Ухвала суду № 55870164, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/17334/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомрай» (далі - Товариство) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 813/6469/13-а за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ),

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо відмови у реєстрації як платника податку на додану вартість та зобов'язання ДПІ видати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Зазначило, що подавало до ДПІ належним чином оформлені реєстраційні заяви платника податку на додану вартість у зв'язку з тим, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, нарахована (сплачена) протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 300 000,00 грн.

21 жовтня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 30.11.2012, 13.12.2012 та 12.06.2013 року Товариство подало до ДПІ реєстраційні заяви платника податку на додану вартість, в яких просило зареєструвати його платником податку на додану вартість відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, нарахована (сплачена) Товариством протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 300 000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).

10 грудня 2012 року, 20 грудня 2012 року, 19 червня 2013 року ДПІ повідомила Товариство про те, що воно не може бути зареєстроване платником податку на додану вартість, оскільки підприємством не підтверджено загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), не правильно заповнено розділ 6 (бажана дата реєстрації (перереєстрації) платником податку на додану вартість) та розділ 13 (відомості про відповідальних осіб платника). У заяві від 30.11.2013 не зазначено номер реєстрації та дату взяття на облік в ДПС, а також запропоновано подати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.7 статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до п. 183.14 ст. 183 Податкового кодексу України форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 3.9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 1394 від 7.11.2011 (далі - Положення № 1394) якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних

осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством при подачі реєстраційних заяв не була підтверджена загальна сума від здійснення операцій, не вірно заповнені розділи 6, 13 заяв, у зв'язку з чим заяви Товариства не відповідають вимогам ст. 183 Податкового кодексу України та п. 3.8 Положення № 1394.

Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для реєстрації Товариства платником податку на додану вартість та видачі відповідного свідоцтва, згідно заяв від 30.11.2012, 13.12.2012, 12.06.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомрай» відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.