180 грн., від 30 квітня 2015 року на суму 77395 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 12899 грн. 20 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 77222 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 12870 грн. 40 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 77376 грн., у тому числі ПДВ 12896 грн., від 30 квітня 2015 року на суму 91920 грн., у тому числі ПДВ 15320 грн., від 30 квітня 2015 року на суму 77203 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 12867 грн. 20 коп. Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Батафога» стала, зокрема, податкова інформація Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 6 липня 2015 року № 406/11-23-15-01/39413517. Суд зазначає, висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на аналізі даних податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Батафога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Амірант-центр», а також відсутністю їх за юридичною адресою. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у період квітень 2015 року контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобовязує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). З наданого до суду відповідачем витягу з АІС «Податковий блок», вбачається, що контрагенти позивача формували податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі згідно квитанції від 8 грудня 2015 року в сумі 18557 грн. 37 коп.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість на суму 1237158 грн., у тому числі за основним платежем на суму 824772 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 412386 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 19 листопада 2015 року № НОМЕР_1, яким збільшене грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1237158 грн., у тому числі за основним платежем на суму 824772 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 412386 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 18557 грн. 37 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 10 лютого 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.