Ухвала суду № 55870783, 12.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/8800/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапут Л.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 39829856 від 28 липня 2015 року.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без з'ясування всіх обставин справи, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.09.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. було відкрито виконавче провадження № 39829856 з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/8264/11 виданого 20.08.2013 року про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.12.2010 року та виплатити суми недоотриманої пенсії з цього часу.

01.10.2013 року відповідачем отримано лист ГУ ПФУ в Чернігівській області від 23.09.2013 року № 1822/03, відповідно до якого ОСОБА_2 проведено перерахунок відповідно до рішення суду, а нараховану доплату не виплачено через відсутність відповідного фінансування.

31.07.2014 року державним виконавцем у зв'язку з невиконанням у встановлений державним виконавцем строк рішення суду винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Чернігівській області штрафу в розмірі 680,00 грн., а 01.09.2014 року - про накладення на боржника штрафу в розмірі 1360,00 грн.

08.09.2014 року державним виконавцем винесено подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

28.07.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Данілевським О.М. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/8264/11 виданого 20.08.2013 року Деснянським районним судом м. Чернігова.

Вказано постанова отримана позивачем 20.08.2015 року.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів того, що під час примусового виконання виконавчого листа були повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2015 року є неправомірною та підлягає скасуванню у зв'язку не дотриманням п. 11 ч. 1 ст. 49 та ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Підстави закінчення виконавчого провадження передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Згідну пункту 11 цієї норми виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону.

Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Аналіз приведеної норми свідчить на користь висновку, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» допускається лише після вчинення державним виконавцем дій, передбачених статтею 89 цього Закону та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження того, що під час виконавчого провадження були повністю виконані вимоги закону, відповідач не надав.

Так, з матеріалів справи не вбачається факту того, що подання від 09.10.2014 року було отримано правоохоронними органами та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення.

Не було додано відповідачем таких доказів і до апеляційної скарги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду, викладена у виконавчому листі, носить зобов'язальний характер і не передбачає можливості звернення стягнення на майно чи кошти боржника. У той же час, застосування державним виконавцем положень п.11 ч.1 ст. 49, ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», як підставу закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, можлива лише при виконанні рішень майнового характеру, зокрема про стягнення грошових коштів або про звернення стягнення на майно.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року по справі № К/800/86/13.

З огляду на викладене, державним виконавцем безпідставно порушено встановлену частиною 3 статті 79 та статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» процедуру, що передує винесенню постанови про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 цього Закону.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 28 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №39829856 прийнята необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.