Ухвала суду № 55869965, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/52258/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року

у справі № 803/748/15-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест»

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

ТОВ «Поларт-Інвест» звернулось до суду з позовом до УДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови від 25 квітня 2013 року щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 600 000 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року позов ТОВ «Поларт-Інвест» задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області від 25 квітня 2013 року серія ВП №37542764 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 600 000 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебував наказ господарського суду Волинської області від 24 січня 2013 року №5004/1039/11-3 про стягнення з ТОВ «Поларт-Інвест» на користь ТОВ «Компанія з управління активами « 131 ЛАЙФ» заборгованості за кредитним договором від 13 березня 2008 року №11-4 в розмірі 6 000 000 грн. шляхом звернення стягнення на майно.

З метою виконання вказаного виконавчого документа 18 квітня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику термін для самостійного виконання рішення суду до 25 квітня 2013 року. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження отримано позивачем 22 квітня 2013 року

У зв'язку з невиконанням рішення суду в строк встановлений державним виконавцем 25 квітня 2013 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 600 000 грн. та розпочато примусове виконання наказу від 24 січня 2013 року №5004/1039/11-3 господарського суду Волинської області. Копію постанови направлено боржнику 25 квітня 2013 року за вих. №8322 за адресою м. Луцьк вул. Володимирська, 57-а.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зробили помилкові висновки, що вимоги позивача слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи щодо оскарження дій органів державної виконавчої служби стосовно виконання рішень, ухвал та постанов господарських судів.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року справа № 21-278а15.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155, 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови закрити.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест», що за вирішенням даного спору він може звернутися до господарського суду в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою Кодексу розділу ІV адміністративного судочинства України.

Головуючий: Судді: А.Ф. Загородній С.В. Білуга М.М. Заїка