Ухвала суду № 55868358, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3893/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Ганечко О.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського підприємства «Світанок» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське підприємство «Світанок» (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2015 року №0006431501 (форма «В3») про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування заявленого у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 370 000,00 грн та від 30.03.2015 року №0006441501 (форма «В3») про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування заявленого у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 30 000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач 05 листопада 2015 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Адміністративна справа до апеляційного суду надійшла 21 січня 2016 року.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.02.2000 року Позивача зареєстровано, як юридичну особу Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №517762 від 08.05.2008 року.

20 лютого 2015 року Позивачем подано до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року.

До декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року подані додатки, а саме: довідка про залишок суми від»ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3), заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4), розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5), реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

В розрахунку суми бюджетного відшкодування, що є додатком 3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року Позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 400 000,00 грн.

З заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що є додатком 4 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року вбачається, що Позивач просить перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 370 000,00 грн, визначеній у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, на рахунок Позивача у банку із зазначенням відповідного розрахункового рахунку.

Згідно квитанцій №2 від 20.02.2015 року Відповідачем прийняті податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року із додатками 2, 3, 4, 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

19 березня 2015 року Відповідачем на підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) проведено камеральну перевірку даних Позивача, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та за результатами вказаної перевірки, податковим органом складено акт перевірки від 19.03.2015 року №352/15-1/04301939.

В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що СГП «Світанок» в графі 4 «Частина залишку від»ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету України…» додатку 2 (Д2) до податкової декларації за січень 2015 року зазначено суму у розмірі 0 грн; а в графі 3 рядка 2 «Частина залишку від»ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету України…» додатку 3 (Д3) до податкової декларації за січень 2015 року також зазначено суму у розмірі 0 грн.

Вказана обставина, на думку Відповідача, є порушенням вимог п.200.4 ст.200 Кодексу, а тому у Позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування, заявленого ним у податковій декларації за січень 2015 року у розмірі 400 000,00 грн, в тому числі: на рахунок платника у банку у сумі 370 000,00 грн та в рахунок зменшення податкових зобов»язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 30 000,00 грн.

Позивач не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, листом №59 від 26.03.2015 року подав заперечення на вказаний акт.

Відповідач листом від 27.03.2015 року №4604/10-02-15-01-20 надав відповідь на подане Позивачем заперечення, в якої зазначив, що вказані заперечення до акту перевірки не розглядались у зв»язку з порушенням Позивачем строку на подання таких заперечень, що встановлений п.86.7 ст.86 Кодексу.

На підставі акта перевірки від 19.03.2015 року №352/15-1/04301939 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 30.03.2015 року №0006431501, яким Позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 370 000,00 грн за січень 2015 року; від 30.03.2015 року №0006441501, яким Позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30 000,00 грн за січень 2015 року.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, 08.04.2015 року Позивач подав до Головного управління ДФС у Київській області первинну скаргу вих.№65 від 08.04.2015 року, за результатом розгляду якої Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення №1525/10/10-36-10-01-04 від 04.06.2015 року про залишення скарги Позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Відповідача №0006431501 та №0006441501 від 30.03.2015 - без змін.

18.06.2015 року Позивачем подано повторну скаргу №107 від 18.06.2015 року до ДФС України, однак рішенням №17014/6/99-99-10-01-04-25 від 12.08.2015 року повторну скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 30.03.2015 року №0006431501 та №0006441501, звернувся до суду.

Згідно п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 78 Кодексу передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Положеннями статті 200 Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.4, 200.7, 200.8 ст.200 Кодексу вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2014 року у Позивача виникло від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 433 333,00 грн, яке задекларовано в рядку 20.2 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

У звітному податковому періоді за січень 2015 року від»ємне значення перенесено до рядка 21 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та з урахуванням значення рядка 18 (+63 грн.) становило 433 270,00 грн, про що свідчить рядок 22 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Отже, відповідно вимог п.200.4 ст.200 Кодексу у Позивача виникло право на бюджетне відшкодування, яким Позивач скористався, задекларувавши в рядку 23 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року суму бюджетного відшкодування 400 000,00 грн, з яких 370 000,00 грн на рахунок платника у банку (рядок 23.1) та 30 000,00 грн у зменшення податкових зобов»язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) та подавши заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка є додатком 4 до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, в якій Позивач просив перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 370 000,00 грн на рахунок Позивача у банку.

Проте, контролюючим органом Позивачу було відмовлено у бюджетному відшкодуванні з підстав того, що Позивачем порушено вимоги п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме в графі 4 Додатку 2 до декларації з ПДВ за січень 2015 року «Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету України…», а також у Додатку 3 до вказаної декларації за січень 2015 року Позивачем зазначено « 0», що фактично розцінено Відповідачем, як відсутність доказів оплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлені товари.

З метою усунення вказаної помилки Позивачем було надано Відповідачу заперечення на акт перевірки №59 від 26.03.2015 року, яке було прийнято останнім 26.03.2015 року, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії податкового органу на копії заперечень.

Разом з запереченнями Позивачем надано докази на підтвердження фактичної сплати постачальникам сум ПДВ, на підставі яких виникло право на податковий кредит та в подальшому на бюджетне відшкодування.

Поряд з цим, вказане заперечення та документи, що були додані до нього не були враховані Відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень з підстав пропущення Позивачем строку на подання заперечень встановленого статтею 86 Кодексу, а саме заперечення, на думку Відповідача, подані на шостий робочий день з дня отримання акту перевірки.

Так, в акті камеральної перевірки наявний підпис головного бухгалтера Позивача ОСОБА_2 про отримання примірника акту перевірки, однак відсутні відомості про дату отримання такого акту.

Згідно п.86.7 ст.86 Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

З врахуванням наведеного, колегія суддів звертає увагу, що оскільки примірник акту перевірки отримано Позивачем 20.03.2015 року, а заперечення повинні бути подані протягом 5 робочих днів з дня отримання акту перевірки, то останнім днем для подання заперечень є 26.03.2015 року, а тому Позивачем не було порушено строку на подання заперечень на акт перевірки, а податковий орган мав врахувати заперечення на акт перевірки при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач протиправно відмовив у наданні відповіді по суті заперечень на акт перевірки, зазначивши про порушення Позивачем строку подачі заперечень.

Колегія суддів звертає увагу, що допущення суб'єктом господарювання у податковій звітності помилок у жодному випадку не може слугувати підставою для позбавлення права платника податків на бюджетне відшкодування за умови дотримання ним правил щодо декларування від»ємного значення суми податку та сплати до бюджету сум ПДВ у складі ціни за отримані товари та послуги.

Також колегія суддів звертає увагу, що Відповідач був зобов'язаний провести документальну перевірку для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування Позивачем у січні 2015 року.

Проте, податковим органом з метою документального підтвердження чи спростування виявлених в податковій декларації неточностей/невідповідностей такої перевірки проведено не було, а прийняття податкових повідомлень-рішень було здійснене виключно на основі акту камеральної перевірки податкової декларації Позивача з ПДВ за січень 2015 року.

Щодо правомірності задекларованої Позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн в січні 2015 року, слід зазначити таке.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, що підтверджують сплату Позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 433 333,00 грн у складі ціни за поставлені товари та надані послуги по взаємовідносинах з ТОВ «Альфа-Хімгруп», ТОВ «Фос Агро-Україна», ТОВ «Бінфілд Технолоджіз», ТОВ «НФ Трейдінг-Україна», ТОВ «Торговий дім «Насіння», ТОВ «Агрозахист Донбас», ПП «Фірма «Бершадь АГРОПЛЮС», ПП «Марго», ТОВ «Агроскоп Інтернешнл», ТОВ «Агро-Нива», ПП «АВТОПЕТРОЛІУМ», ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», ТОВ «Кло-карта», ПП «Віта-Колос», ПП «Азот-Агро», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Обсідіант», ТОВзІІ «Новафарм», ТОВ «Федюківка-Агро», ТОВ «Аграрні Технології», ПАТ «Київобленерго», ТОВ «АЙ ТІ-ЛІНКС», СТОВ «Бужанське», СТОВ «Поділ», ПП «Став-Транс», Транс-Вей, ПП «Став-Сервіс», ТОВ «АГРО ЛОГИСТИК».

Позивачем, на підтвердження сплати суми податку на додану вартість у складі ціни за товари та послуги по операціях з контрагентами, також надано до суду першої інстанції копії податкових накладних та реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Отже, колегія суддів вважає, що Позивачем виконано всі вимоги, передбачені статтею 200 Податкового кодексу України для реалізації свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Між тим, з метою усунення помилки, яка була зроблена Позивачем в додатках до декларації з ПДВ за січень 2015 року, яку було виявлено під час камеральної перевірки, Позивачем були подані заперечення на акт перевірки та документи на підтвердження фактичної сплати постачальникам сум ПДВ.

Проте, такі відомості контролюючим органом не були прийняті до уваги при прийнятті податкових повідомлень-рішень, а тому податкові повідомлення-рішення Відповідача від 30.03.2015 року №0006431501, №0006441501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 30.03.2015 року №0006431501 (форма «В3») про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування заявленого у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 370 000,00 грн та від 30.03.2015 року №0006441501 (форма «В3») про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування заявленого у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 30 000,00 грн, а тому оскаржувані рішення суб»єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2016 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області сплату судового збору до прийняття рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (серпень 2015 року), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1 218,00 грн.

За подання адміністративного позову Сільськогосподарське підприємство «Світанок» повинно було сплатити судовий збір у розмірі 4 872,00 грн (1 218,00 х 4).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір в розмірі 5 359,20 грн (4 872,00 х 110%).

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (б-р.50 річчя Перемоги,12, м.Біла Церква, Київська обл., 09117, код ЄДРПОУ 39468482) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев»ять) грн 20 (двадцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Ганечко О.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 17 лютого 2016 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Ганечко О.М.