Ухвала суду № 55870338, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/9991/95903/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Латишева Л.П.,

за участю:

представника відповідача - Дмитренка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року

у справі № 2-а-10957/10/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби)

за участю третьої особи: Державної податкової адміністрації в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі - відповідач), за участю третьої особи - Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі - третя особа), про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000621610/0 від 22 липня 2010 року, №0000621610/1 від 19 жовтня 2010 року, № 0000621610/2 від 10 листопада 2010 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 07 грудня 2010 року за вих. № 21/1400).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0000621610/0 від 22 липня 2010 року, № 0000621610/1 від 19 жовтня 2010 року, № 0000621610/2 від 10 листопада 2010 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», посилаючись на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі його правонаступником - СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка декларації з податку на додану вартість ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» за листопад 2009 року, за результатами якої складений акт №430/16-1/00131713 від 09 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у невключенні позивачем до складу податкових зобов'язань за листопад 2009 року податку на додану вартість у розмірі 166666,67 грн. по господарських операціях з ПП «Фермер-Торг-Плюс».

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз ДПА України по декларації за листопад 2009 року встановлено розбіжності по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Фермер-Торг-Плюс», оскільки вказане підприємство у складі податкового кредиту за вказаний податковий період по господарських операціям з позивачем задекларувало показник у розмірі 166666,67 грн., тоді як позивач не відобразив своїх податкових зобов'язань по вказаному контрагенту.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення від 22 липня 2010 року за вих. №03/08-1188, в яких позивач повідомив СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про відсутність будь-яких відносин з ПП «Фермер-Торг-Плюс», які податковим органом були залишені без розгляду (відповідь від 28 липня 2010 року за вих. № 23083/10/16750).

22 липня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000621610/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 250000,00 грн., у тому числі: 166666,67 грн. - за основним платежем, 83333,33 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, в податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000621610/1 від 19 жовтня 2010 року, № 0000621610/2 від 10 листопада 2010 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган не довів факту наявності у ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» господарських відносин з ПП «Фермер-Торг-Плюс» у листопаді 2009 року, тоді як позивач підтвердив належними та допустимими доказами факт відсутності будь-яких господарських відносин з вказаним підприємством, які відповідачем не досліджувалися з огляду на вид проведеної перевірки - камеральної, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 цієї статті встановлено підстави самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків. Однією з таких підстав є випадок, коли контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону).

При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Отже, передумовою для здійснення контролюючим органом донарахування податкових зобов'язань є виявлення ним під час проведення камеральної перевірки такої арифметичної або методологічної помилки, яка призвела до певного наслідку - заниження або завищення податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена саме камеральна перевірка ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» без перевірки будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували (спростовували) обов'язок позивача формувати податкові зобов'язання по контрагенту ПП «Фермер-Торг-Плюс» у листопаді 2009 року.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що відсутність господарських відносин між позивачем та ПП «Фермер-Торг-Плюс» підтверджується: відповідями банківських установ, у яких у позивача відкриті розрахункові рахунки, про те, що на рахунки ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» кошти від ПП «Фермер-Торг-Плюс» не надходили (т.1 арк. справи 109-117, т.5 арк. справи73-76); реєстрами отриманих та виданих накладних ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (т.1 арк. справи 118-250, т.2 арк. справи 1-250, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-250, т.5 арк. справи 1-42), які відповідачем не досліджувалися.

Крім іншого, матеріали справи містять відповідь ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» від 27 січня 2010 року за вих. № 03/08-141, надану на запит СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 14 січня 2010 року за вих. № 510/10/16-1-50, у які позивач повідомляв податковий орган про те, що будь-яких договірних відносин та господарських операцій з ПП «Фермер-Торг-Плюс» у ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» не було, а також про те, що дані декларації з податку на додану вартість ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» за листопад 2009 року відповідають аналітичному обліку товариства і підтверджуються відповідними документами та розрахунками (т.1 арк. справи 43-44).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт договірних та господарських операцій між позивачем та ПП «Фермер-Торг-Плюс» податковим органом надано не було.

Крім іншого, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2011 року про витребування документів ДПІ у Приморському районі м. Одеси (орган державної податкової служби, на обліку у якого перебуває ПП «Фермер-Торг-Плюс») надала відповідь, що будь-які документи, які б підтверджували факт господарських відносин між ПП «Фермер-Торг-Плюс» та ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», як-то: реєстри отриманих та видвних податкових накладних, податкові накладні, на підставі яких ПП «Фермер-Торг-Плюс» сформувало податковий кредит у листопаді 2009 року, тощо у податкового органу відсутні (т.5 арк. справи 67).

За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна