Ухвала суду № 55868425, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. Справа № 876/11204/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-

В С Т А Н О В И В:

27.06.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Тернопільелектротранс», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року в сумі 138390,60 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на момент звернення до суду із даним позовом відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, не здійснено в повному обсязі відшкодування Пенсійному фонду понесених ним витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року адміністративний позов задоволено. Стягнено з Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року у сумі 138390,60 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що станом на день розгляду справи та прийняття судом постанови, заборгованість відповідача по внесках по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 138390,60 грн., що підтверджується матеріалами справи, та в добровільному порядку ним не сплачена, а тому така підлягає стягненню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» (ідентифікаційний код - 05447987), - зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі, і відповідно, є страхувальником в розумінні пункту 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(а.с.5).

З наявних в матеріалах справи розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року слідує, що працівники відповідача отримували пенсію, призначену відповідно до пунктів «б»- «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(а.с.9-10,12-14,16-17,20,22,24).

Розрахунком заборгованості до ПФУ по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджується, що заборгованість відповідача за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року становить 138390,60 грн.(а.с.7).

Вищевказана сума заборгованості відповідачем у встановлені законодавством терміни добровільно сплачена не була.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Перехідних положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці за списком 1 та 2 виробництв та професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. пп. б-з цієї статті.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України від 17.02.2000 року порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обовязкове державне пенсійне страхування Законом України Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, яким передбачено, що платники збору на обовязкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Згідно з нормами Закону України Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування субєкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності повинні сплачувати збір на обовязкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від обєкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. пп. б-з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розроблену відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, яка визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Зазначеною Інструкцією, зокрема, встановлено обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок відшкодування.

Пунктом 6.4 цієї Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Частина друга вказаного пункту Інструкції передбачає, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем доказами, які досліджені судом, а саме розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та розрахунком суми позову.

Важке фінансове становище КП «Тернопільелектротранс» не є підставою для звільнення відповідача від сплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки таке не передбачене законодавством, а будь-яких доказів незаконності чи необґрунтованості оскаржуваної постанови суду першої інстанції відповідач не надав.

Отже, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення працівникам відповідача, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 31 січня 2011 року № 21-69а10, від 13 лютого 2012 року № 21-11а12 та від 19 березня 2013 року № 21-60а13.

Також, судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на стан відшкодування державою втрат його доходів від здійснення перевезень пасажирів, яким державою надано право безоплатного проїзду, що в свою чергу впливає на його фінансовий стан, оскільки вказаними вище нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено можливості звільнення підприємств та організацій від обовязку з відшкодування понесених Пенсійним фондом України витрат на виплату і доставку зазначених пільгових пенсій з огляду на його фінансовий стан.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі № 819/1701/13-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:О.Б. Заверуха

Судді:О.М. Гінда

ОСОБА_1