Ухвала суду № 55870359, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/27368/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, третя особа державний реєстратор Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценко Павло Геннадійович, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 пред'явив позов до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, третя особа державний реєстратор Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценко П.Г. про визнання рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Луценка П.Г. від 26 січня 2015 року № 18858763 про відмову у державній реєстрації квартири протиправними; зобов'язання відповідача зареєструвати квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Луценка П.Г. від 26 січня 2015 року № 18858763 про відмову у державній реєстрації квартири. Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2014 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2014 року у справі № 646/7271/13 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Харківської міської ради, третя особа Перша Харківська державна нотаріальна контора, Державна реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом встановлено факт, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним братом ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_4. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

20 січня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Луценка П.Г. від 26 січня 2015 року №18858763 відмовлено ОСОБА_4 у державній реєстрації вказаної квартири.

Підставою для відмови у державній реєстрації права власності державним реєстратором вказано невідповідність документів заявника, наданих реєстратору, зокрема дублікат свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24 січня 2003 року, виданий 08 вересня 2003 року ОПЖФ ДП «Харківський завод транспортного устаткування», зареєстрований в електронному реєстрі прав на нерухоме майно 15 жовтня 2003 року, не відповідає інформації, викладеній в довідці КП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації», де вказано, що дублікат свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24 січня 2003 року видано 23 березня 2007 року, тобто вже після смерті ОСОБА_7

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на частину 9 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Оскільки рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2014 року по справі № 646/7271/13, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, набрало законної сили та не скасоване, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок № 868).

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно пункту 13 Порядку заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Частинами 2, 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею18 цього Закону; надає інформацію з Державного реєстру права бо відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для відмови у державній реєстрації права власності державним реєстратором вказано невідповідність документів заявника, наданих реєстратору, зокрема дублікат свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24 січня 2003 року, виданий 08 вересня 2003 року ОПЖФ ДП «Харківський завод транспортного устаткування», зареєстрований в електронному реєстрі прав на нерухоме майно 15 жовтня 2003 року, не відповідає інформації, викладеній в довідці КП «Харківського міського бюро технічної інвентаризації», де вказано, що дублікат свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 24 січня 2003 року видано 23 березня 2007 року, тобто вже після смерті ОСОБА_7

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано до реєстраційної служби в якості додатку до заяви про реєстрацію прав та їх обтяження дублікат свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 2003 року № НОМЕР_1, виданий 08 вересня 2003 року, який зареєстровано в державному реєстрі 15 жовтня 2003 року.

Також в свідоцтві про право на спадщину за законом від 09 лютого 2004 року зазначено, що квартира належить спадкодавцю на підставі дублікату Свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 2003 року № НОМЕР_1, виданого Органом приватизації житлового фонду ДП «Харківський завод транспортного устаткування», дублікат видано 08 вересня 2003 року.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2014 року визнано право власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1.

Враховую вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права та прийшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Луценка П.Г. від 26 січня 2015 року № 18858763 про відмову у державній реєстрації квартири та зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2014 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: