Ухвала суду № 55870445, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/7396/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року

у справі № 804/5535/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпрометалсервіс» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дніпрометалсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції

В запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Дніпрометалсервіс» посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «Дніпрометалсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення експортних операцій за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2013 року № 1130/221/01881051.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпунктів 14.1.179, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на додану вартість в сумі 2 367 967,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 3 883,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013 року № 0002212305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 367 967,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 183 983,50 грн., № 0002222305, яким ПАТ «Дніпрометалсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 3 883,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України передбачено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 39.1 статті 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 39.2 статті 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пункту 39.11 статті 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Пунктом 39.14 статті 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дніпрометалсервіс» у період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року придбано у ТОВ «СТАЛЬ» олію соняшникову нерафіновану для харчової промисловості на суму податку на додану вартість - 2 425 906,69 грн.

Придбаний товар у вказаного контрагента позивачем реалізовано на експорт - HETTERINGTON GROUP LTD. Vanterpool Plaza, P.O.Box 873 Wickhams Cay 1, Road Town, Tortola.British Virgin Islands, відповідно до контракту від 11.06.2012 року № 35/193/4.

З матеріалів справи вбачається, що сума придбаного товару (з урахуванням податку на додану вартість) становить 14 555 440,14 грн., а сума реалізації - 12 168 597,95 грн., що на думку відповідача ставить під сумнів правомірність формування позивачем даних податкового обліку.

Слід зазначити, що власне збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції. Податкове законодавство не містить положень, що дають можливість контролюючому органу оцінювати здійснені платником витрати по сплаті податку на додану вартість у ціні товару з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв'язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може вважатися підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності сформованих позивачем податкових зобов'язань за операціями на експорт товару із застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 0% та необґрунтованістю прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а на постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак