Ухвала суду № 55869984, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/22390/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Костенка В.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року

у справі № 823/3918/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» далі по тексту - позивач, ТОВ «Октан Трейд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Октан Трейд» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Октан Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Талис Плюс» за період з 01.06.2014 року до 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 04.09.2014 року № 322/23-01-22-01/37106146.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2014 року на суму 2 837 308,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 року № 0002922301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 837 308,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 418 654,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без з мін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 5.4.1-5.4.3 пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року № 805/15496, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900; маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом; маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Октан Трейд» та ТОВ «Талис Плюс» укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.06.2014 року № 01/06-25П, від 20.06.2014 року № 20/06-9П та додаткові угоди до них.

На підтвердження реальності здійснення договору, товариством надані первинні документи (податкові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, тощо), які за своїм змістом не дають можливості встановити реальність спірних операцій, а лише фіксують господарські операції з контрагентом саме за даними договорами.

Таким чином, законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі нафтопродуктів, а тому, вбачається очевидною необхідність оформлення відповідних документів. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем підтверджено відсутність реального виконання укладених позивачем правочинів щодо купівлі нафтопродуктів, оскільки жодних доказів транспортування, зберігання та відвантаження придбаного товару позивачем на надано. Хоча податкове законодавство і не визначає зазначені документи як обов'язкові для підтвердження товарності укладених правочинів, оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного аналізу правовідносин, з урахуванням їх особливостей та характеру виконання, що і було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак