Ухвала суду № 55870058, 12.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 лютого 2016 року м. Київ К/800/3444/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області в якому просив визнати дії відповідача незаконними та скасувати наказ останнього від 24 вересня 2015 року № 186 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - спірний наказ).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та задовольнити позов.

Так, за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як правильно встановлено судами, позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив визнати його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

Спірним наказом відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з огляду на відсутність підстав, передбачених пунктами 1, 13, 14 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року 3671-VІ "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погордився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встанови і правильно виходив з того, що позивачем не наведено фактів та обставин, які можна розцінювати як переконливі докази обґрунтованих його побоювань стати жертвою переслідувань та котрі впливають на наслідки прийнятого відповідачем рішення. Причини, які позивач має щоб залишитись в Україні не пов'язані з його обґрунтованими побоюваннями стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідування, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

За наведених обставин суди дійшли висновку, що відповідач, видаючи спірний наказ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Такий висновок судів узгоджується з обставинами справи, встановленими під час її розгляду і нормами матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми суддя-доповідач, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, здійснює перевірку доводів касаційної скарги та аналізує зміст оскаржуваних судових рішень, з огляду на їх законність та обґрунтованість, тобто фактично здійснює перевірку того, чи ґрунтуються їх висновки, зроблені під час розгляду справи, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, а також чи ухвалені вони відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування наказу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк