Ухвала суду № 55871897, 03.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2751/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідачів Панчошака О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання поновити на посаді, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та (з урахуванням уточнень), просив визнати протиправними та скасувати накази Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2011 року №1694 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області» в частині звільнення ОСОБА_1 полковника міліції, заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області та від 18.07.2012 року №605 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-0478415), заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 19.07.2012 року №352 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-048415), заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області; зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області поновити полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області; зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 7817,94 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі висновку службового розслідування від 12.10.2011 року, 12.10.2011 року МВС було прийняті вищезазначені накази, якими, крім іншого, ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, грубе порушення вимог ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України «Про міліцію» в частині заходів особистої безпеки, було звільнено з органів внутрішніх справ України. Позивач вважає наказі протиправними, оскільки висновки службового розслідування спростовуються висновками встановленими у кримінальній справі обставинами та фактами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2011року №1694 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області» в частині звільнення ОСОБА_1 полковника міліції, заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.07.2012 року №605 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-048415), заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 19.07.2012 року №352 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-048415), заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області. Поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області. Зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного року за період з 20.07.2012 року по 20.07.2013 року із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 7817 грн. 94 коп. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Головного управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 7817 гривень 94 копійки.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подали апеляційні скарги, у яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Позивач апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не подавав, проте, надав до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідачів Панчошака О.Д., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2011 року №1622 з метою встановлення обставин надзвичайної події в ГУМВС України в Одеській області, пов'язаної із загибеллю та пораненням працівників міліції, здійснення комплексу оперативно-розшукових заходів створено комісію МВС та затверджений її склад (а.с. 156).

Комісією МВС України в період з 30.09.2011 року по 03.10.2011 року проведено службове розслідування за фактом надзвичайної події, яка сталася під час затримання працівниками ГУМВС України в Одеській області гр. ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину на території Закарпатської області, за результатами якого складено висновок службового розслідування від 12.10.2011 року (а.с. 166).

12.10.2011 року МВС України було винесено наказ №1694 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОВС ГУМВС України в Одеській області, яким, крім іншого, ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, грубе порушення вимог ст. ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, Закону України «Про міліцію» в частині заходів особистої безпеки, наказу МВС від 24.04.1998 року №230 «Про затвердження Настанови про заходи органів, підрозділів внутрішніх справ щодо розшуку і затримання озброєних та інших злочинців, які становлять підвищену суспільну небезпеку», наказу ГУМВС від 21.06.2006 року №513 «Про затвердження методичних рекомендацій по забезпеченню особистої безпеки працівників органів, підрозділів внутрішніх справ під час виконання ними службових обов'язків», було звільнено з ОВС (а.с. 158-164).

Зазначений наказ було реалізовано наказами по особовому складу від 18.07.2012 року №605 о/с та від 19.07.2012 року №352 о/с, якими ОСОБА_1 звільнили з ОВС за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 155, 73).

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У Висновку службового розслідування за фактом надзвичайної події, яка сталася під час затримання злочинців працівниками ГУ МВС України в Одеській області від 12.10.2011 року, зазначено, що комісія встановила, що т.в.о. начальника УКР ГУМВС України в Одеській області полковник міліції ОСОБА_1, на якого було покладено обов'язки в частині організації практичних оперативно-розшукових заходів із установлення та затримання озброєних злочинців, безвідповідально поставився до виконання зазначеної операції. Унаслідок непрофесійного керування підпорядкованим особовим складом, задіяним у проведенні операції, незастосуванням методики заходів щодо попередження втрат особового складу під час проведення спеціальних операцій із затримання озброєних злочинців, дій працівників міліції в екстремальних ситуаціях, вимог Закону України «Про міліцію» в частині заходів особистої безпеки, наказу МВС України від 24.04.1998 року №230 «Про затвердження Настанови про заходи органів, підрозділів внутрішніх справ, щодо розшуку і затримання озброєних та інших злочинців, які становлять підвищену суспільну небезпеку», наказу ГУМВС України в Одеській області від 21.06.2006 року №513 «Про затвердження методичних рекомендацій по забезпеченню особистої безпеки працівників органів і підрозділів внутрішніх справ під час виконання ними службових обов'язків» ОСОБА_1 допустив грубі прорахунки у своїй службовій діяльності, що призвело до загибелі двох та поранення чотирьох працівників (а.с. 166-176).

На підставі висновку службового розслідування 12.10.2011 року Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 12.10.2011 року №1694 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ ГУМВС України в Одеській області» та наказ по особовому складу №605 о/с, яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) полковника міліції ОСОБА_1 (М-048415), заступника начальника управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

На підставі наказів МВС України від 12.10.2011 року №1694 та від 18.07.2012 року №605 о/с ГУ МВС України в Одеській області виданий наказ від 19.07.2012 року №352 о/с про звільнення у запас (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) полковника міліції ОСОБА_1 (М-048415), заступника начальника управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Одночасно порушено кримінальну справу за звинуваченням, крім інших, ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального Кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки).

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2013 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 85-100).

Кіровоградським районним судом Кіровоградської області від 19.12.2013 року по цій кримінальній справі встановлено та зазначено у вироку від 19.12.2013 року, що враховуючи, що станом на 29.09.2011 року в Одеській області оперативний план спеціальних заходів «Гром» введений не був, ОСОБА_1, будучи обмеженим у часі для належної підготовки, організації і реалізації зазначеного оперативного заходу, виконував наказ свого безпосереднього начальника у відповідності з наявною у нього вихідною інформацією та у відповідності зі своїми посадовими обов'язками.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2014 року вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області в частині виправдання ОСОБА_1 залишений без змін (а.с. 101-119).

У цій ухвалі Апеляційним судом Кіровоградської області зазначено, що районним судом достовірно встановлено, та це знайшло підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 такими відомостями не володів, не володів повноваженнями введення оперативних планів «Гром», «Сирена», «Перехват», будучи обмеженим у часі для належної підготовки, організації і реалізації зазначеного оперативного заходу, діяв у відповідності зі своїми посадовими обов'язками.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 березня 2015 року вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За таких підстав, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що як при проведенні службового розслідування, так і при розгляді кримінальної справи встановлювалися ті ж самі обставини, а саме: коло та характер службових прав та обов'язків позивача, нормативні акти, які їх регламентують, фактичні обставини події та наявність причинного зв'язку між порушенням (невиконанням) посадовою особою своїх обов'язків та шкідливими наслідками, які настали, а також, чи мав ОСОБА_1 реальну можливість виконати ці обов'язки.

При цьому, із зазначених рішень судів по даній кримінальній справі вбачається, що судами було встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 ознак об'єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину і відсутність його вини у тяжких наслідках, а також встановлено те, що ОСОБА_1 діяв у відповідності зі своїми посадовими обов'язками і у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, що обставини, встановлені по кримінальній справі, мають преюдиціальне значення для вирішення даної адміністративної справи.

Згідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість посилань позивача на те, що даний адміністративний позов та позовні вимоги, які розглядались по справі №1570/10/2012, є позовом між тими сторонами, про той самий предмет, але пред'явлений з інших підстав.

При цьому, апеляційний суд враховує, що обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження, повністю спростовують висновки, викладені у висновку службового розслідування від 12.10.2011 року щодо ОСОБА_1.

Враховуючи зазначене, посилання апеляційних скарг відповідачів про наявність порушень позивачем вимог Закону України «Про міліцію» в частині заходів особистої безпеки, наказу МВС України від 24.04.1998 року №230, наказу ГУМВС України в Одеській області від 21.06.2006 року №513, які зазначені у висновку службового розслідування від 12.10.2011 року, а також у наказі МВС України від 12.10.2011 року №1694, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказу МВС України від 12.10.2011 року №1694, наказу МВС України від 18.07.2012 року №605 о/с та наказу Головного управління МВС України в Одеській області від 19.07.2012 року №352 о/с, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням цього колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Одеській області також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апеляційних скарг на те, що цю посаду скорочено, оскільки у разі задоволення позову про поновлення на посаді позивач поновлюється саме на тій посаді, з якої він був звільнений.

Адже, відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (зі змінами та доповненнями), правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

У частині 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (зі змінами та доповненнями) закріплено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно - правовим актом є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення).

Згідно зі пунктом 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про грошове забезпечення позивача від 30.07.2015 року №176, середньомісячне грошове забезпечення складає 7 817, 94 грн., а середньоденне 252, 19 грн.(а.с. 142-143). Оскільки заява позивача про поновлення на службі розглядається менше одного року, то, відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити полковнику міліції грошове забезпечення за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню частково, а саме в частині зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного року за період з 20.07.2012 року по 20.07.2013 року із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 7817 грн. 94 коп..

Одночасно колегія суддів враховує, що відповідачі фактично виконали постанову суду першої інстанції та поновили позивача на посаді заступника начальника управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області, проте, наказом ГУМВС України в Одеській області від 06 листопада 2015 року №1320 о/с позивача звільнено за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) на підставі наказу МВС України від 06.11.2015 р. №2415.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію не довели та не обґрунтували. Натомість позивач довів протиправність прийнятих відповідачами рішень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов