Ухвала суду № 55868410, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2449/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт» (далі ТОВ «Реал Естейт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2015 року №0000062200, №0000072200, №0000082200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки висновки акту перевірки від 13 лютого 2015 року №36/14-05-22-00/33730380 є необґрунтованими, надуманими, суперечливими та помилковими.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року позов - задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 29 січня 2015 року по 06 лютого 2015 року ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Реал Естейт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що склав акт від 13 лютого 2015 року №36/14-05-22-00/33730380, в якому зазначено, що позивачем порушено:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.п.138.1,138.2 ст. 138, п.п.138.4,138.8,138.10 ст. 138, пп.пп.139.1.5,139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп.пп.145.1.2,145.1.3 п.145.1, п.146.2 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 190 592 грн., у тому числі за звітними періодами: I квартал 2012 року - 9 853 грн., півріччя 2012 року - на суму 24 423 грн. (в т.ч. розрахунково за II квартал 2012 року заниження у сумі 14 570 грн.), три квартали 2012 року - на суму 71 115 грн. (в т.ч. розрахунково за III квартал 2012 року заниження у сумі 46 692 грн.), за 2012 року - на суму 107 324 грн. (в т.ч. розрахунково за IV квартал 2012 року заниження у сумі 36 209 грн.), за 2013 рік - на суму 83 268 грн.;

- п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189 абз.«г» п.198.5 ст. 198, п.п.201.1,201.2,201.3,201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 129 841 грн., у тому числі за звітними періодами: березень 2012 року - 1 514 грн., квітень 2012 року - 5 899 грн., липень 2012 року - 3 507 грн., вересень 2012 року - 32 985 грн., грудень 2012 року - 26 507 грн., червень 2013 року - 5 190 грн., вересень 2013 року - 65 грн., грудень 2013 року - 54 174 грн.; завищено суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою задаткового кредиту за березень 2013 року в розмірі 737 грн., що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2013 року на суму 737 грн.;

- пп.«б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: невключення інформації про виплачені доходи фізичним особам-підприємцям до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за II квартал, IV квартал 2012 року та за III-IV квартали 2013 року.

За наслідками перевірки та висновків акту перевірки №36/14-05-22-00/33730380 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року №0000062200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 190 575 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 644 грн., №0000072200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 130 422 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32 606 грн., №0000082200 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 737 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, так як висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, так як позивачем безпідставно занижено податок на прибуток в перевіряємий період на загальну суму 190 592 грн., занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 129 841 грн. та порушено пп.«б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Положенням п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «б» п.176.2. ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Реал Естейт» проводив ремонтно-будівельні роботи, які оформлювались відповідними актами приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. Загальна сума по даним роботам у 2013 році склала 300 831,62 грн. без ПДВ, які були включені підприємством до складу витрат по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Проведення вищевказаних операції підтверджується матеріалами справи, а саме: накладні-вимоги, журнали проводок, довідки та акти виконаних робіт, накладні на відпуск матеріалів, накази про проведення робіт, накладні, договори і таке інше.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані операції були відображені позивачем у бухгалтерському обліку проводками Дт 91 Кт 23.4.1 «Поліпшення необоротних активів», що підтверджує правомірність віднесення витрат на такі поліпшення до загального складу витрат, які враховуються при зазначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства. Передача матеріалів для ремонту власного об'єкту власними силами, заробітна плата та інші витрати були відображені підприємством в обліку по дебету рахунку ремонту 23.4.1 «Поліпшення необоротних активів» на підставі накладних про внутрішнє переміщення за типовою формою М-11, відомостей про зарахування заробітної плати та по інших документах, що підтверджують наявність фактичних витрат на ремонт по періодах, в яких відбувались. По рахунку 23.3 «Виробничі послуги» позивачем враховувались виключно витрати, що були прямо пов'язані з наданням послуг оренди (комунальні послуги, збори та платежі, інше). Облік ремонту основних засобів здійснювався по рахунку 23.4.1. В подальшому, частина витрат враховувались при збільшенні основних засобів, а частина до витрат у межах 10% ліміту від балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду.

При цьому, при передачі основних засобів після ремонту підприємством оформлювались документи за типовою формою 03-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів», затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №352, в якому відображається факт приймання відремонтованого об'єкту тільки в сумі загальної вартість ремонту, що підлягає відображенню по кредиту 23.4.1 «Поліпшення необоротних активів» та в той же час опис витрат, що становлять цю вартість у відповідних документах.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апелянтом не було надано належної правої оцінки наданим до перевірки первинним документам по дебету 23.4.1 «Поліпшення необоротних активів», в яких було відображено повний перелік використаних матеріалів, послуг, заробітної плати та інших витрат враховуючи приписи наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №352.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про безпідставність зазначених позивачем витрати підприємства на ремонтні роботи при визначенні об'єкта оподаткування за відповідні звітні періоди 2012-2013 роки з підстав відсутності оформлених ремонтних робіт за формою КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт», затвердженою наказом Міністерством регіонального будівництва України від 04 грудня 2009 року №554, оскільки при виконані ремонтних робіт власними силами господарськими засобами застосування форм КБ-2в та КБ-3 не є обов'язковим, що підтверджується роз'ясненнями наданими з цього питання Міністерством регіонального будівництва України у листах від 16 березня 2010 року №12/19-3-9-14-295 та від 06 травня 2010 року №2/12-20/4993.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне дослідження ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області первинних документів, які були надані позивачем до перевірки, що в свою чергу привело до встановлення податковим органом помилкових та невірних висновків.

Так, апеляційний суд зазначає, що за даними позивача у вересні 2012 року рядок загального податкового кредиту містив суму 16 716 грн., а відповідач за результатами перевірки зробив висновок про завищення підприємством податкового кредиту на суму 32 985 грн., який є нічим не обґрунтованим. За грудень 2012 році у розділі декларації з ПДВ позивачем сума податкового кредиту була визначена як нульова, а згідно висновку відповідача позивач завищив податковий кредит за цей звітний місяць на суму 26 507 грн. без будь-якого належного обґрунтування та пояснень. За звітний місяць грудень 2013 року за даними підприємства податковий кредит з ПДВ склав 14 482 грн. відповідно до задекларованих показників у податковій декларації, а за даними контролюючого органу податковий кредит був завищений позивачем на суму 54 174 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зменшення відповідачем сум амортизаційних відрахувань позивачем у періоді 2012-2013 років в розмірі 293 427 грн. у зв'язку з тим, що в акті перевірки №36/14-05-22-00/33730380 взагалі відсутні посилання на будь-який належний документ, що підтверджує порушення позивачем пп.145.1.2,145.1.3 ст. 145, п.146.2 ст. 146 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що в ході проведеної перевірки вбачаються значні розбіжності щодо правильності визначення податковим органом розміру орендної площі за 2012,20103 роки. Так, відповідно до додатку №4 акту перевірки №36/14-05-22-00/33730380 за 2012 рік загальна площа оренди складала 1977 м. кв., тоді як згідно наданих до перевірки документів загальна площа оренди складала 5244,54 м. кв.м., за 2013 рік згідно додатку №4 орендована площа складала 3349 м. кв., а за даними перевірки 4854,87 м. кв.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 02 березня 2015 року №0000062200, №0000072200, №0000082200 є протиправними протиправно, а тому підлягають скасуванню, так як висновки, на основі яких вони прийняті, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Виходячи з вищевказаного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв