Ухвала суду № 55870340, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/25800/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Тягушева Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м. Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач, ВАТ «Запоріжжяобленерго») звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001260805 від 04.11.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач у повному обсязі та у встановлені строки виконував податкові зобов'язання, податковий борг відсутній, а отже, висновки податкового органу викладені акті перевірки № 225/08-05/00130926 від 19.10.2011 року є не обґрунтованими та безпідставними, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням №0001260805 від 04.11.2011 року.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, на підставі наявних у контролюючого органу повноважень та у зв'язку з виявленими під час перевірки ВАТ «Запоріжжяобленерго» порушень вимог податкового законодавства. У позивача наявний податковий борг, у зв'язку з чим проведення операцій в особових рахунках платника податків здійснюється в хронологічному порядку через зарахування самостійно сплаченої платником суми податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу, внаслідок чого узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2011 року позивачем сплачено з затримкою більше 30 календарних днів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем правомірно.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

12.10.2011 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з 30.03.2011 року по 22.09.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 19.10.2011 року № 225/08-05/00130926 (а.с.10-13), в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2011 року №9001433238 від 21.03.2011 року в сумі 8190423 грн. з затримкою більше 30 календарних днів.

Зокрема зазначено, що сплату поточних податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2011 року позивач здійснював наступним чином:

- платіжним дорученням № 14457 від 26.08.2011 року на суму 598644,23 грн. з призначенням платежу «ПДВ за липень 2011 року»,

- платіжним дорученням № 14530 від 29.08.2011 року на суму 630000,00грн. з призначенням платежу «ПДВ за липень 2011 року»,

- платіжним дорученням № 15763 від 16.09.2011 року на суму 1000000,00грн. з призначенням платежу «аванс податок на додану вартість за серпень 2011 року»,

- платіжним дорученням № 16211 від 21.09.2011 року на суму 3000000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2011 року»,

- платіжним дорученням № 16322 від 22.09.2011 року на суму 3 350 000,00грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2011 року»

Податковий орган самостійно розподілив сплачені позивачем кошти за лютий 2011 на погашення існуючого у товариства податкового боргу за минулі періоди.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 04.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001260805, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1638084,60 грн. протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

В податковій декларації з податку на додану вартість від 21.03.2011 року за лютий 2011 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 8190423,00 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року у справі № 2а-0870/8337/11, від 21.06.2012 року у справі № 2а-0870/8975, від 03.12.2013 року у справі № 2а-0870/1152/11 встановлено правомірність та своєчасність оплати позивачем податкових зобов'язань за лютий 2011 року згідно наступних платіжних доручень:

- № 4205 від 22.03.2011 року на суму 1300000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 року»;

- № 4296 від 23.03.2011 року на суму 1100000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 року»;

- № 4306 від 23.03.2011 року на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 року»;

- № 4327 від 24.03.2011 року на суму 1150000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 року»;

- № 4375 від 25.03.2011 року на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 року»;

- № 4409 від 28.03.2011 року на суму 1980000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 року»;

- № 4432 від 29.03.2011 на суму 660 423,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 року».

Враховуючи те, що вищевказані судові рішення набрали законної сили, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що позивач у повному обсязі та у встановлені строки виконував податкові зобов'язання, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосуванню штрафних санкцій.

Крім того, суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що ним правомірно здійснювалися операції в особових рахунках платника податків в хронологічному порядку через зарахування самостійно сплаченої платником суми податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу за постановою Верховного Суду України від 01.09.2009 року у справі № 5/325-5/329, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням відповідача від 22.06.2012 року, на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № 2а-0870/7247/11, списано податковий борг ВАТ «Запоріжжяобленерго», який виник станом на 12.09.2009 року з урахуванням пені станом на 22.06.2012 року у сумі 47324886,34 грн., у тому числі 37809687,50 грн. з податку на додану вартість, 9515198,84грн. пені., в тому числі і той, що виник на підставі постанови Верховного Суду України від 01.09.2009 року у справі № 5/325-5/329.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, у позивача був відсутній податковий борг за минулі періоди, а також той, що виник на підставі постанови Верховного Суду України від 01.09.2009 року, оскільки такий був списаний, а тому дії відповідача щодо зарахування поточних платежів у рахунок минулих зобов'язань є протиправними.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що у ВАТ «Запоріжжяобленерго», станом на момент виникнення спірних правовідносин був відсутній податковий борг, позивачем у повному обсязі та у встановлені строки виконувались податкові зобов'язання за лютий 2011 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішенням № 0001260805 від 04.11.2011 року є протиправним.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог; в іншій частині оскаржувані судові рішення не переглядались.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 2а-0870/11635/11 - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 15.02.2016 року.