Ухвала суду № 55869915, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/34674/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря - Коби Т.В.,

за участю:

представника відповідача - Зломиноги Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Трансбудінвест»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року

у справі № 826/7250/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Трансбудінвест»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень (ПДВ), -

встановив:

ТОВ «БК Трансбудінвест» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року № 0001762270, № 0001772220 та № 0001782220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ТОВ «БК Трансбудінвест» не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 21 січня 2013 року № 215/22-20/36050234, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року:

- № 0001762270, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 123406 грн.;

- № 0001772220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6843439 грн. за основним платежем та у розмірі 257900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001782220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 8090313 грн. за основним платежем та у розмірі 2022581 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до перевірки не надано первинних бухгалтерських документів, пов'язаних з оприбуткуванням на баланс позивача такого піску за: ІІ квартал 2011 року - пісок річковий - 66660,00 грн. (кількість 2000,00 т. ПН-12, проведено у бухгалтерському обліку 01 червня 2011 року); ІІІ квартал 2011 року - пісок річковий - 106000,00 грн. (кількість 4500,00 т. ПН-80, проведено у бухгалтерському обліку 01 вересня 2011 року); IV квартал 2011 року - пісок річковий - 66660,00 грн. (кількість 2000,00 т. ПН-94, проведено у бухгалтерському обліку 27 грудня 2011 року); І квартал 2012 року - пісок річковий - 666600,00 грн. (кількість 2000,00 т. ПН-0059, проведено у бухгалтерському обліку 02 січня 2012 року).

Також, позивачем ні до перевірки ні до суду першої так і апеляційної інстанцій не надано будь-якого документу, яким би передбачалась грошова або інша компенсація вартості піску.

Стосовно порушення позивачем вимог підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України завищено витрати за 2 квартал 2011 року в розмірі 642553 грн.

Судами встановлено, що між позивачем та приватним підприємством «Під ключ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 26 травня 2011 року № 49/381щ, предметом якого є майнові права на квартиру.

Згідно проведеної перевірки, платник відобразив взаємозалік заборгованостей між підприємствами в бухгалтерському обліку Д-т 631 К-т 361 на суму 771063,86 грн., Д-т pax.6442 К-т pax. 631 на суму ПДВ від вартості придбаних майнових прав в розмірі 128510,64 грн., Д-т 949 «Інші витрати операційної діяльності» К-т 631 «Розрахунки з постачальниками» в розмірі вартості майнових прав без ПДВ на суму 642553,22 грн. Далі сума в розмірі 642553,22 грн. віднесена до складу інших загальновиробничих витрат.

З огляду на вимоги підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України та Порядку формування первісної вартості нематеріального активу визначений Положенням бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242, витрати безпосередньо пов'язані з придбанням (оформленням) нематеріального активу (майнові права на квартиру) та доведенням його до стану, в якому він придатний для користування за призначенням, належать до витрат, які нормують первісну вартість нематеріального активу за умови документального підтвердження таких витрат.

Крім того, TOB «БК Трансбудінвест» повинен відобразити вартість придбання майнових прав за дебетом рахунку 12 «Нематеріальні активи», а на субрахунку 122 «Права користування майном» ведеться облік наявності прав користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснив витрати на виплату відсотків за отримані фінансові кредити, цільове призначення яких «поповнення обігових коштів, лізингові платежі по об'єктам лізингу».

17 лютого 2011 року між позивачем та ПАТ КБ «Євробанк» укладено кредитний договір № ЮЛ-16/2011/К, відповідно до якого, обсяг кредитних коштів - 2000000,00 грн. Ставка по користуванню кредитними коштами - 25% річних. Цільове призначення кредиту «поповнення обігових коштів».

Згідно проведеної перевірки виявлено, що позивачем не сплачувались відсотки за користування кредитом на регулярній основі, тобто щомісячно до 10 числа місяця наступного за періодом нарахування. Крім того, кредитні кошти позивачем своєчасно не повернуто. І відповідно, станом на 30 вересня 2012 року у позивача існувала заборгованість з оплати кредиту у розмірі 1035000 грн.

Відповідно до підпункту 139.1.11 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Згідно пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сплачені позивачем у 2012 році грошові кошти по розрахунковому рахунку із призначенням «погашення процентів по договору № ЮЛ-16/2011/К без ПДВ» не відповідає своїй суті, оскільки є платою за прострочення заборгованості по кредиту.

Наведене свідчить про завищення платником витрат зі сплати коштів за прострочені кредитні кошти в розмірі 80 231 грн.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що позивач здійснював діяльність із надання транспортно-експедиційних послуг резидентам та нерезидентам.

Позивачем до перевірки надано господарські договори, укладені із замовниками, про організацію перевезень вантажів, за умовами яких позивач, як виконавець, зобов'язується за плату та в рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договорами послуг, пов'язаних із організацією перевезень вантажів по території України, країн СНД та Балтії. Також, надано договори транспортного експедирування, предметом яких є послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Відповідно до наданих до перевірки податкових накладних та актів надання послуг, при оформленні податкових накладних застосовано нульову ставку ПДВ по залізничних тарифах.

Відповідно до пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України - місцем постачання послуг є: місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном; фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном: а) послуг агентств нерухомості; б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується; місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Згідно підпункту «а» 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

Наведене свідчить, що у разі надання послуг з перевезення перевізником-резидентом, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Крім того, для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до статі 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні, а саме: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest).

Судами попередніх інстанцій досліджено, що позивачем у ході перевірки не надано єдиного міжнародного перевізного документу, а також документів, які б засвідчували пункти відправлення і призначення вантажу, маршрут і термін експедирування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача права на податкову пільгу.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Трансбудінвест» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев