Ухвала суду № 55868394, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. № 876/732/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1

представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» до Луцької обєднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

31.10.2014 ТОВ «Україна-Баїв» (далі позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків акта перевірки, на підставі якого винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, оскільки перевірка проведена упереджено, не взято до уваги подані документи та докази, перевіряючими неповно зясовано обставини взаємовідносин ТОВ «Україна-Баїв» з ПП «Айслаг» (далі ПП «Айслаг») та ТОВ «Волиньзернопродукт» (далі ТОВ «Волиньзернопродукт»), не перевірено фактичне виконання господарських операцій, які носять реальний характер, що підтверджується первинними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним зясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що у під час проведення перевірки було встановлено відсутність реальності спірних господарської операції, внаслідок чого юридична дефектність первинних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків учасників відповідних операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Україна-Баїв» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1 липня 2013 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено акт від 8 вересня 2014 року № 7649/22-1/38815285.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів заперечення на акт від 8 вересня 2014 року за № 7649/22-1/38815285.

За результатами розгляду заперечення було прийнято рішення про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Україна-Баїв» з питань, що становлять предмет заперечення, яка була проведена в період з 25 вересня 2014 року по 1 жовтня 2014 року, про що складено акт від 8 жовтня 2014 року № 8222/22-1/38815285.

Перевіркою встановлено: порушення пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50 398 грн, в тому числі за 4 квартал 2013 року в сумі 50398 грн; порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 72092 грн, в тому числі за жовтень 2013 року на суму 36705 грн, за листопад 2013 року на суму 16346 грн та за березень 2014 року на суму 19041 грн, та занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 162738 грн, в тому числі за березень 2014 року 12646 грн, за квітень 2014 року 112487 грн, за травень 2014 року 27186 грн та за червень 2014 року 10419 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17 жовтня 2014 року за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 203422 грн 50 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 162738 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40684 грн 50 коп.; від 17 жовтня 2014 року за № НОМЕР_2, яким зменшено розмір відємного значення суми ПДВ у розмірі 72092 грн; від 17 жовтня 2014 року за № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 62997 грн 50 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 50398 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12599 грн 50 коп.

Висновки перевірки про заниження ТОВ «Україна-Баїв» податку на прибуток на загальну суму 50398 грн та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 72092 грн базуються на тому, що ТОВ «Україна-Баїв» віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми, що не підтверджені первинними документами.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів позивача з вказаними контрагентами свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, тому позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція повязана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності субєкт господарювання має спростувати доводи субєкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Україна-Баїв» протягом жовтня 2013 року - червня 2014 року у ПП «Айслаг» було придбано паливо-мастильні матеріали (бензин та дизельне паливо) на загальну суму 1528956 грн 41 коп., в тому числі ПДВ 254826 грн 07 коп. та у ТОВ «Волиньзернопродукт» було придбано паливо-мастильні матеріали (дизельне паливо) на загальну суму 102785 грн 60 коп., в тому числі ПДВ 17130 грн 93 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та накладними на відвантаження палива.

Позивачем проведено розрахунок по договірних зобовязаннях із ПП «Айслаг» та ТОВ «Волиньзернопродукт» у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Рух товару від продавця до покупця підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що доставка здійснювалась за рахунок постачальника.

Згідно наявних у матеріалах справи статуту ТОВ «Баїв-Україна», витягу № 1403084500042 та довідки від 06.03.2014 № 2927/10/03-18-15-03, позивач є сільськогосподарським підприємством, яке зареєстроване платником фіксованого сільськогосподарського податку, основними видами діяльності якого є, зокрема, вирощування зернових та технічних культур.

На підтвердження використання пального у власній господарській діяльності, позивачем надано суду облікові листи тракториста, які містять інформацію про трактористів та їх підписи, а також відображають марку трактора, вид робіт та дату їх виконання, кількість використаного пального.

Крім цього, на вимогу суду апеляційної інстанції для підтвердження реальності здійснення господарських операцій та використання придбаних паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності, позивачем надано лімітно-забірні карти на отримання пального водіями, а також договір від 01.10.2013 № 1 оренди цілісного майнового комплексу укладеного з співвласниками майна (майнових паїв), визначеного в результаті паювання майна КСП «Україна», з якого вбачається, що у позивача є в користуванні: цистерни, резервуари для зберігання пального, заправочний блок, бензозаправка, автомобілі, трактори, комбайни тощо.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки тощо) у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Луцької обєднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі № 803/2211/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:В.Я. Качмар

ОСОБА_5

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 15.02.2016.