Постанова № 55868340, 09.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року № 876/2551/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

04.11.2014 ТОВ «Львівжитлокомплекс» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 №0009871501.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що Товариство сплативши 31.07.2014 узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ за червень 2014 року, допустило порушення строку сплати. Позивач вважає такі висновки протиправними, оскільки останній день строку подання податкової декларації з ПДВ за червень 2014 припав на 20.07.2014, який був вихідним днем (неділя), а тому, враховуючи приписи п. 49.20 ПК України (далі - ПК), граничний строк подання такої декларації переноситься на перший робочий день (21.07.2014), з якого і починається відлік десятиденного строку сплати податкового зобов'язання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Із постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною та необґрунтованою, так як винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомленні про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити повністю.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість ТОВ «Львівжитлокомплекс» за червень 2014 року, за наслідками якого складено акт від 28.08.2014 № 959/15-10 (а.с. 8).

Згідно цього акта, під час перевірки встановлено, що позивачем 16.07.2014 подано податкову декларацію № 9040734894 за червень 2014 року, в якій задекларовано суму яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 24780,4 грн. Сплата нарахованих сум згідно податкової декларації відбулась 31.07.2014 платіжним дорученням № 21 від 30.07.2014 в розмірі 25254 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 11.09.2014 № 0009871501 згідно якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 %, що становить 2470,04 грн за платежем податок на додану вартість у зв'язку із затримкою сплати на 1 день грошового зобов'язання в розмірі 24780,4 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації. Отже, позивач податкову декларацію з ПДВ за червень 2014 року повинен був подати до 20.07.2014, а сплатити суму податкового зобов'язання до 30.07.2014, однак здійснив це 31.07.2014. При цьому, суд першої інстанції відхилив твердження позивача про те, що останній день строку подання декларації припав на вихідний день, а відтак сплата податкового зобов'язання 31.07.2014 відбулась з порушенням встановленого строку.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас вказана норма не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість пункт 49.20 статті 49 ПК чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті статті 49 ПК немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 09.06.2015 по справі № 21-18а15.

Оскільки останній день строку подання Товариством податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припав на вихідний день (20 липня 2014 року - неділя), граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем - 21 липня 2014 року (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання відповідним платником.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання з ПДВ було сплачено Товариством 31 липня 2014 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК, у контролюючого органу не було підстав для застосування до Товариства штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2014 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у справі про порушення Товариством встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК строку сплати податкового зобов'язання з ПДВ не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі № 813/7479/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.09.2014 № 0009871501.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 15.02.2016.