Ухвала суду № 55870523, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/54821/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014у справі № 826/4565/14за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 за №0001911704/7577.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції шляхом скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0001911704/7577 від 19.10.2012 та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог чинного законодавства з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 26.06.2012 за №3128/17/4/НОМЕР_1;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.1 ст.176, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2011 рік на суму 718 901,08 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 137 185,42 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001911704/7577 від 19.10.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 135 280,86 грн. (з яких: 120 248,76 грн. - основний платіж та 15 032,1 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як замовником) та ФОП ОСОБА_5 (як постачальником/виконавцем) було укладено: договір поставки №01/10 від 01.10.2010, за умовами якого постачальник зобов'язується за дорученням замовника на власний ризик поставляти продукцію (продукти харчування, мука, та ін. товари за замовленням) за договірною ціною; договір на виконання робіт та послуг №9 від 02.01.2011, за умовами якого виконавець за дорученням замовника приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з консультування з питань комерційної діяльності та управління; договір на виконання робіт та послуг №101 від 01.10.2011, за умовами якого виконавець за дорученням замовника приймає на себе обов'язки по виконанню наступних робіт: з консультування з питань комерційної діяльності та управління в жовтні 2011 року, організації прибирання виробничих приміщень спецзасобами від жирових забруднень (без окреслення площі таких приміщень) та з відпрацювання бухгалтерських документів, проведення аудиту за 9-ть місяців 2011 року та надання зауважень і пропозицій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій, за встановлених обставин справи, дійшли висновку, що поданими позивачем доказами не підтверджено факт здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_5

Однак, колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, цим судом встановлено, що в обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 у справі №2а-11071/12/2670, якою задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000321704/886 від 24.02.2012. Вказаним судовим рішенням, на думку позивача, встановлено, що передані ФОП ОСОБА_5 товари, послуги придбавалися ним з метою використання у власній господарській діяльності.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з такими доводами позивача, оскільки дійшов висновку, що обставини, які встановлені судом у справі №2а-11071/12/2670, стосуються взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5 за період з 01.12.2010 по 31.10.2011, за який податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, оформлену актом від 01.02.2012 за №748/17/4/НОМЕР_1.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 у справі №2а-11071/12/2670 не дослідив та, як наслідок, не надав належної правової оцінки доказам, поданим позивачем на підтвердження реальності спірних операцій з ФОП ОСОБА_5

При цьому, суд апеляційної інстанції не усунув вказаних недоліків та не встановив, чи були предметом перевірки, за результатами якої складено акт №748/17/4/НОМЕР_1 від 01.02.2012, та, як наслідок, чи були предметом дослідження та чи були встановлені судом під час розгляду адміністративної справи №2а-11071/12/2670 обставини реальності спірних операції позивача з ФОП ОСОБА_5, які є предметом дослідження у даній справі.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Недотримання судами першої й апеляційної інстанцій вимог наведених норм призвело до неповного з'ясування обставин, які входять до предмету доказування як істотні, оскільки мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи судам необхідно перевірити та надати правову оцінку доводам позивача щодо наявності чинної постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 у справі №2а-11071/12/2670, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000321704/886 від 24.02.2012, та встановити, чи були предметом дослідження під час розгляду справи №2а-11071/12/2670 та чи встановлені вказаним судовим рішенням обставини реальності спірних операції позивача з ФОП ОСОБА_5, які є предметом дослідження у даній справі.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції (які не дають можливість досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті справи.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний