Постанова № 55870255, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2016 р. м. Київ К/800/246/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді: Калашнікової О.В.,

суддів: Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.,

при секретарі: Маджар О.М.,

за участю

представника позивача Рак В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року у справі № 813/7860/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" до Державної екологічної інспекції в Львівській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" звернулося з позовом до Державної екологічної інспекції в Львівській області в якому просило: визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Львівській області по складанню та направленню на адресу "Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" претензії №1009 від 19.09.2013 та по складанню розрахунку розміру відшкодування-збитків до претензії №1009 від 19.09.2013р.; визнати протиправною та скасувати вимогу Державної екологічної інспекції у Львівській області, викладену у формі претензії від №1009 від 19.09.2013р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані дії та вимога прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права, а тому є незаконними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області з 07.08.2013р. по 27.08.2013р. проведена планова перевірка дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Яричів" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено Акт № 1581/04/.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 06.09.2013 р. складений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) для видобування прісної підземної води ТзОВ "Яричів" з власного підземного водозабору розташованого на території Новояричівської селишної ради на суму 408617,77 грн. та скеровано 19.09.2013 року позивачеві претензію №09-8702 про відшкодування збитків у сумі 408617,77 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Підставою для складання спірного розрахунку та направлення позивачеві претензії став викладений у акті перевірки висновок відповідача про здійснення позивачем з 08.08.2011р, по 08.05.2012р. забору 8579 тис. м. куб підземних вод загальнодержавного значення при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням права державної власності на надра та порушенням вимог статей 19, 23, 65 Кодексу України про надра, чим заподіяно державі збитків в сумі 408617,77 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що товариство не перевищує встановлену статтею 23 Кодексу України про надра продуктивність водозабору підземних вод (300 куб. м на добу) для господарсько-побутових потреб, а тому має право видобувати воду без спеціального дозволу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статей 46, 48 ВК водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 ВК).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21).

Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».

Суди встановили, що позивачем (Орендодавець) з товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" (Орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень №140910 від 14.09.2010р. згідно п.1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Приміщення, яке знаходиться за адресою: 80463, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, с. Старий Яричів, вул. Заводська 1.

Відповідно до п.6.4.3. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2011р.) до обов'язків орендодавця відноситься обов'язок передати, з метою усунення перешкод в можливості здійснювати Орендарем його господарської діяльності, Орендарю приміщення, у належному стані, придатному для використання за цільовим призначенням, вказаним у п.2.1. даного Договору, у тому числі, своїми силами та за свій рахунок забезпечити належне водопостачання.

Відповідно до п.2.1. (в редакції від 31.08.13р.) Приміщення надається Орендарю для здійснення останнім господарської діяльності по виробництву кондитерських виробів (зокрема, але не виключно: печива, крекерів, тортів, тістечок і т.д.). Згідно п.5.1. Договору Платежі за водопостачання, водовідведення та витрати за викиди в атмосферу обраховуються на підставі наданих даних Орендарем за відповідний період та сплачуються за рахунок Орендодавця.

Водопостачання Товариства здійснюється: підземний водозабір питної води - дві свердловини, які знаходяться на відстані 2,3 км на схід від виробничої площадки. Приймач стічних вод після очисних споруд повної біологічної очистки - канал Яричівський, лівий берег.

Водопостачання та водовідведення підприємства здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 1 червня 2009 року №Укр-1929-09/266, з терміном дії до 8 травня 2012 року, виданого Державним управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області. Ліміт забраної води із підземних джерел - 27,746 тис. куб. м/рік, 87,49 куб. м/добу, з них: на господарські потреби - 5,746 тис. куб. м/рік, 24,62 куб. м/добу; на виробничі потреби - 22,0 тис. куб. м/рік, 62,84 куб. м/добу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб. м на добу мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Отже, оскільки товариство використовувало воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничих, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, вказавши на не обов'язковість наявності спеціального дозволу на користування надрами.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка відображена в постанові від 29 вересня 2015 року по справі №21-1701а15.

З огляду на наведене, ухвалені по справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року у справі № 813/7860/13-а скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Головуючий суддя

Судді: