Ухвала суду № 55869774, 11.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/9113/15 Головуючий у 1- й інстанції Добрянська Я.І. Суддя - доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Державна казначейська служба України , в якій просили: - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання відповіді у встановлений законом строк та надання відповіді з порушенням строків та не в повному обсязі на скаргу від 25.09.2014 року №В-3446, заяви від 26.11.2014 року №Н-4663, від 05.02.2015 року №Н-481 о/п, від 12.02.2015 року №Н-607, від 19.02.2015 року №Н-712, від 26.02.2015 року №Н-830.01.2015 року; - зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати повні та всебічні відповіді на всі поставлені питання в скарзі від 25.09.2014 pоку №B-3446, заявах від 26.11.2014 pоку №H-4663, від 05.02.2015 року №Н-481 о/п, від 12.02.2015 року №Н-607, від 19.02.2015 року №Н-712, від 26.02.2015 року №Н-8; - стягнути з відповідача на користь позивачів 2000 грн. моральної шкоди рівними частками - кожному позивачу по 1000 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідей у встановлений законом строк та надання відповідей з порушенням строків та не в повному обсязі на скаргу від 25.09.2014 року №В-3446, заяви від 26.11.2014 року №Н-4663, від 05.02.2015 року №Н-481 о/п, від 12.02.2015 року №Н-607, від 19.02.2015 року №Н-712, від 26.02.2015 року №Н-830. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повні та всебічні відповіді на всі поставлені питання в скарзі від 25.09.2014 pоку №B-3446, заявах від 26.11.2014 pоку №H-4663, від 05.02.2015 року №Н-481 о/п, від 12.02.2015 року №Н-607, від 19.02.2015 року №Н-712, від 26.02.2015 року №Н-830. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач - Міністерство внутрішніх справ України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Міністерства внутрішніх справ України із рядом звернень, а зокрема:

- скаргою від 25.09.2014 року №В-3446, адресованою ОСОБА_5 міністру Внутрішніх справ України ОСОБА_6, в якій просила: пояснити обставину, що стосується перетину підозрюваним у кримінальному провадженні №12013110070006837 ОСОБА_7, який знаходиться у розшуку, державного кордону України, що, як зазначено у зверненні, свідчить про бездіяльність працівників Міністерства внутрішніх справ України; надати пояснення, яку перевірку проведено за зверненнями позивачів, поданими у кількості щонайменше 20 шт. з приводу неналежного розслідування кримінальних справ; надати відповідь в найкоротший строк та запросити на особистий прийом з виконавцями від Міністерства внутрішніх справ України по даній скарзі;

- заявою від 26.11.2014 року №Н-4663, адресована ГСУ МВС України, в якій просили притягнути до відповідальності працівників слідчого відділу Печерського РУ МВС України ОСОБА_8, ОСОБА_9 та керівника відділу ОСОБА_10; при оголошенні підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 врахувати повторність злочинів, попередню змову осіб, переховування від органів влади, покази свідків та надані позивачем відео- та аудіо матеріали, які досі знаходяться у ОСОБА_8 та не проаналізовані слідством; перевірити інформацію щодо зміни вироку до ОСОБА_12 у вигляді арешту на 5 років та надати відповідним службам вказівки терміново змінити міру запобіжного заходу в базі «Розшук»;

- заявою від 05.02.2015 року №Н-481 о/п, адресована першому заступнику міністра Внутрішніх справ України ОСОБА_13, в якій просили: захистити права позивачів, їх життя; взяти під особистий контроль дане звернення; запросити позивачів відповідно до Закону України «Про звернення громадян» для звернення скарги; надати відповіді на всі до одного поставлені питання та проблемні моменти в даному зверненні та надати з приводу них пояснення, вжити заходів щодо чинного законодавства України; взяти на контроль досудове розслідування вищевказаних кримінальних справ;

- доповненнями №1 від 12.02.2015 року №Н-607 (до заяви від 05.02.2015 року №Н-481 о/п), адресовані першому заступнику міністра Внутрішніх справ України ОСОБА_13, в яких додатково повідомлено ряд обставин, що стосуються порушень працівників відповідача при розслідуванні кримінальних проваджень, порушених за заявами позивачів. В доповненнях позивачі просили захистити їх права та інтереси, взяти під відомчий контроль всі вказані у заяві від 05.02.2015 р.№481-Н кримінальні справи, взяти матеріали для ознайомлення та детально проаналізувати процесуальні дії, запросити позивачів для надання оригіналів наявних документів, розгляд заяви провести у присутності позивачів, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а також повідомити, чи працює ще робоча група, організована для розгляду звернень позивачів в жовтні 2014 р., які є висновки її роботи по факту;

- доповненнями №2 від 19.02.2015 року №Н-712 (до заяви від 05.02.2015 року №Н-481 о/п), адресовані першому заступнику міністра Внутрішніх справ України ОСОБА_13, в яких просили негайно втрутитись у ситуацію, що склалась, взяти під контроль та захистити права позивачів, організувати найближчим часом зустріч з відповідальною особою від Міністерства внутрішніх справ України, яка є куратором ГУ МВС України в м. Києві;

- заявою від 26.02.2015 року №Н-830, адресовані першому заступнику міністра Внутрішніх справ України ОСОБА_13, в якій просили: по факту внесення неправдивих відомостей до офіційних документів розглянути заяву в порядку №214 КПК України, провести службову перевірку в СУ ГУ МВС України у м. Києві стосовно викладених фактів, запросити позивачів на розгляд звернення, надати пояснення щодо викладених в заяві фактів, ознайомити з результатами перевірки, вказати міри, які прийняті щодо посадових осіб та слідчих ГУ МВС України в м. Києві.

Як вбачається зі змісту даних звернень, підставами для їх скерування є неналежне, на думку позивачів, розслідування кримінальних проваджень, де позивачі є потерпілими або заявниками, а також порушення при цьому кримінально-процесуального законодавства.

Так, зважаючи на відсутність, станом на дату звернення до суду, відповідей на дані звернення, а також, беручи до уваги відсутність проведення особистого прийому першим заступником міністра ВС України у визначені дати, позивачі з метою захисту прав та інтересів, звернулися до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Між тим, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 16 вищезазначеного Закону передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Також, статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні,не може перевищувати сорока п'яти днів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004 року №1177 затверджено Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Положення №1177), яким установлено єдиний для органів внутрішніх справ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, установ, організацій і підприємств системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - органи внутрішніх справ) порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Так, абз. 4 п. 1.6 Положення №1177 визначено, що під терміном «заява» (клопотання) вбачається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотанням ж є письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно п.п. 2.1.-2.2 Положення №1177, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів внутрішніх справ або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

У відповідності до п. 4.1 Положення №1177, керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству. Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за зверненнями обов'язково спілкуються з їх авторами, з'ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 4.3. Положення №1177 встановлено, що за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання (додаток 9).

В силу п. 4.5 Положення №1177, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

Згідно п.4.6 Положення №1177, звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Термін розгляду звернень обчислюється з дня їх надходження та реєстрації в органі внутрішніх справ до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то за останній день терміну вважається перший після нього робочий день (п. 5.1 Положення №1177).

Відповідно до п. 5.2 Положення №1177, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: 5.2.1. Прийняти до свого провадження; 5.2.2. Передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ; 5.2.3. Надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора; 5.2.4. Залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

Згідно п. 5.3 Положення №1177, у разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації. Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ необхідно обов'язково інформувати автора звернення.

Пунктом 5.4 Положення №1177 передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

За зверненнями громадян, за якими неможливо своєчасно закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення, виконавець не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає керівникові органу внутрішніх справ або його заступникові і порушує питання щодо продовження терміну в межах, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів (п.п. 5.5 Положення №1177). Про продовження терміну розгляду письмово повідомляється автор звернення.

В силу п. 8.1та 8.2. Положення №1177, особистий прийом громадян проводиться в усіх органах внутрішніх справ, а також за місцем роботи та проживання населення тими керівниками та посадовими особами органів внутрішніх справ, які мають право приймати рішення з питань, що входять до їх компетенції. Графіки особистого прийому громадян затверджуються керівниками цих органів внутрішніх справ.

Також, пунктом 1.1 Типового положення про слідче управління (відділ) головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2012 року № 686, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2012 року за № 1769/22081, передбачено, що слідче управління (відділ) є структурним підрозділом головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті (далі - слідче управління (відділ) ГУМВС, УМВС), який забезпечує безпосереднє розслідування кримінальних правопорушень та організаційно-методичне керівництво діяльністю слідчих підрозділів територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України.

Як встановлено колегією суддів, 25.09.2014 року в Міністерстві внутрішніх справ України за № В-3446 зареєстровано скаргу ОСОБА_5

Згідно п. 2.1 Положення №1177, первинний розгляд звернення здійснювався заступником Міністра внутрішніх справ України - начальником ГСУ МВС України ОСОБА_14, який доручив ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) в межах компетенції розглянути порушені у повторному звернення питання та в установлений законом строк проінформувати автора звернення. У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 26.09.2014 року за № 13/В-7135.

Відповідь на звернення було надано листом ГСУ МВС України від 05.11.2014 року №13/Н-7165, 13/Н-6963, 13/Н-7014, 13/В-7135, 13/В-7197.

У вказаному листі відповідачем повідомлено про вивчення стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих за зверненнями позивачів до ОВС, що перебувають у провадженні СУ ГУ МВС України у м. Києві, Острозькому МВ МВС України в Рівненській області та Олександрівському МВ УМВС України в Кіровоградській області зобов'язано провести службове розслідування, за результатами якого до винних службових осіб вжити заходів дисциплінарного впливу. Зазначено про направлення наведених кримінальних проваджень до слідчих управлінь вказаних областей для організації досудового розслідування, а також про те, що проведеною перевіркою порушень відомчих нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України щодо документального обігу в діях окремих службових осіб не встановлено, про що позивачів попередньо повідомлено листом від 29.10.2014 року №18/2-ЦА-160 о/п, 170 о/п, 171 о/п.

26 листопада 2014 року в Міністерстві внутрішніх справ України за № Н-4663 зареєстровано звернення ОСОБА_4, в якому останній вказував на неналежне проведення розслідування кримінального провадження № 12014100050002469 та просив притягнути до відповідальності працівників слідчого відділу Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Згідно п. 2.1 Положення №1177, первинний розгляд звернення здійснювався заступником Міністра внутрішніх справ України - начальником ГСУ МВС України ОСОБА_14, який доручив ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) організувати розгляд звернення з урахуванням попередніх матеріалів з порушеного питання та вжити відповідних заходів реагування згідно діючого законодавства. Про результати проінформувати автора в установлений законом строк. У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення було зареєстровано 28.11.2014 року за № 13/В-8679.

Керуючись п.1.2 Положення №1177 про органи досудового розслідування та п.1.1 Типового положення, ГСУ МВС України своїм листом від 04.12.2014 року № 13/Н-8679 направило копію звернення ОСОБА_4 до слідчого управління ГУМВС України в м. Києві для розгляду, вжиття заходів дисциплінарного впливу та інформування автора.

Про що було проінформовано ОСОБА_4 листом ГСУ МВС України від 04.12.2014 року №13/Н-8679.

05 лютого 2015 року під час особистого прийому керівництвом Міністерства внутрішніх справ України отримано та зареєстровано в канцелярії Міністерства внутрішніх справ України за № Н-481 звернення ОСОБА_4, та ОСОБА_5, в якому останні вказували на неналежне проведення розслідування кримінальних проваджень. Перший заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_13 доручила ГСУ МВС України (ОСОБА_14.), як основному виконавцю та ДВБ МВС України (ОСОБА_16.), ГУМВС України в м. Києві (ОСОБА_17), як співвиконавцям в межах компетенції розглянути, провести ретельну перевірку наведеної інформації, вжити заходів реагування, згідно вимог чинного законодавства та у визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

Згідно п. 2.1 Положення №1177 заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник ГСУ МВС України ОСОБА_14 доручив ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) розглянути звернення, відповідно до вимог чинного законодавства. Хід розслідування у кримінальних провадженнях взяти під контроль. Про результати розгляду надати ґрунтовну відповідь ініціатору звернення в установлений строк. У канцелярії ГСУ МВС України зазначене звернення було зареєстровано 18.02.2015 року за № із/Н-1188.

Листом ГСУ МВС України від 03.03.2015 року № 13/Н-1188 позивачів було проінформовано, що за викладеними у зверненні фактами проводиться додаткова перевірка, яка потребує додаткового часу, у зв'язку з чим, термін розгляду звернення продовжено до 21.03.2015 року.

Також, листом ГСУ МВС України від 21.03.2015 року № 13/Н-1188, 13/Н-1100, 13/Кол-1163, 13/Н-1821 позивачам було надано відповідь по суті звернення, при цьому, серед іншого, повідомлено про те, що за результатами вивчення в ГСУ матеріалів кримінальних проваджень, відкритих за зверненнями позивачів, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими підрозділами ГУ МВС України, порушень вимог ст. 220 КПК України не встановлено; повідомлено про відсутність можливості для вивчення матеріалів кримінального провадження №12014110230000875, зважаючи на їх скерування до прокуратури району, повідомлено про надання відповідей на попередні адресовані звернення, а також виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2015 року та відкриття відповідних кримінальних проваджень.

Окрім того, 12 лютого 2015 року в Міністерстві внутрішніх справ України за № Н-607 зареєстровано звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якому останні, у доповнення до їхнього звернення від 05.02.2015 року № Н-481, надавали факти порушень чинного кримінального процесуального законодавства слідчими.

Згідно п. 2.1 Положення №1177, первинний розгляд звернення здійснювався Першим заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_13, яка доручила ГУМВС України в Київській області (ОСОБА_18.) (основний виконавець) та ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) (співвиконавець) в межах компетенції уважно розглянути, провести повну та всебічну перевірку викладених доводів, вжити заходів реагування, згідно вимог чинного законодавства, у визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

В ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 16.02.2015 року за №13/Н-1100. Відповідь на порушені у зверненні питання надано листом ГСУ МВС України від 21.03.2015 року № 13/Н-1188, 13/Н-1100, 13/Кол-1163, 13/Н-1821.

В Міністерстві внутрішніх справ України 19 лютого 2015 року за № Н-712 було зареєстровано звернення позивачів в якому останні, у доповнення до їхнього звернення від 05.02.2015 року № Н-481, вказували щодо продовження неналежного розслідування кримінальних проваджень.

У відповідності до п. 2.1 Положення №1177, первинний розгляд звернення здійснювався Першим заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_13, яка доручила ГУМВС України в м. Києві (ОСОБА_17) (основний виконавець) та ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) (співвиконавець) в межах компетенції уважно розглянути, уважно розібратися по суті викладених доводів. Ужити заходів реагування, згідно вимог чинного законодавства. У визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

В ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 23.02.2015 року за № 13/Н-1317.

З огляду на те, що керівництвом Міністерства внутрішніх справ України розгляд зазначеного звернення та надання за наслідком розгляду відповіді було доручено ГУМВС України в м. Києві, а контроль за його виконанням покладено на ГСУ МВС України, останнє своїм листом від 26.02.2015 року № 13/Н-1317 повідомило ГУМВС України в м. Києві про необхідність інформування ГСУ МВС України про результати розгляду звернення та надання копії відповіді заявнику.

Крім того, листом ГСУ МВС України від 26.02.2015 року №13/Н-712 автора звернення проінформовано, що керівництву ГУМВС України в м. Києві доручено провести ретельну перевірку зазначеної у зверненні інформації та, у разі встановлення порушення прав чи законних інтересів авторів звернення, вжити заходів до їх відновлення. Також, проінформовано, що про результати перевірки останнього буде проінформовано керівництвом ГУМВС України в м. Києві.

Відповідь на звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було надано листом СУ ГУМВС України в м. Києві від 25.03.2015 року № 12/2-Н-1043/1, в якому зазначено, що на момент надання відповіді у кримінальних провадженнях №12014100060002469 та №12014100000001468 тривають слідчі дії, одночасно проінформовано, що, згідно ст. 217 КПК України, у разі необхідності прокурор приймає рішення про виділення або об'єднання матеріалів досудового розслідування, при цьому, також зазначено, що стан розслідування кримінальних проваджень, у яких визнано позивачів потерпілими, взято на контроль.

Також, 26 лютого 2015 року в Міністерстві внутрішніх справ України за № Н-830 було зареєстровано звернення позивачів, в якому останні вказували на неналежне розслідування кримінального провадження, відсутності в ньому проекту підозри.

Відповідно до п. 2.1 Положення №1177, первинний розгляд звернення здійснювався Першим заступником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_13, яка доручила ГУМВС України в м. Києві (ОСОБА_17) (основний виконавець) та ГСУ МВС України (ОСОБА_15.) (співвиконавець) в межах компетенції уважно розглянути, провести повну та всебічну перевірку викладених доводів. Ужити заходів реагування, згідно вимог чинного законодавства. У визначений законодавством строк надати ґрунтовну відповідь автору.

В ГСУ МВС України зазначене звернення зареєстровано 05.03.2015 року за № 13/Н-1669.

Оскільки Міністерство внутрішніх справ України розгляд зазначеного звернення та надання за наслідком розгляду відповіді було доручено ГУМВС України в м. Києві, а контроль за його виконанням покладено на ГСУ МВС України, останнє своїм листом від 17.03.2015 року № 13/Н-1669 повідомило ГУМВС України в м. Києві про необхідність інформування ГСУ МВС України про результати розгляду звернення та надання копії відповіді заявнику. Крім того, листом ГСУ МВС України від 17.03.2015 року № 13/Н-1669 авторів звернення було проінформовано, що розгляд їхнього звернення та прийняття рішення керівництвом Міністерства внутрішніх справ України доручено ГУМВС України в м. Києві.

Листом СУ ГУМВС України в м. Києві від 24.03.2015 року № 12/2-4021 було надано позивачам відповідь на звернення, згідно якого, старшим слідчим з ОВС Шепелевим М.В. 11.11.2014 року підготовлено проект підозри ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який слідчим Шадурою С.А. 11.11.2014 року направлено електронним зв'язком до прокуратури м. Києва для розгляду.

Крім того, проінформовано, що 19.03.2015 року до Шевченківського районного суду м. Києва внесено клопотання за погодженням прокуратури м. Києва про надання тимчасового доступу до телефонних з'єднань осіб, з якими спілкувались ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Зазначено про надання відповідей на попередні звернення, а також відмічено, що розслідування кримінальних проваджень, у яких позивачів визнано потерпілими, взято на контроль.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2015 року за вх. №01-5/57330/15 позивачами у справі №826/9113/15 скеровано до суду клопотання про приєднання письмових доказів та пояснень до матеріалів справи, зміну позовних вимог, в якому, серед іншого, зазначено, що станом на 08.07.2015 року позивачами не отримано відповідь від Міністерства внутрішніх справ України на заяву від 14.01.2015 року №Н-114, зазначено, що фактично відповідачем виконано п.7 цієї заяви позивачів, з огляду на що, позивачі у клопотанні просили суд не витребовувати відповідь на цей пункт.

Разом з тим, предметом розгляду даної адміністративної справи №826/9113/15 є порушення прав та інтересів позивачів під час розгляду звернень: скарги від 25.09.2014 року №В-3446, заяв від 26.11.2014 року №Н-4663, від 05.02.2015 року №Н-481 о/п, від 12.02.2015 року №Н-607, від 19.02.2015 року №Н-712, від 26.02.2015 року №Н-830.01.2015 року. Судом першої інстанції вірно зауважено, що правомірність розгляду Міністерством внутрішніх справ України заяви позивачів від 14.01.2015 року №Н-114 не підлягає дослідженню та оцінці в рамках справи №826/9113/15, беручи до уваги відсутність з боку позивачів уточнення позовних вимог в цій частині, що, як наслідок, судом першої інстанції вірно не взято до уваги обставини, викладені позивачами у клопотанні вх. від 09.07.2015 року №01-5/57330/15.

28 липня 2015 року до суду першої інстанції від позивачів надійшло клопотання вх. № 01-5/64112/15, де вказано, що всі листи, на які відповідач посилається як на відповіді, фактично відправлені з суттєвим порушенням строків, не можуть вважатися відповідями на звернення позивачів, адже не відповідають на конкретні питання, вказані у зверненнях.

Позивачі зазначають, що в п.1 своїх заперечень відповідач посилається на той факт, що на скаргу від 25.09.2014 року №В-3446 Міністерство внутрішніх справ України надало відповідь позивачам листом від 05.11.2015 року № 13/н-7165, №13н-6963, №13/н-7014, №13/в-7135, №13/В-7197, разом з тим, цей лист від 05.11.2014 року, згідно конверту та штампу «Укрпошти», направлено лише 14.11.2014 року, тобто через 50 днів після подання скарги №В-3446 від 25.09.2015 року.

Лист Міністерства внутрішніх справ України від 05.11.2014 року не є відповіддю на скаргу ОСОБА_5 від 25.09.2015 року, в якій вона потребує конкретних пояснень щодо перетинання особи, яка знаходиться у розшуку по кримінальній справі з метою приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, в п.2 заперечень відповідач вказує, що ОСОБА_4 надано відповідь на його заяву від 26.11.2014 року листом від 04.12.2014 року №13/Н-8679, однак, як стверджують позивачі, лист від Міністерства внутрішніх справ України датовано 04.12.2014 pоку, а надіслано ОСОБА_4, згідно штампу «Укрпошти» на конверті, тільки 17.12.2014 року. Однак, розгляд такого звернення, згідно Закону України «Про звернення громадян», є компетенцією саме Головного Слідчого Управління України, а відтак, відповідь повинна бути надана тим органом та підрозділом, до якого звертався позивач.

В п. 3 своїх заперечень відповідач вказує, що позивачам від Міністерства внутрішніх справ України надано відповідь від 03.03.2015 pоку, якою продовжено термін розгляду звернень до 21.03.2015 року, проте, вказану відповідь надіслано 06.03.2015 року, згідно штампу відправки на конверті.

Судом першої інстанції вірно встановлено, щодо відповіді на заяву від 05.02.2015 року №Н-481 о/п, то така відповідь на неї надана листом від 21.03.2015 року №13/н-1188, проте, направленим даний лист був фактично через два тижні після його реєстрації, а саме: 03.04.2015 року, про що свідчить штамп «Укрпошти» на конверті. У вказаному листі Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2015 року, направленому 03.04.2015 року, не надано повної відповіді на усі поставлені у зверненні питання.

Відносно відповіді на звернення від 12.02.2015 року №Н-607 (доповнення до заяви від 05.02.2015 pоку), наданої листом від 21.03.2015 року, позивачами зауважено, що зазначений лист ними дійсно було отримано, однак направленим даний лист був через два тижні після його реєстрації, а саме: 03.04.2015 року, про що свідчить штамп «Укрпошти» на конверті. Тобто, розгляд звернення і направлення відповіді відбулось зі значними порушеннями строків, визначених Законом України «Про звернення громадян». При цьому, позивачі зауважують, що вказаним листом від 21.03.2015 року відповіді на питання поставлені позивачами, не надано.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів, відповідачем протиправно доручено провести розгляд заяви від 19.02.2015 року №Н-712 ГУМВС України в м. Києві, адже дії вказаного органу є предметом скарги. Разом з тим, відповіді на заяву від 19.02.2015 року від ГУ МВС України в м. Києві позивачами отримано не було.

Доручення на проведення перевірки, згідно заяви від 26.02.2015 року №Н-830 ГУ МВС України в м. Києві, суперечить вимогам Закону України «Про звернення громадян», водночас дана заява відповідачем розглянутою не була, а позивачів, відповідно, не було запрошено на розгляд звернення та не повідомлено, які міри прийняті щодо посадових осіб ГУ МВС України в м. Києві.

Як встановлено судом, вищенаведені позивачами обставини спростованими відповідачем, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, не були та підтверджуються наданими до суду доказами, а тому, позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено судом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, також, погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недостатності наведених позивачами обставин та відсутності необхідних доказів на підтвердження заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 16.02.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.