Ухвала суду № 55868419, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. № 876/783/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Гаражного кооперативу «Соколи», ОСОБА_2, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС» до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, Гаражний кооператив «Соколи» про визнання недійсним рішення та зобовязання до вчинення дій,

встановив:

08.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС» (далі ТОВ «Х-АДВАНС») звернулось до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (далі Реєстраційна служба), в якому просить:

визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_3 № 2665427 від 29 травня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

зобовязати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції забезпечити внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Гаражний кооператив «Соколи», гараж № 76 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 69692526101) за ОСОБА_2

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 29 травня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна (гараж), що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Гаражний кооператив «Соколи», гараж № 76, та видано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності за ОСОБА_2 Однак, як зазначає позивач, державний реєстратор під час вчинення цієї реєстраційної дії допустив порушення вимог закону, оскільки право власності на земельну ділянку згідно із Державним актом серії ЯМ № 657804 належить ТОВ «Х-АДВАНС».

У процесі судового розгляду, судом першої інстанції до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та Гаражний кооператив «Соколи».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та треті особи, які оскаржили її в апеляційному порядку.

У своїх апеляційних скаргах посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просять її скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався правом на подання заперечення на апеляційні скарги, у якому просить такі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційні скарги задоволеними бути не можуть.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на підставі Державного акта серії ЯМ № 657804 є законним власником земельної ділянки, площею 6,2207 га, на якій розташований гараж № 76.

Однак, 29 травня 2013 року державним реєстратором ОСОБА_3 прийнято рішення № 2665427, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: гараж № 76, що розташований у місті Івано-Франківськ, ГК «Соколи», форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційної довідки за № 10597512 щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 69692526101.

Згідно картки прийому заяви № 2622627, підставою прийняття оскаржуваного рішення слугували документи, які були подані ОСОБА_2 до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: квитанція про оплату державного мита від 22.05.2013; копія паспорта, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та картки платника податків ОСОБА_2; копія паспорта та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера представника ОСОБА_4; довідка № 49/01-04 від 11.04.2013 Гаражного кооперативу «Соколи» про право власності на гараж; витяг із протоколу серії та номер 7, від березня 2013 року про затвердження списку асоційованих членів, видавник ГК «Соколи»; витяг із протоколу б/н від квітня 2013 року про затвердження списку асоційованих членів гаражного кооперативу видавник: адвокат ОСОБА_5; технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2013 видавник: ОКП «Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що державним реєстратором реєстрація права власності на гараж № 76 здійснена всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до статті 15 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 9 вказаного вище Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року (далі Порядок) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з метою проведення реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна надав довідку, видану ГК «Соколи» за № 49/01-04 від 11.04.2013 про право власності на гараж № 76, який побудований у 2006 році.

Згідно із статтею 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічне положення кореспондується у статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Державного акта серії ЯМ № 657804 ТОВ «Х-АДВАНС» є законним власником земельної ділянки, площею 6,2207 га, на якій розташований гараж № 76.

З картки прийому заяви № 1324898 вбачається, що документи, які б підтверджували речове право ОСОБА_2 на земельну ділянку до Реєстраційної служби не подавалися.

Крім того, відповідно до приписів пункту 4 Порядку, у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З врахуванням наведених правових норм щодо обовязковості прийняття в експлуатацію обєкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Судом встановлено, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу № 76 в експлуатацію.

Незважаючи на те, що будівництво гаражу відбувалось у 2006 році, слід зауважити про обовязковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів до моменту державної реєстрації речових прав на них, яка була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем пунктів 4 та 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

апеляційні скарги Гаражного кооперативу «Соколи», ОСОБА_2, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі № 809/1045/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:В.Я. Качмар

ОСОБА_6

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 15.02.2016.