Ухвала суду № 55870509, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/12702/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" звернулося в суд з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05.05.2014 року за № 0000222210.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акту № 03/14/36053445 від 10.04.2014 року про проведення перевірки стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи ТОВ "Дніпровський трубний завод" є безпідставними та суперечать положенням законодавства. Позивач зазначає, що під час митного оформлення товару за митними деклараціями, вказаними у табл. № 2 до акту перевірки від 10.04.2014 року підприємство надало митниці усі необхідні та достатні документи, які вимагає діюче законодавство для митного оформлення імпортного товару, у т.ч. й документи, які підтверджують розподілення транспортних витрат (виділення вартості транспортних витрат на транспортування товару після ввезення на митну територію України). Також позивач не погоджується з позицією відповідача, що розподілення транспортних витрат на витрати за межами країни та витрати в межах країни, повинно бути відображено обов'язково в одному документі - акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тобто що первинний документ може бути тільки один. ТОВ "Дніпровський трубний завод" зазначає, що приведені дані в таблиці № 3 акту перевірки від 10.04.2014 року, спростовуються документами, які були надані Дніпропетровській митниці.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.05.2014 року № 0000222210, яким ТОВ "Дніпровський трубний завод" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134118,80 грн., з яких: за основним платежем 107295,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26823,76 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 10.04. 2014 року складено акт № 03/14/36053445 про проведення перевірки стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи ТОВ "Дніпровський трубний завод".

За результатами вказаної перевірки відповідачем встановлено наступні порушення законодавства України: частини другої статті 52 Митного кодексу України, в результаті чого занижено суму митної вартості товарів, як бази оподаткування податком на додану вартість, згідно наведених декларацій у таблицях № 2 та № 3; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезенні, згідно наведених декларацій у таблицях № 2 та № 3.

Позивачем 18.04.2014 року було подано письмові заперечення за вих. № 12041785 від 17.04.2014 року на акт перевірки № 03/14/36053445 від 10.04.2014 року, проте, листом за вих. № 2423/10/04-36-2210-11 від 28.04.2014 року, у задоволенні заперечень ТОВ "Дніпровський трубний завод" було відмовлено.

Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 05.05.2014 року за № 0000222210 винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р", яким ТОВ "Дніпровський трубний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів, код бюджетної класифікації 14010300, (028)" на 134118,80 грн., з яких: за основним платежем + 107295,04 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26823,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведена правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, в пункті 3.1 акту перевірки № 03/14/36053445 від 10.04.2014 року вказано, що в порушення частини другої статті 52 Митного кодексу України, при самостійному визначенні митної вартості, підприємством не були надані достовірні, повні та об'єктивні відомості про митну вартість товару, що призвело до її заниження у сумі 65659,60 грн. та 470815,61грн.

На думку відповідача вся сума транспортних витрат (як поза територією України, так і в межах території України) повинна була бути включена до митної вартості товару.

Пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Пунктом 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Дніпровський трубний завод" під час митного оформлення товару, за митними деклараціями, вказаними у табл. № 2 до акту перевірки № 03/14/36053445 від 10.04.2014 року, надало до митниці документи, які підтверджують розподілення транспортних витрат (виділення вартості транспортних витрат на транспортування товару після ввезення на митну територію України).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що з експедиторами, які перевозили імпортний товар, оформлений за митними деклараціями, представленими у табл. № 2 до акту перевірки № 03/14/36053445 від 10.04.2014 року, у позивача були укладені договори на транспортно-експедиційні послуги, а саме з ТОВ "Компанія "Евротехмаш" - договір № ЕТМ-М 117 від 02.02.2012 року; з ФОП ОСОБА_4 - договір № 09/11-12 від 09.11.2012 року; з ТОВ "Гранд Лоджистікс Кампані" - договір № 2011 від 20.11.2012 року; з ФОП ОСОБА_5 - договір № 18/02-3 від 18.02.2013 року; з ФОП ОСОБА_6 - договір № 101м від 18.02.2013 року; з ТОВ "Корн" - договір № 1 від 30.01.2013 року; з ТОВ "Корн" - договір № 1 від 28.03.2013 року; з Компанією "Odyssey Shipping Service LLC" - договір № OSS-000201-1/13 від 12.06.2013 року; з ТОВ "Техпроект" - договір б/н від 13.11.2013 року; з ПП "Дніпро-трейд" - договір № 21/11 від 21.11.2013 року.

По факту виконання транспортно-експедиційних робіт підписані акти приймання-передачі виконаних робіт. До актів, як їх невід'ємна частина, додавалися Довідки про розподілення транспортних витрат. Такі довідки додавалися до кожної митної декларації.

Ці довідки транспортно-експедиційних компаній, обов'язково використовуються при митному оформленні товару, та зазначаються у графі 44 митної декларації, їх електронні копії, разом з митною декларацією, зберігаються в Митній службі України.

Відповідачем у акті перевірки № 03/14/36053445 від 10.04.2014 року зазначено, що розподілення транспортних витрат на витрати за межами країни та витрати в межах країни, повинно бути відображено обов'язково в одному документі - Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно пункту а) статті 1 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року (Україна бере участь у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, згідно Закону України "Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975 року) " від 15.07.1994 № 117/94-ВР) термін "операція МДП" означає перевезення вантажу від митниці місця відправлення до митниці місця призначення з дотриманням процедури, так званої процедури МДП, встановленої у цій Конвенції.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій з відображення транспортних послуг є належні первинні документи, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конкретної господарської операції.

Для бухгалтерського обліку господарських операцій з транспортування імпортованого товару, зокрема для розподілення вартості транспортних послуг на вартість транспортних послуг за межами України (та вартість яка додається до фактурної вартості імпортного товару та створює митну вартість імпортного товару) та вартість транспортних послуг в межах митної території України (та вартість яка не включається до митної вартості імпортного товару) позивач керувався сукупністю первинних документів: актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг); довідками перевізника про розподілення вартості транспортних витрат (які є обов'язковим додатком і до кожної митної декларації і до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач належним чином оформив первинними документами здійснені господарські операції, правомірно відобразив результати цих операцій у податковому обліку, зокрема щодо вартості вказаних послуг на митній території України та поза її межами, а відтак не порушував частину другу статті 52 Митного кодексу України та не занижував суму митної вартості товарів на 65659,60 грн.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до акту перевірки № 03/14/36053445 від 10.04.2014 року, при визначенні митної вартості товару, на думку відповідача, підлягає застосуванню не перший - основний метод визначення митної вартості, а шостий - резервний метод. В результаті застосування першого - основного методу, визначена митна вартість товару занижена на суму 470815,61 грн.

Крім того, судами встановлено, що між ТОВ "Дніпровський трубний завод" (Покупець) та Компанією UNI TUBE LTD (Китай) (Постачальник) 03.06.2010 року укладено контракт № 100603 поставку товару - труби бурильні безшовні із чорних металів, різних діаметрів, відповідно до умов якого найменування, ціна, кількість товару визначається у відповідній специфікації до цього контракту, яка є його невід'ємною частиною та копії яких долучені до матеріалів справи.

На виконання умов вказаного контракту був поставлений товар, на який оформлені митні декларації: № 110000013/2011/316332 від 08.09.2011 року; № 110070000/2012/310327 від 08.05.2012 року; № 110070000/2012/317840 від 26.07.2012 року;

При митному оформлені товару, який був завезений згідно комерційного рахунку UT100603-08 від 18.07.2011 року, самостійно визначену згідно статті 52 Митного кодексу України та заявлену позивачем у митній декларації № 110000013/2011/316294 від 07.09.2011 року митну вартість 2295,00 USD за тонну, Дніпропетровська митниця своїм рішенням про визначення митної вартості товарів № 110000013/2011/301287/2 від 07.09.2011 року підвищила до 2880,00 USD за тонну і здійснила митну очистку товару на імпорт, який був завезений згідно комерційного рахунку UT100603-08 від 18.07.2011 року, за цією ціною згідно ВМД № 110000013/2011/316332 від 08.09.2011 року.

При ввезені наступної партії товару, згідно рахунку № UT100603-312 від 12.03.2012 року позивачем знову була самостійно визначена, згідно статті 52 Митного кодексу України, та заявлена у митній декларації № 110070000/2012/310327 митна вартість 2300,00 USD за тонну.

ТОВ "Дніпровський трубний завод" звернулося до Дніпропетровської торгово-промислової палати і отримало та представило до відділу митних платежів Дніпропетровської митниці разом з митною декларацією висновок експерта № ГО-3236 від 08.05.2012 року про те, що ринкова вартість заявлених до оформлення бурильних труб, які поставляються згідно контракту № 100603 від 03.06.2010 року є 2300,00 USD за тонну.

Дніпропетровською митницею було здійснено оформлення товару, який був завезений згідно рахунку № UT 100603-312 від 12.03.2012 року, за ціною 2300,00 USD за тонну, як це вказав позивач. Аналогічно було проведено митне оформлення товару згідно митних декларацій № 110070000/2012/317840 від 26.07.2012 року, який був завезений згідно рахунку № UT100603-L від 12.06.2012 року за ціною 2300,00 USD за тонну.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з статтею 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, резервний метод визначення митної вартості оцінюваних товарів застосовуються тільки у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу. В той же час, позивач при оформленні спірних декларацій використав основний метод визначення митної вартості товару і ця вартість прийнята інспектором митниці.

Нормами законодавства не передбачено безпосередньої залежності при визначенні митної вартості товарів певної поставки від визначеної митної вартості за попередніми поставками товарів. Процедура митного оформлення товарів за конкретною поставкою товарів здійснюється безпосередньо з урахуванням всіх обставин існуючих на час здійснення такої процедури.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час митного оформлення митних декларацій, так і під час перевірки позивач надав, усі документи, які необхідні і достатні для митного оформлення, у зв'язку з чим не порушував частину другу статті 52 Митного кодексу України та не занижував суму митної вартості товарів на 470815,10 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: