Ухвала суду № 55870554, 08.02.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

8 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Маринченка В.Л., -розглянувши заяву Львівської митниці ДФС (далі - Митниця) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року у справі за позовом приватного виробничого підприємства «Вибір» (далі - Підприємство) до Митниці про визнання рішення протиправним та стягнення коштів,

встановила:

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 листопада

2015 року скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року та постанову Харківського адміністративного апеляційного суду від 31 березня 2015 року в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь Підприємства надмірно сплачених податків та митних платежів і постановив нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову у цій частині. Зобов'язав Митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України сум надмірно сплачених податків та митних платежів та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві. У решті судові рішення залишив без змін.

Не погодившись з постановою Вищого адміністративного суду України, Митниця подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 248 Митного кодексу України (далі - МК), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 21 січня та 9 вересня 2014 року (справи №№ К/9991/80913/12, К/80021626/14 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Верховний Суд України вже вирішував питання усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом згаданих положень ПК та МК та пов'язаних з ними підзаконних нормативних актів, зокрема, у постанові від 25 листопада 2014 року

(справа № 21-207а14) вказав на те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платниками коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби України від 20 липня 2007 року № 618 та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Висновок Вищого адміністративного суду України щодо застосування зазначених у заяві норм матеріального права, викладений в постанові, про перегляд якої подано заяву, не суперечить правовому висновку, висловленому Верховним Судом України.

У заяві про перегляд не наведено суджень і аргументів про наявність підстав, які давали право касаційному суду відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року у цій справі.

Керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску справи за позовом приватного виробничого підприємства «Вибір» до Львівської митниці ДФС про визнання рішення протиправним та стягнення коштів до провадження Верховного Суду України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко