Ухвала суду № 55870530, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ К/9991/77805/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Селіванова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі №2а/1570/8733/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0001042302 від 17.10.2011 та №0001062302 від 17.10.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року у розмірі 2050687,00 грн., за результатами якої складено акт № 2644/2302/35855645 від 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 186.1 ст.186, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.7 ст.200. п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ. заявленого на розрахунковий рахунок у липні 2011 року в сумі 2050687 грн.; порушення п.200.1 ст.200 та п.200.4 б) ст.200, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за липень 2011 року (ряд. 19 декларації), який переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 12681 грн.; порушення п. 200.4 б) ст. 200 ПК України - завищений залишок від'ємного значення з ПДВ (ряд.24 декларації), який після бюджетного відшкодування за червень 2011 року переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1039508 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення рішення №0001062302 від 17.10.2011 та №0001042302 від 17.10.2011.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, виходив з того, що відповідачем не доведено порушень ВАТ «Дунайсудноремонт» за правочинами, укладеними з ПП «Сєллінг» (код 35321213), ТОВ «Транс Агенство сервіс» (код 36713483), ПП «БІ ЕМ Транзит» (код 34978322) норм податкового законодавства.

В силу положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, між позивачем та ПП «Сєллінг», ТОВ «Транс Агенство сервіс», ПП «БІ ЕМ Транзит» укладено правочини, виконання яких підтверджується документами, які є первинними в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наявні в матеріалах справи та були оцінені судом з дотриманням вимог ст.86 КАС України.

Виконання сторонами зобов?язань за вищезазначеними договорами підтверджено: за договором купівлі-продажу товарів від 10.02.2010 №7, укладеного з ПП «Сєллінг-2008»(35321213) та додаткової угоди до нього від 31.12.2010 № 1 копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних про перевезення товару, платіжних доручень про сплату позивачем вартості товару на користь ПП «Сєллінг-2008», оборотно-сальдової відомісті по рахунку 631 по контрагенту ПП «Сєллінг-2008»за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень 2011 року; за договором купівлі-продажу товарів від 29.04.2011 б/н, укладеного ВАТ з ПП «БІ ЕМ-Транзит» (34978322) копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних про перевезення товару, платіжних доручень про сплату позивачем вартості товару, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ПП «БІ EM-Транзит» за травень, червень, 2011 року, копією Договору суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011 № 2, укладеного ПП «БІ EM-Транзит» з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, акту приймання передачі майна по цьому договору від 01.05.2011 б/н та листа (додаток №1 до Договору) щодо дозволу власника майна на передачу майна у суборенду; за договором купівлі-продажу товарів від 01.10.2010 б/н, укладеного ВАТ «Дунайсудноремонт» з TOB «Транс Агентство Сервіс» (36713483) копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту TOB «Транс Агентство Сервіс» за жовтень, листопад, грудень 2010 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року,- копією листа TOB «Транс Агентство Сервіс» від 01.10.2010 № 02 про наявність у нього складу за адресою м.Одеса, вул. Новомосковська дор., 23/1 та копією Договору оренди від 01.05.2011 № 010511, укладеного між ОКП «Облагрообладнання» та TOB «Транс Агентство Сервіс» та Акта приймання-передачі до нього від 01.05.2011, копією Довіреності від 21.09.2010 № 2-Д щодо виконання дій від імені TOB «Транс Агенство Сервіс» заступником директора ОСОБА_4; реєстрами отриманих ВАТ «Дунайсудноремонт» податкових накладних за періоди жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року; копіями податкових декларацій з податку на додану вартість ВАТ «Дунайсудноремонт» за періоди жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року з додатками, копією акта приймання-передачі транспортних, вантажопідйомних та плавучих засобів до статутного фонду (капіталу) ВАТ «Дунайсудноремонт» від 31.07.2008 № 421; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ модель 55192, держ.номер ВН 7303СВ; копією Договору на перевезення вантажу від 01.03.2010 б/н, укладеного між ВАТ «Дунайсудноремонт» та TOB «Судноремонтне підприємство «Дунайсудносервіс» та актами виконаних робіт до цього договору від 31.03.2011 б/н, від 30.04.2011 б/н, від 30.06.2011 б/н, від 31.07.2011 б/н;- залізничними накладними від 10.05.2011 № 41337213, від 16.05.2011 № 41402587, від 16.05.2011 № 41809112, від 09.09.2010 № 46609541, від 28.10.2010 № 42520604, від 14.12.2010 № 42808070, від 11.02.2011 № 40397432, від 21.03.2011 № 40787442 та сертифікатами якості до них.

На підставі аналізу вищезазначених документів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «Сєллінг», ТОВ «Транс Агенство сервіс», ПП «БІ ЕМ Транзит», які були предметом перевірки.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

Крім того, зазначені вище первинні документи були дослідженні в ході проведення аудиторською фірмою «Діктум Фактум» судово - економічної експертизи, призначеної судом, згідно якої висновки акта Ізмаїльської Об'єднаної державної податкової інспекції від 30.09.2011 № 26442302/35855645 відносно завищення ВАТ «Дунайсудноремонт» бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого на розрахунковий рахунок за липень 2011 року в сумі 663414 грн., а також порушення п.п.200.4 б) ст.200 Податковою кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення за липень 2011 року (ряд. 19 декларації), який переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 12681,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення (ряд.24 декларації), який після бюджетного відшкодування за липень 2011 року переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1266430,00 грн. не відповідає фактичним обставинам та документам, що стосуються взаємовідносин поставки товарів на користь ВАТ «Дунайсудноремонт» постачальниками: ПП «Сєллінг-2008», TOB «Транс Агентство Сервіс» та ПП «БІ EM Транзит».

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Крім того, у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, доказів наявності таких обставин на підтвердження доводів відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів, суду не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун