Ухвала суду № 55870085, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ К/800/4216/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012

у справі № 2а-1970/2345/11 (№95911/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0001672305.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Тернопільською ОДПІ Тернопільської області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства «Торговий дім «Теркурій» за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 17.12.2010 № 12933/23-522/33768503. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягали у невключенні позивачем до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 в сумі 12858,9 грн. При цьому податковий орган виходить з того, що 04.02.2009 ФОП ОСОБА_2 знято з обліку;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягали у неправомірному включенні підприємством до складу валових витрат витрат в сумі 1858535 грн., в т.ч.: за ІV квартал 2009 року - в сумі 1117982,5 грн., за І квартал 2010 року - в сумі 647639,3 грн., за ІІ квартал 2010 року - в сумі 92913 грн., не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Викладені в акті від 17.12.2010 № 12933/23-522/33768503 висновки про вказані порушення слугували підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішення від 11.01.2011 № 0001392305/0 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 584811,25 грн., в т.ч.: 467849 грн. основного платежу та 116962,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 91091,8 грн. за основним платежем та в сумі 22772,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0001672305 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 470946,55 грн., в т.ч.: 376757 грн. основного платежу та 94189,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З метою з'ясування обставин у справі, що мають значення для справи, судом першої інстанцій ухвалою від 03.10.2011 призначена судово-економічна експертиза, відповідно до висновку якої від 21.02.2012 № 1444 документально не підтверджуються висновки акту перевірки від 17.12.2010 № 12933/23-522/33768503 щодо завищення підприємством задекларованих показників валових витрат за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 в загальній сумі 1858534,8 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що первинні документи щодо реального здійснення операцій з контрагентами, на підставі яких сформовано позивачем валові витрати за ІV квартал 2009 року, за І та ІІ квартали 2010 року відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 XIV. Суди також виходили з того, що строк позовної давності за зобов'язаннями позивача перед ФОП ОСОБА_2 не сплинув.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закону № 334/94-ВР) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Для віднесення сум грошових зобов'язань до «безповоротної фінансової мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Згідно з пунктом 1.25. ст. 1 Закону № 334/94-ВР заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, віднесена до безнадійної заборгованості.

Підпункт 1.22.1 п. 1.22 ст. 1Закону № 334/94-ВР передбачає підставу віднесення «безнадійної заборгованості» до «безповоротної фінансової допомоги» - закінчення строку позовної давності за заборгованістю платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач вважає кредиторську заборгованість позивача безнадійною заборгованістю, яка, своєю чергою, належить безповоротної фінансової допомоги, у зв'язку із закінченням строку позовної давності за зобов'язаннями щодо оплати придбаного у ФОП ОСОБА_2 товару в сумі 12858,9 грн. на підставі податкової накладної від 07.07.2008 № 01/07-01.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Тільки після закінчення строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами попередніх інстанцій встановлено, а відповідачем не спростовано, що строк позовної давності щодо виконання зобов'язань позивача перед ОСОБА_2 станом на момент проведення перевірки (17.12.2010) не настав.

Виключення з єдиного державного реєстру суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 04.02.2009 не є підставою для висновку про закінчення строку позовної давності та припинення зобов'язань контрагентів перед вказаною особою.

Пункт 1.25. ст. 1 Закону № 334/94-ВР, на який також посилається відповідач, безнадійною визначає заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що положення п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР стосуються заборгованості платників податку, які були оголошені банкрутами або ліквідовані, і не поширюються на кредиторську заборгованість позивача перед такими особами.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що висновки податкового органу щодо вчинення позивачем порушень п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР є помилковими.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР забороняв віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Виходячи з положень вищевказаних норм законів відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення понесених витрат до складу валових витрат.

Судами попередніх інстанцій в результаті дослідження первинних документів (договори, накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо) за операціями, витрати за якими віднесені позивачем до складу валових витрат у за ІV квартал 2009 року, за І та ІІ квартали 2010 року, оцінені такі документи як такі, що відповідають дійсності і підтверджують фактичне здійснення операцій з контрагентами.

Посилання податкового органу в підтвердження факту вчинення позивачем порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР на заниження позивачем витрат в сумі 585210 грн. за 2008 рік та в сумі 896098 грн. за І квартал 2009 року судами спростовано.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у зв'язку із самостійним виявленням помилок щодо невключення в декларації за 2008 рік до складу валових витрат витрат в сумі 585210 грн. та в декларації за І квартал 2009 року - витрат в сумі 896098 грн. здійснено відповідні виправлення в декларації за 2009 рік та за ІІ квартал 2010 року відповідно до абз. 2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Враховуючи недоведеність податковим органом факту вчинення позивачем порушень Закону № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також з огляду на висновки судово-економічної експертизи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0001672305.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні справи повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини. Підстав для задоволення касаційної скарги, яка не містить обґрунтованих доводів та посилань на обставини, що могли б поставити під сумнів правильність та повноту встановлення судами обставин та їх оцінки, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун