Ухвала суду № 55868396, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. № 876/2569/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Габен» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Габен» про стягнення податкового боргу,

встановив:

27.11.2014 ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області звернулося в суд із адміністративним позовом у якому просить стягнути з рахунків ТОВ «Фірма «Габен» кошти в сумі 56311,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача наявна заборгованість за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 424032,19 грн. Оскільки частина заборгованості стягнута з відповідача в судовому порядку, позивач звертається про стягнення податкового боргу в сумі 56311,31 грн за жовтень 2014 року, що виникла внаслідок несплати самостійно задекларованої суми грошового зобовязання з податку за вказаним платежем. З огляду на те, що відповідач у встановлені строки суму заборгованості не погасив, заходи вжиті податковим органом не дали позитивних результатів, позивач звернувся із позовом в суд.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2014, яка прийнята у порядку скороченого провадження, позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши наявність у відповідача податкового боргу в сумі 56311,31 грн з орендної плати за землю за жовтень 2014 року, не дослідив того, що податкова вимога від 05.05.2014 № 1080-25 стосується іншої суми податкового боргу 63997,89 грн. Позивачем не надано доказів розміру заборгованості станом на день розгляду справи, по якій обовязково має бути надіслана податкова вимога, та тільки після спливу 60 днів, з дня її надіслання, у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про стягнення цього боргу.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у процесі судового розгляду встановлено наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 56311,31 грн за жовтень 2014 року. Податковим органом вживались заходи спрямовані на погашення податкового боргу шляхом надіслання відповідачу податкової вимоги від 05.05.2014 № 1080-25, однак це не дало позитивного результату, податковий борг не погашений.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З аналізу наведених вище правових положень ПК України можна дійти висновку, що нарахування податкових зобовязань щодо плати за землю здійснюється платниками податків самостійно, які визначаються в поданій ним контролюючому органу податковій декларації, які підлягають сплаті щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Такі податкові зобовязання є узгодженими та не підлягають оскарженню.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік (а.с. 10-11), у якій самостійно задекларовано щомісячні платежі з орендної плати за землю в розмірі 56311,31 грн.

Однак як вбачається із облікової картки платника податків (а.с. 9), внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обовязку щодо сплати орендної плати за землю, у нього утворився податковий борг за цим платежем в сумі 56311,31 грн з граничним терміном сплати до 30.10.2014.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 56311,31 грн, який є узгодженим, що платником податків не заперечується.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Як вбачається із матеріалів справи, у звязку з утворенням у відповідача податкового боргу, позивачем йому надсилалися податкова вимога від 05.05.2014 № 1080-25 всього на суму 63997,89 грн, яка отримана платником податків 12.05.2014 (а.с. 6).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що податковим органом не надсилалась йому податкова вимога на суму боргу, який є предметом спору у цій справі, а вказана вище податкова вимога стосується іншого податкового боргу.

Згідно абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи те, що згідно облікової картки платника податків, після надіслання податкової вимоги податковий борг не був погашений, а збільшився, додаткового надіслання податкової вимоги законодавством не вимагається.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий борг підлягає стягненню на підставі рішення суду за рахунок коштів на рахунках платника податків у банках, які його обслуговують.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції цю справу помилково вирішено у порядку скороченого провадження, оскільки згідно ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях субєкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Однак, у цій справі предметом спору є стягнення податкового боргу, який виник за самостійно задекларованими платником податків податковими зобовязаннями.

Такі порушення норм процесуального права, не призвели до неправильного вирішення справи, тому це не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а впливають лише на право осіб, які беруть участь у справі, оскаржити рішення апеляційного суду в касаційному порядку. Тому для забезпечення такого права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати у резолютивній частині цієї ухвали на можливість її оскарження в касаційному порядку.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушень судом першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, а також неправильне чи не повне встановлення обставин справи, підстави для його скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Габен» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі № 813/8126/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:В.Я. Качмар

ОСОБА_2

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 15.02.2016.